Наталія Баран та Сергій Гаврилко (джерело: з сімейного архіву)
Мережа швидкого харчування "Супкультура" відома українській аудиторії як гарант користі, свіжості та смачної їжі у вигляді крем-супів в їстівних стаканчиках. Донедавна, лише Київ, Харків та Львів мали змогу хизуватись цією новинкою у сфері харчування. Останні ж декілька років, заклади "Супкультури" почали відкриватися й містах Словаччини.
Культові крем-супи можна скуштувати у Братиславі, Пряшеві та Банській Бистриці. Першовідкривачами подібного закладу у Словаччині були Наталія Баран та Сергій Гаврилко, які у 2017 році наважились на відкриття першого закладу у місті Кошице.
Музиканти-кухарі з Тернопільської області
Познайомились Сергій та Наталія у 2007 році, коли обидвоє навчались у Тернопільському музичному коледжі. Наталія з Тернополя, а Сергій з міста Збараж Тернопільської області.
Про відкриття власного бізнесу пара почала думати, коли обидвоє переїхали навчатись у Київ.
"Мені завжди подобалась скрипка, а Сергій грає на валторні. У Київ переїхали ще у 2013 році, щоб вчитися музиці", - розповіла Наталія, та додала, що попри любов до музики, розуміла, що жити на заробітну плату музиканта буде скрутно. "Тому ми думали про відкриття чогось свого – не знали, що саме, але були впевнені, що хочемо поєднати це з кухнею", - додала жінка.
Сергій з валторною та Наталія зі скрипкою (джерело: з сімейного архіву)
У Словаччину сімейна пара переїхала долею випадку. Сергій, діставши диплом музиканта, відразу отримав пропозицію грати в оркестрі Кошицького державного театру. Наталії ж ще залишався рік навчання, тому для неї постав вибір - навчання чи робота поруч із коханим.
"Це все було дуже швидко й неочікувано. Жити окремо не хотілося і ми думали, який вибір краще зробити, коли Сергій дізнався, що в оркестр якраз шукали скрипаля. Після декілька серій інтерв'ю мене взяли теж, не дивлячись на незакінчену освіту. Коли вибір став між навчанням та забезпеченою роботою – для мене, як і для кожного музиканта, вибір був очевидним".
Вже в Кошицях Сергій та Наталія почали активно шукати можливість відкрити свій заклад харчування.
"Розглядали все, що могли знайти в інтернеті на той момент. Ходили на різні заходи присвячені їжі, знайомились з людьми з цієї сфери. Але найважливіший критерій, якого ми дотримувались – це оригінальність. Ми хотіли відкрити щось нове для міста, не типічну піцу на виніс або ж смажену локшину, яких і так вже було забагато".
На франшизу "Супкультури" натрапили через рекламу у соціальних мережах. "Я та Сергій відразу подумали – ого, суп в склянці, прикольно. Потрібно пробувати".
(джерело: soup-culturesk.business.site)
Контактували власника франшизи, домовилися про тонкощі, пройшли усі курси та потрібні кваліфікації й погодилися на даті відкриття."У день відкриття до нас прийшло троє людей", – поділилась Наталія.
Люди не розуміли, як такий суп можна їсти
Після досить тяжкого старту, сімейна пара зрозуміла, що людей потрібно заохочувати змінити думку про суп і як його їсти. Подібної подачі супу в їстівних стаканчиках з тіста у Словаччині ще не було і люди з обачністю ставилися до новинки.
"Було таке, що люди приходили та не розуміли як їм пити суп з «пакета», були такі, які казали, що ніхто тих супів брати не буде, якщо в місті суп можна з’їсти в ціні обіду. Тоді ми почали усвідомлювати, що крім оригінальної ідеї нам потрібно подавати ідею супу як заміну обіду".
(джерело: soup-culturesk.business.site)
Крім правильної подачі ідеї, Наталія та Сергій розуміли, що людям необхідно дати за себе знати, тому почали шукати способи реклами закладу. Грошей після відкриття, зізналась Наталія, було небагато і заплатити цілу рекламну кампанію було важко, тому деколи домовлялись відплачувати супами - це і реклама, і вплив "сарафанного радіо", каже жінка.
