Дитяча казка "Неочікувана мандрівка Паноніка"

Казка польської письменниці Вероніки Гоголя основана на подіях, пов'язаних з Україною.

Пропонуємо вам казку від польської письменниці та перекладачки Вероніки Гоголя, яка закінчила факультет українознавства польського університету.

Оригінальна казка була заснована на українських подіях та опублікована двома мовами - українською та словацькою.

На українську мову текст переклав сучасний письменник Тарас Прохасько.

SkryťRemove ad
Article continues after video advertisement
SkryťRemove ad
Article continues after video advertisement

Неочікувана мандрівка Паноніка

Розділ 1

Тривога

М ене звати Панонік. Я – рись. Рисі це такі коти з китичками на вухах. У мене великі вуха, щоби було краще чути. Моїм домом є Карпати. Це гори, які простягаються через Україну і Словаччину. Дуже високі гори. Я живу у лісі. Люблю перестрибувати через струмки, вилазити на високі дерева, але найбільше люблю лінюхувати. Я не люблю, коли хтось мене до чогось змушує. Сам собі планую час: оце купання у струмку, а це підвечірок з моїм другом борсуком Герлахом, тепер партія у настільний теніс з мишкою Цісою, а коли відчуваю, що трішки втрачаю форму, то міні-марафон з косулями Горганою і Марушею. Завжди роблю те, що люблю. А найбільше люблю спати.

Але одного разу посеред чудової дрімоти розбудив мене несподіваний крик мого друга Совки:

– Паноніку! Рятуйся, тривога! Жах, як найдальше, драла!

– Або що?

– Паноніку, втікай скільки маєш сили у ногах, скільки вітру в китичках на вухах, втікай далеко!

– Але пощо? Чому? Як це?

– Сталося страшне, у цілому лісі!

– Що відбувається, кажи, швиденько!

– Ті потвори, жахливі лиходії, ті погані істоти!

– Хто?!

– Мисливці!

І тоді я почув постріли. Один десь далеко, небо зблиснуло, земля загуділа, потім другий постріл. І знову все небо біле як під час бурі, а потім гуркіт, як грім з ясного неба. Совка замахав крилами:

– Шукай мого кузена, пугача, він скаже тобі, що робити далі!

Тож я утікав, а бігати швидко вмію. Втікав через струмки, через болото, хвою.

Косулі теж втікали.

SkryťRemove ad

– Маруша! Горгана! Що відбувається?

– Мисливці увійшли до лісу! Стріляють!

І борсук пакує усі свої мариновані помідори до великого зеленого рюкзака:

– Втікай! Мисливці вже близько! Стріляють куди заманеться!

– Але куди втікати?

– Пугач нам допоможе!

Розділ 2

Втеча

П угач сидів на гілці бука.

– Пу-гу, Пу-гу, пугу! – його пір’я було мокрим від сліз, він щоразу шмаркав у листя. Під великим буком вже зібралися звірі: кози Марушка і Горгана, борсук Герлах, миша Ціса. А тут ще крізь кущі, тягнучи в переляку великий спальник, продирався бабак Муркота.

– Пу-гу, пу-гу, пугу-ух, мисливці вже тут!

Я подав пугачу серветку з моху, він ще раз витер очі і закричав:

– Пу-гу-гу, дякую. Пу-гу-гу, втікайте лісом чимдуж за кордон на річці Уж, мисливці майже тут! Втікайте за кордон, де ще тих почвар нема!

– А як же ведмеді?

– І вовки?

– Вони залишаться в лісі, щоби захищати наші буки, дуби, сосни і струмки! А ви втікайте. Але у такій тісняві вам буде потрібний словник!

– А це що таке?

– Це така книжечка, в якій знайдете потрібні слова. На іншому боці Карпат живуть такі самі, як ми: борсуки, саламандри, сови і куниці, але говорять інакше. Вони вам скажуть, що робити далі, втікайте!

І Пугач витягнув з-під крила величезну книгу:

– Це вам точно пригодиться! Покажіть це і тим, що у Словаччині, для них я також записав, як говориться по-нашому. Якось порозумієтеся, бо треба! А тепер втікайте, чуєте, як гримить у небі?

І ба-бах! Затряслися буки, а луна донесла регіт мисливців, які великою зграєю бігли у наш бік. Тож ми схопили книгу і почали втікати. Через болото, хвою, потоки і скелі. Бігли туди, де стоять гори Малі Карпати.

“Неочікувана мандрівка Паноніка” та його друзів не закінчилася. Наступні частини казки та щасливий кінець розповіді, де мешканці повернулися до лісу, читайте в липні на нашій веб-сторінці.

