Арт-терапевтка Наталія Ситник: найчастіше люди малюють янголів

Зустрілися із пані Наталією у одній із братиславських кав’ярень: привітні очі, зачіска, довга весняна сукня і яскраво-зелене взуття в англійському стилі. Вона поклала речі біля столу, сіла і ми почали говорити. Здається, що за дві години розмови, не тільки я, але й усі відвідувачі кав’ярні не хотіли переривати її голос - спокійний, врівноважений та десь, навіть, магічний.

Наталія Ситник більше шести років працює арт-терапевтом. Кілька місяців тому жінка із Києва переїхала до Братислави.

Спочатку була Одеса, потім трансформація

Пані Наталія розповідає, що шлях її до арт-терапії був доволі цікавим та, як виявилося, зовсім не випадковим.

Її родина з Київщини переїхала до Одеси, тому батьки наполягли вступити до технікуму залізничного транспорту. Проте, закінчивши художню школу ще в шкільні роки, жінку приваблювало малювання. Тому після трьох років роботи на залізниці Наталія Ситник спробувала себе у дизайнерській сфері.

“Я була домогосподаркою. Коли ми з чоловіком побудували будинок, вирішила спробувати оформити його у власному дизайн-проєкті. Коли це реалізувала, мені було достатньо, тому я пішла далі, у іншу творчість”, - ділиться жінка.

Потім був нігтьовий сервіс з яскравими малюнками для одеситок, де кожен манікюр був бажаним витвором мистецтва. Далі переїзд до Києва, де пані Наталія відкрила власну нігтьову студію. Орендувала приміщення, за доленосним збігом, у "Території реального життя" - центрі духовного розвитку видавчині "Колесо Життя" Інесси Кравченко. У центрі на той час проходили різноманітні тілесні практики та йога.

“Мені було дуже цікаво, я із захватом спостерігала за тим, що там відбувалося: різна музична та тілесна терапія, йога, малювання. Мені захотілося туди піти, бо майже двадцять років я не реалізовувала себе у художньому мистецтві та не писала”

(zdroj: Світлини надані Наталією Ситник )

Жінка додає, що прийшла в арт-терпію як творча людина і навіть не мала поняття, що існує таке направлення.

“Тоді в малюванні я пережила мабуть свою трансформацію. І люди почали мене запитувати, як це вдалося та які техніки я застосовувала”

Пройшли роки практик та навчання, опанування програм міжнародної тренінгової компанії “Основа”, казкотерапія кандидатки психологічних наук Разіди Ткач, провідником для пані Наталії була і є наслідувачка практики, психологиня, коуч Олена Тараріна.

Вже тут у Братиславі жінку неодноразово запитували люди, як давно вона переїхала до Словаччини. Тому що її внутрішній баланс та спокій дивував усіх. За словами спеціалістки, цього вона досягла з допомогою роботи над собою та арт-терапією.

Арт-терапія йде поряд із психологією

(zdroj: Наталія Ситник)

Вперше термін “арт-терапія” використав британський художник Адріан Хілл. У 1938 році під час лікування від туберкульозу він виявив, що малювання допомагає йому вилікуватися. Через рік цю практику ввели до санаторію, де художник викладав уроки терапії й для поранених солдатів.

За словами Ситник, арт-терапія йде поруч із психологією, коучингом та дає інструменти, які так скажімо у пришвидшеному режимі допомагають розкрити внутрішній світ людини.

“Це напрямок сучасності, який за допомогою потенціалу творчості, інструментів, створює психоемоційний зв'язок із клієнтом. Арт-терапія дає певний шаблон чи алгоритм, але основний процес людина творить самостійно. Малювання відкриває людині свободу, а найголовніше правило тут - це бути відвертим із собою”, - розповідає арт-терапевтка.

Терапію можуть використовувати не лише психологи, а й всі, хто працює з людьми чи хоче собі допомогти. Оскільки малювати можна навіть у себе вдома.

Техніки арт-терапії при цьому будуть провідниками людини у світ її підсвідомості. Безпечно відкриваючи страхи чи біль, людина переживатиме почуття та емоції.

Ця терапія допоможе, якщо у людини депресія, погане самопочуття, страхи, низька самооцінка, залежність чи почуття тривожності.

Найчастіше люди малюють янголів

Заняття арт-терапією можуть відбуватися як з одним клієнтом, групою та, навіть, з сім'єю тривалістю до півтори години.

Коли пані Ситник працювала у центрі з наркозалежними людьми, було непросто пояснити техніки дорослим чоловікам чи підліткам. Але їй вдавалося підібрати ключі до кожної людини.

“Ми з ними складали іграшки з кіндерів, ніби бавилися у піску, проте дбайливо і легесенько доторкалися до їх душі та підсвідомості і вони відкривали такі інсайти наприкінці занять, що деякі чоловіки навіть плакали. Наша підсвідомість має пам'ять і коли ми торкаємося або уяві, або руками до чогось, то ми піднімаємо ресурси з організму родові і набуті ”

Один із таких рідкісних та щасливих випадків у практиці Наталії Ситник трапився саме у реабілітаційному центрі, коли мама хлопця надіслала листа з подякою, бо її син став священиком. Тоді на занятті він просто намалював лебедя і його світ перевернувся, оскільки саме цей птах йому дав відповідь на всі питання.

