Медична допомога — одна з базових життєвих потреб. Доступ до медицини належить до тих проблем, що найгостріше хвилюють і тих українців, які отримали тимчасовий прихисток в Словаччині. Тим паче, що фактична інформація в інтернеті, щодо забезпечення українців медичною допомогою, залишається суперечливою.
Більшість офіційних джерел, серед них і нещодавнє інтерв’ю посла України у Словацькій республіці Юрія Мушкию, переконують нас у тому, що українці, які вимушено переселилися до Словаччини, можуть тут безоплатно користуватися лише невідкладною медициною.
Про те, якою насправді є ситуація з лікуванням у Словаччині українських біженців, нам довелося перевірити на практиці впродовж останнього тижня у місті Кошиці. Коли нас з донькою реєстрували минулого місяця в місті Гуменне, кожній видали персональну картку медичного страхування, поінформувавши, що з ними можна звертатися до медичних закладів за потреб не лише невідкладних.
Нещодавно мені і моїй 5-річній доньці Софії якраз і знадобилася медична допомога. В обох проблеми зі здоров’ям були давно, пролікувати їх повноцінно вдома ми не встигли. Зокрема, зверталися до українських медиків онлайн — чимало українських медичних сервісів, як-от Doctor Online або Helsi, надають консультації безкоштовно, незалежно від місця перебування пацієнта. На жаль, в нашому випадку лікування без огляду наживо не давало тривалого результату, лише тимчасове покращення.
Обов'язковий тест на ковід
У Словаччині я найперше зателефонувала до рецепції Кошицької дитячої факультетної лікарні. Після моєї фрази “Som z Ukrajiny” привітний хлопець розповів мені українською, куди і в який час мені найкраще привезти доньку, а де нададуть допомогу мені.
Університетська лікарня імені Луї Пастера на вулиці Растіславова, 43 в Кошицях (в народі — stará nemocnica) жовто-блакитними прапорами на фасаді підказує шлях пацієнтам з України. Після обов’язкового для всіх швидкого ковід-тестування мене зареєстрували й скерували до потрібного відділення. Поки очікувала результату тесту, поспілкувалася з іншими українцями в черзі. Пенсіонери Марія та Валентин Носики з Миколаєва мають хронічні проблеми зі здоров’ям: жінка під час загострень ревматизму потребує крапельниць, у чоловіка — діабет.
“Хоч були вакциновані в Україні, все одно зараз мусимо пройти тестування на коронавірус — такі правила. Нам сюди підказали звернутися словацькі господарі, в яких ми живемо. Тут пообіцяли провести всі необхідні процедури безкоштовно, ми ж маємо картки медичного страхування. А невідкладну допомогу надають навіть тим, хто ще не оформився”, - розповідають пенсіонери.
Коли настала черга, мене провели до лікаря і після швидкого огляду записали на повторний візит через кілька днів. Софійці також відразу допомогли у дитячій лікарні, що міститься поряд з філією тої ж Університетської клініки імені Луї Пастера в іншій частині міста за адресою Trieda SNP 1 (nová nemocnica). Відправили нас на пошук спеціаліста до загальної поліклініки неподалік, де доньку врешті оглянули, й прописали курс лікування. Медсестра наголосила, щоби надалі ми зверталися у клініку на вул. Растіславова, бо начебто всіх українських пацієнтів мають скеровувати туди. На що я зауважила, що для нас це буде ходіння колом.
“Тоді через два тижні ще раз приходьте до мене, не треба звертатися деінде. Я вже ознайомилася з вашою ситуацією. Сподіваюся, до того часу призначені ліки допоможуть”, — сказала лікарка-дерматолог Габріела Котерцова, яка оглядала доньку.
"Жодного разу не довелося платити"
У кожному з лікарняних відділень, де довелося побувати, ми зустріли чимало українців. Найбільше матерів з дітьми в чергах до педіатрів. Хтось із проблемами зі здоров’ям, якась частина лише по довідку про огляд дитини для дитсадка чи школи.
Катерина Войченко з Вінниці розповіла, що її 8-річного сина Максима педіатр оглядала довго, прискіпливо перевіривши всі вакцинації в українській медичній карті хлопчика.
“З дорогою сюди з нашого тутешнього дому й очікуванням у черзі на все це ми витратили кілька годин. Лікарка зробила всі заміри й оглянула родимки, яких в нього багато, розпитала про самопочуття. Пройшли огляд “на совість”, завтра підемо в школу спокійні”.
Світлана Семенюк з Харкова приїхала в Кошиці з півторарічною донькою Анастасією. З педіатром в дитячій факультетній лікарні вони вже встигли підписати договір й відвідати її неодноразово.
“Коли ми їхали з України, Настя вже була застуджена. Дорогою у неї почалося ускладнення. Тож ми прийшли до нашої словацької лікарки в перші дні. Жодного разу не довелося платити: ні за візити, ні за аналізи, які треба було робити двічі. Навіть частину ліків отримали за рецептом безкоштовно. Дуже вдячна словацьким лікарям за якісну допомогу, не знаю, як би ми впоралися самі. Багато ліків, які в українських аптеках продаються вільно, тут без рецепту придбати неможливо. В інтернеті була інформація, що місцеві аптеки приймають рецепти від українських лікарів, але всюди у нас питали підтвердження словацькою мовою й з печаткою словацького лікаря”.
Славомір Дзур займається у Кошицях мікрохірургією ока, нас з ним випадково звело волонтерство. Дізнавшись про проблему моєї доньки він люб’язно її оглянув, порадивши додатково проконсультуватися у дерматолога. Наступного дня Славомір з дружиною просто нам під хату принесли ліки для Софійки.
Вдома з’ясувала, що ліки, які приніс Славомір, такі самі, які того ж дня прописала Софійці дерматолог. Вважаю таку одностайність у призначенні ліків фахівцями різної спеціалізації добрим знаком. Як і чуйність словацьких медиків, що, попри велику кількість українських пацієнтів на додачу до словацьких, знаходять час і персональних підхід до вирішення проблеми кожного.
Юлія Баір - журналістка зі Львова, яка через війну в Україні разом з донькою була змушена переїхати до Словаччини. У матеріалах журналістка описує своє теперішнє життя в місті Кошиці.
Попередній матеріал журналістки про навчання українських дітей у Словаччині можна прочитати за посиланням: Українським школярам важливо почуватися своїми