Відомі словацькі культурні діячі, політологи та ректори створили петицію-звернення до міського голови Братислави щодо відключення освітлення 24 лютого на пам'ятнику радянської доби "Славін". Цим словаки хочуть виразити солідарність та символічну підтримку Україні, де рівно рік тому у лютому почалося російське вторгнення.
"Зануримо Славіна у темряву. Хоча б на один день. У день початку російського вторгнення в Україну. 24 лютого 2023 року виповниться рівно рік, як розгорівся черговий військовий конфлікт із нашими східними сусідами. Бої ще тривають. Основна жертва – мирне населення в Україні", - йдеться в петиції.
За словами діячів пам’ятник "Славін" у Братиславі уособлює не лише місце поховання радянських солдатів, а й показує вплив російської пропаганди та імперської політики. Оскільки споруду збудували у 1960 році як символ перемоги тоталітарного режиму Радянського Союзу.
Петицію на сайті mojapeticia.sk вже підписали більш ніж 1300 осіб. Серед яких - художниця Майя Штефанчикова, викладач університету Коменського Дамас Груска, кураторка Словацької національної галереї Петра Ханакова, політолог Григорій Месежніков, ректорка Університету образотворчих мистецтв Богунка Коклесова та інші.
Повний тест публікуємо ниже.
Просимо мера Братислави Матуша Валла забезпечити вимкнення освітлення Славіна 24.02.2023.
Громадянська солідарність з Україною
Зануримо Славіна у темряву. Хоча б на один день. У день початку російського вторгнення в Україну. 24 лютого 2023 року виповнюється рівно рік, як розгорівся черговий військовий конфлікт із нашими східними сусідами. Бої ще тривають. Основна жертва – мирне населення в Україні. Загиблі, поранені, мільйони біженців. Багато в країні страждають від холоду, їм не вистачає води, їхньому життю загрожують також відключення електроенергії. Ми допомагаємо. Держава, муніципалітети, організації та окремі особи. Як ще можна висловити солідарність з народом України?
З початку війни декілька країн позбавлялися пам’ятників чи монументів, які в новому контексті є символами радянської імперської політики. Пам’ятники є потужним інструментом пропаганди, який робить події минулого видимими в сьогоденні. І в нових контекстах. Публічне мистецтво цього типу визначає героїв і жертв, фіксує історичний наратив. Славін – це не лише кладовище загиблих воїнів. Це наше критичне місце, з яким ми маємо справу. В образі Славіна поєднані дві функції, які суперечать одна одній – повага до жертв і сфера впливу Кремля. Яка історія Словаччини?
Висловлюємо символічну підтримку Україні, занурюємо Славіна у темряву, яку український народ відчуває щоночі.
Видалення або знищення пам’ятників тоталітарної епохи є потужним нагадуванням про складний зв’язок між історією, пам’яттю та політикою. Славін був завершений у 1960 році за проектом архітектора Яна Светліка, а два роки потому був оголошений національною культурною пам’яткою. Спочатку це мала бути культова споруда зі скульптурним оздобленням, але після 1946 року, коли радянська влада насадила на нашій території свої тоталітарні погляди, події прискорилися. Радянська ідея полягала в тому, щоб збудувати монументальний витвір над Братиславою. Славін мав нагадувати майбутнім поколінням про дружню допомогу Радянського Союзу, що підтверджують і умови архітектурного конкурсу, який пропагував монументалізм у сталінському дусі. Тоді й народилася ідея побудувати культовий храм, який, крім вшанування загиблих, ще й згадуватиме про перемогу Кремля та його так звану "дружню руку". Про те, що йшлося більше про його політичні наслідки та підкреслення бойової сили, ніж про пошану до жертв, свідчить також оригінальна назва статуї Пам’ятник Червоній Армії, пізніше також Пам’ятник радянським героям. Із символом Славіна з самого початку асоціювали дві мети: повагу до жертв і посилення сфери впливу Кремля.
Славін став домінантою Братислави. 7-метрового солдата, розміщеного на майже 40-метровому обеліску роботи скульптора Олександра Тризуляка, видно чи не з усіх кінців міста. У верхній частині статуї Перемоги знаходиться п'ятикутна зірка, яку автор додав в останній момент. Символ п'ятикутної зірки після 1989 року є не стільки нагадуванням про Червону армію, скільки відсиланням до Радянського Союзу, від впливу якого ми намагалися вирватися, а навіть після його розпаду стикаємося з впливом Росії. Те, що під час нещодавньої реконструкції зірку позолотили, – факт незрозумілий.
Навіть після 1989 року Славін залишався місцем, звідки лунає пропаганда колишнього режиму. Сюди приїжджають державні делегації, російські націоналісти, байкерські банди. Багато словацьких політиків і змовників, близьких до Росії, не соромляться використовувати монумент, що височіє над Братиславою, для своєї пропаганди. І російська сторона теж безсоромно привласнює. Одним із доказів є, наприклад, модернізація нічного освітлення з 2014 року. Хто тоді це фінансував? Російське посольство. І це при тому, що пам’ятник належить адміністрації столиці Братислави (за винятком цвинтаря, яким опікується міська допоміжна організація – похоронне бюро Маріанум). Сьогодні статуя опинилася в ситуації, коли виступає своєрідним шизофренічним маяком боротьби за свободу, але водночас залишається символом російської імперської політики, форму якої зараз переживає Україна.
Вимкнемо освітлення Славіна. Зануримо Славіна у темряву. Хоча б на один єдиний день вимкнемо його освітлення. Це буде маленький символічний жест для українського народу. Також для нас.