Люди можуть створювати різноманітні образи. Найчастіше малюють, говорить пані Наталія, янголів у різних подобах, природні явища, образи-архетипи будинків, дерева, квіти, коріння чи воду.

(zdroj: Наталія Ситник)

"У кожного буде свій янгол, свій колір та своя життєва відповідь. Негарних робіт просто неіснує. А картини з дитячих малюнків вони по-своєму особливі та, навіть, зцілюючі"

За словами арт-терапевтки, у її київській студії лишилося 30 картин з намальованими янголами, які створили діти. Можливо саме цей факт і вберіг приміщення від бомбардувань, оскільки на початку війни зовсім поруч велися бої.

Якщо заняття групове, зазвичай люди вже знають з яким запитом йдуть туди. Спочатку необхідно зробити вхід в практику, взяти лист паперу та ручку чи олівець або те, що хоче конкретна людина.

“Наприклад при роботі з поганими снами наступним кроком йде малювання по категоріях, де кожна виконуватиме свої функції та цілі, поки людина не вийде на ресурс та трансформує цей сон. Миттєво це може й не статися, робота матиме програмовану дію, яка може далі приходити в буденних та звичних образах для людини”.

Якщо під час заняття людині стало погано чи змінився стан, необхідно легко та спокійно її вивести з напруження. Але обов'язково арт-терапевт має бути підготовлений до цього. Молодий спеціаліст має діяти по шаблону та перевірених методиках, які здобуває під час навчання, і мати свого супервізора.

Діти та сімейна терапія

Заняття з дітьми в Україні (zdroj: Наталія Ситник)

Зараз арт-терапевтка на волонтерських засадах проводить заняття з інтуїтивного малювання в Україно-словацькому домі в Братиславі також казко та йоготерапію, групові зустрічі та онлайн-консультації у школах для українців.

Особливу роль жінка віддає роботі з дітьми.

До арт-терапії можна приводити дітей від 4 років, проте можна й раніше. Найменших діток мами можуть брати разом із собою, тоді образи та відчуття дитина сприйматиме через стан мами.

Досить гарний результат, за словами спеціалістки, демонструє казкотерапія. При чому мами можуть самостійно складати казки для своїх дітей, щоб вирішити проблеми зі здоров'ям малечі чи не бажанням відвідувати садок.

“Якщо дитина погано спить, мама може помалювати чи скласти свою казку, жінка входить у стан розслабленості та гармонії, який потім дитина зчитує. Чи, наприклад, дитина не хоче йти в садок. Пишемо казку і створюємо її за правилами та алгоритмами, щоб саме ця дитина включилася так скажімо”.

За словами арт-терапевтки, під час час родинних занять спочатку роботу проводять з дитиною та мамою і, що важливо, не можна тиснути на тата аби й він залучився. Оскільки все має відбуватися за бажанням. Відчуття мами та дітей заряджатимуть й всю іншу родину чи колектив та оточення.

“Різноманітні тренінги як вийти із стану жертви чи як стати продуктивною, в арт-терапії це саме створення творчого продукту. І з кожним малюнком у підсвідомість йде інформація, особливо у жінок “я можу створювати, це гарно і безпечного, я сама можу зробити безпеку для своєї дитини”, - підкреслює психологиня.

З підлітками можна використовувати й кінотерпію, яку й сама арт-терапевтка практикує зі своїми синами.

Війна в малюнках

(zdroj: Наталія Ситник)

У малюванні можна побачити багато процесів та змін, які відбуваються з людиною. Чи не головний посил арт-терапії - кожен має творчі здібності та може створити щось унікальне.

Спеціалістка наголошує, що ті шаблони терапії, з якими працювали спеціалісти до війни, зараз можуть бути небезпечними для людей. Оскільки це може призвести до ретравматизації (занурення людини знову в глибинні, гострі травматичні переживання - ред.). Тому з образами у цьому випадку треба працювати дуже обережно.

Людям, які вимушено покинули Україну, наразі дуже складно працювати з кольорами, тому що це подразнює нервову систему. Хтось може малювати навіть ручкою, бо на інше бракує енергії.

Якщо менше кольорів, то більше, наприклад, роботи з тілом чи диханням, а також моторика рук. Для створення малюнку в хід можуть піти й вушні палички чи відбитки пляшки. Невеликі системні натискання пальцями, за словами спеціалістки, дають людській підсвідомості відчуття безпеки.

Приклади робіт та група дітей в Україні (5 fotografií)

Під час роботи у Словаччині арт-терапевтка говорить, що дуже багато запитів було від жінок, які вимушено покинули домівки та своїх чоловіків.

“Вони не знали, що робити та як себе заспокоювати через біль. Чоловіки лишилися там. Ми говорили, якщо ви будете хвилюватися, ви таким чином ставите відбитки на своїх чоловіках чи рідних. Коли ми віримо, ось тоді й ніби створюється той невидимий купол захисту. Ми заряджаємося енергією, яку передаємо і їм”.

Спеціалістка з чесністю та правдою ставиться до своєї роботи, це ж намагається нести й своєму оточенню та заняттях з людьми.

Також додає, що особливу підготовку до занять не треба мати, арт-терапія підходить для кожної людини без винятків.