Щотижневий дайджест з розвінчування дезінформації у країнах V4 (джерело: Юлія Кириченко / Наш вибір)
Вітаємо у новій рубриці "Без фейків".
"Новини зі Словаччини" спільно з виданнями "Наш вибір" у Польщі та "ProUA" у Празі розпочинає проєкт "Боротьба з дезінформацією щодо українських біженців у країнах Вишеградського партнерства". Протягом наступних трьох місяців ми публікуватимемо щотижневі дайджести новин, де спростовуватимемо фейкові наративи, які поширюються в цих країнах, щодо України, українських біженців та мігрантів.
У першому випуску нашого дайджесту читайте: як у Словаччині поширюють неправду, що підтримка українців надто дорого обходиться державі та причетність до вторгнення 1968 року; як у Польщі створюють фейкові акаунти українських організацій і поширюють дезінформацію про "передачу Волині"; як націоналісти маніпулюють рішенням суду, закликаючи знімати з державних установ, зокрема, прапори України; як чеський політик Томіо Окамура просуває проросійські тези; за що звинуватили шкільний підручник у "українізації чехів"; та як ще один чеський депутат намагається виправдати анексію Криму.
Словаччина
Не лише витрати: як присутність українців впливає на словацький бюджет?
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в соціальних мережах активно поширюються фейки про українців, які нібито "живуть коштом місцевих". Однак офіційні дані свідчать, що реальна ситуація кардинально інша.
Офіс віцепрем’єра з питань плану відновлення та економіки знань у травні цього року оприлюднив документ, у якому детально проаналізовано витрати Словаччини на підтримку українських біженців та економічні вигоди від їхньої присутності. "Українці, які працюють у Словаччині, підтримують економіку не лише через сплату податків і соціальних внесків, але й через споживання товарів і послуг", — зазначається в урядовому звіті.
За три роки українці поповнили бюджет Словаччини на 439 мільйонів євро податками з праці та покупок. (джерело: Тетяна Омельченко)
За даними уряду Словаччини, станом на червень 2025 року понад 130 тисяч українців мають статус тимчасового притулку. За період із 2022 до 2024 роки країна витратила на підтримку українських біженців 509 мільйонів євро, переважно на житло та освіту. Значну частину коштів компенсували європейські фонди — близько 424 мільйонів євро.
Українці активно інтегруються у словацьке суспільство та сприяють економіці. Наприкінці 2024 року на словацькому ринку праці було зареєстровано близько 45 тисяч українців. Лише за 2024 рік сума сплачених українцями податків сягнула 217 мільйонів євро, а у 2025 році прогнозується зростання до 231 мільйона євро.
Загалом надходження від українців за період 2022-2024 роки становить 439 млн євро, а з огляду на компенсації з боку ЄС — присутність біженців приносить Словаччині економічну вигоду.
Більше читайте у матеріалі за посиланням.
Фейк, що живе роками: хто винен в окупації Чехословаччини у 1968-му?
Уже третій рік поспіль у Словаччині циркулює дезінформаційний наратив про те, що за радянську окупацію Чехословаччини у 1968 році відповідальні українці. Цей фейк регулярно з’являється в соцмережах, проросійських групах та навіть у політичних виступах.
У травні 2025 його знову озвучив міністр оборони Роберт Каліняк, інформує Dennik N, заявивши: "Українець Брежнєв вирішив про окупацію Чехословаччини". Міністр намагався аргументувати, що він не пов’язує минуле з теперішнім і також не звинувачує Україну у вторгненні 1968 року, хоча, за словами Каліняка, його нібито спричинили українці.
Цей наратив спирається на етнічне походження Брежнєва, щоб сформувати хибну логіку: якщо радянський лідер був українцем, то відповідальність за окупацію покладається на українців загалом.
Такі твердження створюють небезпечний прецедент — вони відвертають увагу від історичної відповідальності Росії та кидають тінь на Україну й українців, які сьогодні є частиною словацького суспільства.
Цього року на фейк відреагувала сторінка громадської організації Hoaxy a podvody ("Фейки й шахрайства"), яка регулярно публікує розвінчання інформаційних маніпуляцій.
Леонід Брежнєв справді народився в місті Кам’янське (сьогодні це територія України), але у 1906 році це була частина Російської імперії, а згодом — УРСР, яка не мала політичної автономії. Сам Брежнєв у своїх мемуарах 1979 року називав себе росіянином "Я — руський, пролетар, спадковий металург". Рішення про вторгнення ухвалювало не Брежнєв одноосібно, а Політбюро ЦК КПРС, колективний орган з 11 членів, більшість з яких були етнічними росіянами. Українська РСР у 1968 році не мала суверенітету чи армії, оскільки сама перебувала під контролем Москви.
