Перша леді США зустрілась з українцями у Кошицях

У голосі Джилл Байден відчувалося щире хвилювання за долю українців, яких спіткали такі випробування.

У кризовому центрі Байден провела ранкову годину.У кризовому центрі Байден провела ранкову годину. (Джерело: TASR)

Як і в більшості країн світу, у Словаччині, США та Україні 8 травня відзначають День матері. Під цим оглядом візит першої леді США до кризового центру допомоги українським біженцям та школи в Кошицях видався особливо символічним. Хто ж як не матері з дітьми становлять більшу частину наших вимушених переселенців у Словаччині.

SkryťRemove ad
Article continues after video advertisement
SkryťRemove ad
Article continues after video advertisement


Східноєвропейське турне дружини американського президента інтенсивно висвітлюється всіма засобами масової інформації. Природньо, у репортажах основна увага приділяється діям, словам і жестам господарки Білого Дому. Мені ж здається наразі цікавим зробити акцент на сприйнятті пані Байден тими, до кого вона найперше й приїхала — біженцями та людьми, які їм безпосередньо допомагають у Кошицях.


У кризовому центрі, де пані Байден провела ранкову годину, все охайно й чисто, перед входом до їдальні сидять волонтери, які, тільки-но ми з донькою рушили в їхній бік, одразу заговорили українською. Поряд надворі столи, на яких лежать яблука, банани, стоять пляшки з газованою водою, до кошиків з фруктами притулені картонки з написами українською “З Днем матері”. Адже більшість жінок, які заходять сюди — це саме матері, що шукають прихистку від російської агресії для себе й своїх дітей.


21-річній координаторці волонтерів Юлії родом з прикордонної з Білоруссю частини Рівненщини пощастило особисто порозмовляти з дружиною президента США. Для камер словацьких ЗМІ Юлія говорила словацькою, яку встигла добре вивчити за 4 роки навчання у Кошицькому технічному університеті.

SkryťRemove ad

Юлія поділилася з Першою леді США волонтерським досвідом, а також розповіла про те, як в час війни стала опікуном для свого 7-річного брата — першокласника Дмитра, бо їхні батьки не мають змоги покинути Україну.


“Вивчаю в університеті логістику, тому координування волонтерів для мене є також дуже цінною фаховою практикою”, — злегка усміхається, струшуючи кучерями, дівчина в жилеті ясно-зеленого кольору.

“Найважче було на початку війни, коли потік новоприбулих українців був величезним – щоденно доводилося допомагати близько 4 тисячам біженців, яких ми забезпечували гарячою їжею, одягом, найпершою ночівлею в контейнерах, що тут поряд; відправляли автобусами і потягами до інших країн ЄС тих, хто шукав собі прихистку деінде, й скеровували до місць тривалого перебування тих, хто хотів залишитися в Кошицях. Зараз людей приблизно вдесятеро менше, в нашому центрі до 400 за день. Їм цілодобово допомагають близько 60 чергових волонтерів, чию роботу я й координую”.

Джилл Байден похвалила молоду українку за те, що вона, навчаючись і піклуючись про молодшого брата, водночас встигає допомагати іншим, і побажала, аби вони якомога швидше мали змогу зустрітися з батьками, які чекають їх вдома на Рівненщині.

У голосі американки відчувалося щире хвилювання за долю українців, яких спіткали такі випробування.

“Оформили документи й зараз шукаю школу для Дмитрика. Для 7-річної дитини незвично й дуже важко бути далеко від батьків, але я дуже вдячна Словаччині за те, що він тут в безпеці й має змогу продовжувати навчання”, — підсумувала Юлія.

Джилл Байден — з браслетом-букетиком квітів на правому зап’ясті, у жакеті кольору хакі (теж прямий символізм, коли в Європі точиться найбільша з часів Другої світової війна) поверх довгої білої сукні з чорним візерунком — тисла руки і розмовляла з багатьма українцями, що саме снідали в їдальні кризового центру. Цікавилася, звідки хто прибув до Кошиць, що трапилося з їхнім домом, як їм ведеться у Словаччині й чи чогось потребують.