"Був переломний момент після одного репортажу – почали дзвонити люди та розповідати, що бачили нас на Маркізі та Кошицькому DNES, що обов’язково завітають на суп. Ми з Сергієм так тішились, але на той час не розуміли, що таке Маркіза. У нас навіть телевізора не було", – сміялася Наталія, згадуючи про це.
З часом у Кошицької "Супкультури" набралась постійна клієнтська база. Цьому насамперед сприяло вигідне місце розташування – близько від центру та прямо навпроти трамвайної зупинки. Але інший фактор, що допоміг закладу досягти хороших відгуків між людьми, є вміння власників розв'язувати проблеми.
"У сфері харчування неможливо без помилок. Тому, якщо виникає якась проблема з клієнтом – це вирішується відразу і так, щоб клієнт обов’язково залишився задоволеним. Ми цінуємо товариський підхід", – з гордістю розповіла Наталія.
"А що можемо зробити ми?"
Допомога працівників "Супкультури" на словацькому кордоні (джерело: з архіву Soupculture SK)
Відкриті та товариські, Наталія та Сергій, окрім вірної клієнтської бази, назбирали багато корисних контактів на власників інших закладів в Кошице, що зіграло важливу роль для закладу з початком війни.
"Це нам дуже допомогло в перші найтяжчі тижні, коли через Кошице йшли тисячі біженців. Відразу в головах було питання – а що можемо зробити ми?", – поділилась Наталія.
Від закладу почалася власна кампанія для допомоги біженцям, які їхали через місто. У день заклад працював у звичайному режимі, а вночі та зранку на кухні варилися супи, які потім Сергій віз на кордон для людей, що стояли в чергах по кілька днів.
"Наш маленький офіс ззаду закладу перетворився у справжній пункт збору. Наші клієнти знали, що ми з України, і почали носити до нас все, що вважали за потрібне – засоби гігієни, їжу, медикаменти, хотіли залишати навіть гроші", - розповіла власниця закладу.
Через власні соцмережі, Наталія почала передавати інформацію про стан на кордонах, пошук житла, закупівлю харчів та інших речей.
"У якийсь момент ми почали співпрацювати з театром, де граємо, та власниками закладів в Кошицях. Домовлялись про житло для біженців, возили людей з кордону, допомагали з їжею – ця підтримка була неочікувана, але дуже потрібна", – додала Наталія.
Як не спробуєш, то не взнаєш
Не дивлячись на тяжкий старт, численні помилки та ситуацію на батьківщині, Наталія та Сергій завжди намагаються підтримувати свою концепцію оригінальності закладу. Зовсім нещодавно заклад придбав нову, автоматичну піч для випікання стаканів – увесь процес випічки клієнти можуть спостерігати чекаючи на замовлення.
Команда закладу в Кошицях (джерело: з архіву родини Soupculture SK)
Загалом, заклад пропонує понад 80 видів крем-супів, серед яких кожен знайде собі улюблений, чи то сочевичний, пивний з чедером, або ж гарбузовий з карі. Більшість супів є веганськими, та міняються кожного тижня, щоб клієнти змогли спробувати якнайбільше. Самі супи ніколи не згущуються мукою – це відіграє важливу роль у кінцевому смаку та якості кожного супу.
Окрім супів, власники тестують різні сезонні пропозиції, такі як бататове карі восени або ж польський бігос на Різдво. Наразі, однією з найпопулярніших новинок є хумус з овочами та сиром фета у їстівній тарілці з тіста.
На питання про плани на майбутнє, Наталія рішуче відповіла: "Планів багато і результати буде видно швидко. У нас зараз такий собі переломний момент у житті закладу, тому що плануємо багато нового та цікавого. Завжди є ризик, як на це відреагує клієнт, але врешті-решт – як не спробуєш, то не взнаєш".
Автор: Dmytro Hrytsu