Текст ▶ Вероніка Гоголя

Переклад словацькою мовою ▶ Олександр Горак

Переклад українською мовою ▶ Тарас Прохасько

Ілюстрації ▶Марек Ціна

Графічний дизайн та верстка▶ Агнешка Гоголя

Panonikova nečakaná cesta

Prvá kapitola

Nepokoj

V olám sa Panonik. Som rys. Rysy sú také mačky s trochu chlpatejšími uškami. Teda vlastne poriadnymi ušami, tie mám totiž o čosi väčšie, aby som vás lepšie počul. Mojím domovom sú Karpaty. To je pohorie, ktoré sa tiahne cez Ukrajinu a Slovensko. Celkom veľké pohorie. Bývam v lese. Rád preskakujem potôčiky a štverám sa na vysoké stromy, ale zo všetkého najradšej leňoším. Nepáči sa mi, keď ma niekto k niečomu núti. Svoj čas si najradšej plánujem sám, či už je to kúpeľ v potôčiku, posedenie s mojím kamošom Gerlachom alebo pingpongová partička s myškou Tiškou. A keď cítim, že už pomaly vypadávam z formy, pokojne si dám aj minimaratón z kamzicami Gorganou a Marušou. Vždy robím to, čo ma baví. A najviac ma baví spať.

Raz ma však uprostred najsladšieho sna nečakane zobudí krik mojej kamošky Sovy.

„Panonik! Prepánajána! Pomoc! Nedočkáme sa tu rána!“

„Čože, čo?!“

„Panonik môj milý, bež len čo ti stačia sily!“

„Ale ako? Prečo? Čo sa stalo?“

„Strašná vec sa deje, celučičký les si berie!“

„Ale čo sa deje? Už to povedz!“

„Tie obludy, monštrá, krvilačné kreatúry!“

„Ale kto?!“

„Poľovníci, zverobijci“.

A zrazu počujem výstrely. Jeden kdesi ďaleko, obloha sa rozžiari, zem zaduní, potom druhý. Nebo celé obelie ako počas búrky a potom náhly rachot. Ako blesk z jasného neba. Sova pokýve krídlom:

„Hľadaj môjho bratranca, výra, on ti povie, ako ďalej!“

Bežím ozlomkrky, a ja veru bežať viem. Bežím cez potoky, blato, ihličie. Bežia aj kamzice.

„Maruša, Gorgana! Čo sa to deje?“

„Poľovníci vtrhli do lesa! Strieľajú!“

Jazvec si balí všetky marinované paradajky do veľkého zeleného batohu:

„Uteč! Poľovníci sú blízko! Strieľajú na každého!“

„Ale kam?“

„Pomôže nám výr!

Druhá kapitola

Útek

V ýr sedí na konári buka.

„Huhú-hu! Huhú-hu!“ Slzy mu stekajú na lístie, perie má celé mokré. Pod mohutným bukom sa už zišli všetky zvieratá: kamzice Maruša a Gorgana, jazvec Gerlach, myška Tiška a to zďaleka nie je všetko – spoza kríkov sa vynorí svišť Marmota a terigá obrovský spacák.

„Huhú-hu! Huhú-hu! Poľovníci sú už tu!“

Podávam výrovi machovú vreckovku, pretrie si oči a zahúka:

„Huhú-hu! Ďakujem. Huhú-hu! Čím skôr cez les bežte, za hranice, kde je rieka Uh, poľovníci sú už tu! Za hranicu utečte, bežte tam, kam ohavy ešte neprišli!“

„A čo medvede?“

„A vlky?“

„Zostanú v lese. Budú brániť naše

duby, buky, smreky, potoky! A vy utečte!

V tej trme-vrme sa vám zíde slovníček!“

„A to je čo?“

„Knižočka, v ktorej sú potrebné slová. Na druhej strane Karpát žijú rovnaké zvieratá ako my: jazvece, salamandry, výry a norky. Len hovoria trochu inak. Pomôžu vám, povedia, čo ďalej! Tak už bežte!“

Výr vytiahne spod krídla veľkú knihu.

„Zíde sa vám, určite, na Slovensku im ju ukážte! Pre nich všetky slová spísal som, čo sa ako povie po našom. Dohovoríte sa, keď treba! A teraz utečte, vari nepočujete ten hrmot z neba?“

A zrazu bum! Trasú sa buky, ozvena nesie hurónsky rehot poľovníckej hordy, ktorá sa rúti naším smerom. Schmatneme knihu a dávame sa na útek. Cez blato, ihličie a skaly. Bežíme tam, kde sú Malé Karpaty.

Text ▶ Weronika Gogola

Preklad do slovenčiny ▶ Alexander Horák

Preklad do ukrajinčiny ▶ Taras Prochasko

Ilustrácie ▶ Marek Cina

Sadzba a grafický dizajn ▶ Agnieszka Gogola

Rozprávka „Panonikova nečakaná cesta“ vznikla na základe situáciе na Ukrajine a vyšla v dvoch jazykoch. Príbeh rysa Panonika a jeho lesných priateľov sa tým nekončí. Ďalšie časti výletu a šťastný koniec príbehu, kde sa obyvatelia vrátili domov, sa dočítate v júli na stránke novyny.sme.sk

Найпопулярніше

Інші статті з розділу

Книга словацькою мовою оформлена у блакитно-жовтих кольорах.


15 h

Як пройшов день лицарських турнірів біля замку читайте у репортажі.


17 h

Екстремістська партія ĽSNS не буде розпущена. Нове популярне місце в Татрах.


20 h

Сухі ліси сповіщають про підвищений ризик пожеж.


Kristián Sabo 8. серпня
SkryťClose ad