Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook | Instagram | Telegram
Дехто жартував, що всередині знайдуть рецепт бісквітного торта, інші ж очікували, що документ розкриє словацьке походження першого президента Чехословаччини Томаша Ґарріґа Масарика.
19 вересня у Ланському замку в Чехії вперше за 88 років публічно зачитали слова, які державний діяч, імовірно, продиктував своєму синові — дипломатові Яну Масарику.
Конверт із таємничим вмістом відкрили історики з Національного архіву та Інституту Масарика у присутності президента Чехії Петра Павела.
Історики підтвердили автентичність листа з 5 сторінок, написаного власноруч сином колишнього президента. Після короткого аналізу вони припустили, що текст з’явився не на смертному ложі Масарика, як вважалося раніше, а приблизно у 1934 році.
Більша частина листа написана англійською мовою. У побуті він також спілкувався англійською — мовою його дружини Шарлотти, яка була родом зі США.
Перші висновки свідчать, що лист містить настанови на випадок смерті Масарика.
"Я хворий, тяжко хворий, це кінець, але я не боюся. Ти продовжиш роботу. Знаєш як? Тобі слід бути обережним. Але ти знаєш, як поводитися. Більше мені нічого сказати. Я недієздатний, справді зовсім недієздатний", — продиктував Масарик своєму синові.
"Люди бояться смерті, та насправді боятися нічого. Просто придбай собі новий одяг. І все. Особливо — для похорону", — написав він про власне поховання. Насправді ж Масарик прожив до 1937 року.
За словами істориків, лист також можна розглядати як своєрідний посібник щодо того, як ставитися до мешканців багатонаціональної Чехословаччини. У ньому згадується Словаччина, зокрема священник і політик Андрей Глінка, якого Томаш Масарик у листі назвав "дурнем", що припустився помилок у відносинах з угорцями.
Глінка був одним із найвпливовіших словацьких націоналістичних лідерів міжвоєнного періоду, який відстоював ширшу автономію Словаччини спершу в межах Чехословаччини, а згодом — і поза нею.
"Ми маємо пробачити йому", — додав перший президент, згідно з документом. У листі Масарик навіть назвав себе дурнем: "Навіщо здіймати такий галас, адже я був таким самим нерозумним, як і всі інші".
У ширшому контексті президент зауважив: "Якщо люди неосвічені й дурні, ми мало що можемо вдіяти", додавши: "Людям подобається бути дурними, але не слід їм це спрощувати. Дискутуйте з ними, і ще раз дискутуйте".
У листі також згадуються німці, які, на думку Масарика, мали залишатися частиною спільної держави. "Дайте німцям те, чого вони заслуговують, але не більше", — йдеться у документі.
Взаємини з угорцями
На час написання листа Андрей Глінка очолював Словацьку народну партію (HSĽS) та був депутатом парламенту. Це була найсильніша політична сила у Словаччині. Партія входила до складу уряду Чехословаччини до 1929 року, коли вийшла з нього на знак протесту після засудження свого політика Войтеха Туки.
Тука поставив під сумнів державність Чехословаччини у статті в газеті "Slovák", стверджуючи, що таємне положення Мартинської декларації обмежує існування Чехословаччини лише десятьма роками, і закликав до незалежності Словаччини. Згодом його заарештували та засудили до 15 років ув’язнення за державну зраду й шпигунство на користь Угорщини.
Мартинська декларація 1918 року була словацьким відповідником чеських зусиль із проголошення незалежності та офіційно заявила про прагнення словацького народу увійти до спільної держави з чехами.
"З початку 1920-х його діяльність викликала підозри в іредентистських намірах на користь Угорщини, спрямованих на відновлення територіальної цілісності колишнього Угорського королівства. Від самого створення чехословацької держави він діяв у тіні угорських опозиційних партій", — писав історик Марош Гертел, зазначаючи, що значною мірою це було лише прикриттям.
За словами Гертела, Тука також прагнув добитися незалежності Словаччини за підтримки німецьких та угорських партій, розглядаючи навіть можливість повстання за участі військових підрозділів з Угорщини та Польщі.
Масарик і раніше висловлювався про Глінку зневажливо. "Його основна риса — цілковита примітивність, брак освіти, повна байдужість до культури", — казав він, за даними Чеського радіо.
Конверт, прихований навіть від спецслужб
Чеський національний архів отримав конверт у 2005 році від Антоніна Сума, одного з особистих секретарів міністра закордонних справ Яна Масарика, який працював у вигнанському уряді Бенеша.
У березні 1948 року, невдовзі після комуністичного перевороту, Ян Масарик загинув за загадкових обставин. Його тіло знайшли під вікном квартири в Празі. Розслідування, завершене лише у 2004 році, встановило, що це було вбивство.
Його смерть стала одним із найвідоміших нерозкритих злочинів раннього періоду холодної війни та символізувала кінець демократичної Чехословаччини.
За словами істориків, таємничий конверт подорожував разом із Яном Масариком кількома країнами. Вважають, що він взяв його до Лондона під час дипломатичної служби. Після його смерті конверт потрапив до рук секретаря Луміра Соукупа, який перевіз його до Шотландії, а пізніше — до Франції.
Історики зазначають, що закордонні дипломати вивезли конверт із Чехословаччини, щоб він не потрапив до рук Державної безпеки (ŠtB).
У 1990-х конверт опинився у Сума, який передав його Національному архіву в Празі 19 вересня 2005 року, за рік до своєї смерті. Лист був опечатаний спеціальним часовим механізмом, що не дозволяв відкрити його протягом 20 років
Перший президент
Томаш Ґарріґ Масарик був першим президентом Чехословаччини й обіймав цю посаду з листопада 1918 року до 14 грудня 1935 року. Він народився 7 березня 1850 року в Годоніні, Моравія, а його батько походив із Копчан біля Скалиці (Трнавський край).
У 1916 році разом з Едвардом Бенешем та Міланом Растиславом Штефаніком він заснував у Парижі Чесько-словацьку національну раду та відкрито виступав за створення спільної держави, що об’єднувала Богемію, Моравію, Сілезію та Словаччину.
Масарика часто порівнюють із такими історичними постатями, як Джордж Вашингтон або Шарль де Голль: він став "батьком-засновником", який надав невеликій новоствореній державі легітимність на міжнародній арені та демократичну ідентичність всередині країни.
До заснування Чехословаччини Масарик багато подорожував Росією, Францією та США. У травні 1918 року він підписав Піттсбурзьку угоду, а пізніше, 18 жовтня 1918 року у Вашингтоні, проголосив Декларацію незалежності Чехословаччини.
Незалежна держава була проголошена 28 жовтня 1918 року. Масарик був переобраний Національними зборами у 1920, 1927 та 1934 роках.
У 1935 році він залишив посаду через стан здоров’я. Помер 14 вересня 1937 року у віці 87 років.
© Sme
Матеріал співфінансований Європейським Союзом у програмі Impact Lab Фонду Pontis
Співфінансовано Європейським Союзом у межах проєкту № 101184844: ImpactAS 2 – Прискорення розвитку словацьких громадських організацій (ImpactAS II). Викладені погляди та позиції є поглядами та позиціями автора/авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Європейської виконавчої агенції з питань освіти і культури (EACEA). Європейський Союз та Європейська виконавча агенція з питань освіти і культури не несуть за них відповідальності.