Пані Ольга з Херсона лише другий день у Кошицях. Вона емоційно розповідає, з якими труднощами їм з сином вдалося вирватися з окупованих територій. Каже, й не підозрювала про приїзд першої леді США до Кошиць.

“Вийшла зі свого тимчасового контейнерного помешкання почистити зуби, а тут охорона мене перевіряє. Заглянули мені в торбинку, але нічого, крім зубної щітки, там не знайшли. Пішла до їдальні снідати. Дивлюся, йде якась елегантна струнка білявка з яскравою усмішкою в оточенні чоловіків у костюмах. Подумала, то якась перевірка. Вона зупинилися біля мого столу, аж незручно стало”.

Тут розмову перейняла ще одна пані Ольга, з Полтави, яка теж захотіла поділитися враженнями від зустрічі з Джилл Байден.

“Я теж не одразу зрозуміла, що то перша леді аж з Америки прилетіла. Для нас то був сюрприз. То, певно, її тими гелікоптерами привезли до нас. Хлопчик з Харкова, що сидів за сусіднім столом, як їх почув, закричав мені: “Бабічка, лягай! Лягай, то на нас рускі бомби летять!” Розхвилювався, розплакався. Мама його по їжу якраз відійшла, то я йому давай сльози витирати, а сама ледве стримуюся, щоб не заридати — скільки жахів українським дітям довелося пережити. Потім той же малюк пішов американку обіймати, коли вже їхня делегація зайшла. Комунікабельний такий. Дай, Боже, йому і всім нашим діткам щасливого майбутнього без війни”.


Після візиту до кризового центру Джилл Байден вирушила до середньої школи на вулиці Томашікова, де навчається багато українських дітей, тож недавно там сформували два класи цілком з українських учнів.

“Ви повинні знати, що маєте нашу підтримку. Кажу це від імені всього американського народу — наші серця з вами”, — запевнила Джилл Байден матерів українських дітей, з якими зустрілася в школі.

12-річна Анастасія Старостенкова з Києва ще з двома однокласницями-українками заспівала для високопоставленої гості добре знайомий їй “Щедрик”, що з англійським текстом трансформувався у знаний всьому світові різдвяний хіт “Carol of the Bells”.

Трагічно-символічно життя автора цієї веселої пісні, композитора Миколи Леонтовича 101 рік тому обірвала куля чекіста, служки російсько-радянських спецслужб. Лише за те, що Леонтович був українцем. Українцем, який викладав музику в залізничній школі на Донбасі, і добросердно прийняв на ночівлю свого вбивцю.

Настя поділилася своїми емоціями від незвичайного знайомства:
“Трохи хвилювалася виступати перед такою поважною гостею, але зустріч виявилася по-справжньому щирою і радісною. Ми багато сміялися, обіймалися, майстрували паперові квіти. Вона подарувала усім нам футболки з Білим Домом, пляшки для води, сумочки та еко-торбинки, які ми разом з нашими мамами порозмальовували під час зустрічі. А мамі перша леді подарувала ще й букети з соняшника і тюльпанів”.

З Кошиць господиня Білого Дому вирушила до Вишнього Німецького на кордоні з Україною, а звідти до Ужгорода, з яким це містечко має прямий зв'язок через КПП.

В Ужгороді пані Байден відвідала школу, в приміщенні якої вже два з половиною місяці проживають переселенці з фронтової і прифронтової зони.

Найпопулярніше

Інші статті з розділу

З літніми канікулами відбуваються зміни в розкладах інтегрованої транспортної системи Братиславського краю.


2 h

Пропонуємо вам добірку заходів з 1 по 8 липня, що проходитимуть у різних містах країни.


5 h

Словацькі вчені розробляють ліки проти смертельної хвороби собак, дефіцит води в кількох районах. Дізнайтеся більше у сьогоднішньому дайджесті.


8 h

Казка польської письменниці Вероніки Гоголя основана на подіях, пов'язаних з Україною.


24 h
SkryťClose ad