Ще у 2022 році офіційна сторінка МВС Словаччини з викриття фейків і шахрайських схем заявила, що цей наратив — частина ширшої проросійської пропаганди, яка не лише заперечує злочини СРСР, але й використовує історію для виправдання нинішньої агресії проти України.
Польща
Українські організації та активісти у Польщі — під прицілом дезінформації
Останніми місяцями українські організації й активісти у Польщі стали мішенню скоординованих дезінформаційних атак.
У березні мерії кількох польських міст отримали листи нібито від голови варшавського фонду "Український дім" Мирослави Керик із проханням підтримати виборчу кампанію одного з кандидатів у президенти Польщі. Згодом у мережі з’явилися фейкові дописи про збір коштів на ці цілі. Фонд спростував повідомлення і заявив про спробу втягнути організацію у політичну боротьбу і підсилити антиукраїнські настрої.
У травні мішенню стало Об’єднання українців у Польщі — поширювалися чутки про буцімто плани встановити пам’ятник УПА біля Перемишля. Організація спростувала це і назвала частиною кампанії зі штучного розпалювання ворожнечі.
У обох випадках дезінформацію супроводжували фейкові сайти, що імітували справжні ресурси організацій.
Дезінформацію поширювали через фейкові сайти, що маскувалися під офіційні ресурси. (джерело: Юлія Кириченко / Наш вибір)
Кілька тижнів потому аналогічна атака відбулася проти одного з найбільших польських фестивалів української культури — "Українська весна" у Познані. Зловмисники створили підроблені сайт і Facebook-сторінку, де оприлюднили фальшиву програму з нібито участю відомих польських артистів. Інформацію активно просували в мережі, що викликало обурення у згаданих артистів і глядачів.
У четвер, 5 червня, стало відомо про фейкові акаунти співзасновниці фестивалю та громадської активістки Марії Андрухів. Від її імені з фейкових сторінок, що повністю дублювали справжню сторінку у Facebook, надсилалися повідомлення з погрозами та претензіями польським громадським діячам.
На момент публікації більшість фейкових сторінок уже заблоковано, про інциденти зголошено у відповідні органи. Організації закликають не поширювати неперевірену інформацію та дотримуватися інформаційної гігієни. Метою таких атак є, зокрема, посіяти недовіру між поляками та українцями.
Російські фейки про "передачу Волині Польщі"
Російська пропаганда поширює дезінформацію про нібито підготовку "передачі Волині Польщі". У мережі публікують фейкову мапу, де Волинська область позначена як польська територія.
Російські медіа та Telegram-канали стверджують, буцімто серед учнів та студентів Інституту Польщі при Волинському національному університеті імені Лесі Українки (ВНУ) поширюється ця мапа. Також йдеться про зустрічі, де нібито обговорюється "єдина ідентичність" і виховання молоді в дусі зближення з Польщею. Як джерело цієї мапи росіяни згадують імʼя Світлани Зінчук — голови Спілки вчителів польської мови Волинської області.
Скриншот російського медіа "MK.ru", де поширювали дезінформацію. (джерело: screenshot)
Завідувачка кафедри полоністики ВНУ Світлана Сухарєва спростувала ці твердження. Вона пояснила, що Інститут Польщі не окрема установа, а ініціатива трьох координаторок наукової співпраці між Україною та Польщею. Інститут не має учнів чи студентів, а Світлана Зінчук ніколи не була його учасницею.
Фейк спростувала і сама Світлана Зінчук. Вона заявила, що вже давно на пенсії, у ВНУ не працює й викладацькою діяльністю не займається.
Центр протидії дезінформації також назвав заяву вигаданою. У повідомленні відомства йдеться, що карта існує лише у російських джерелах, а мета фейку — посіяти недовіру між українцями та поляками, дискредитувати співпрацю двох країн і вплинути на настрої перед другим туром виборів у Польщі.
Більше інформації за посиланням.
Націоналісти у Польщі маніпулюють рішенням суду, закликаючи знімати прапори України та ЄС
У польських соцмережах шириться відео, в якому закликають громадян знімати з будівель прапори України, ЄС, ЛГБТК+ та інші "непольські" символи, стверджуючи, що це нібито дозволено рішенням Апеляційного суду у Вроцлаві. Насправді ж суд не ухвалював жодного рішення, яке дозволяло б такі дії.
Йдеться про маніпуляцію справжнім рішенням суду, яке не стосувалося дозволу знімати прапори, а було пов’язане з інцидентом 2022 року. Тоді політик Марчін Б., колишній кандидат до Сейму від "Конфедерації", зняв український прапор із будівлі міськради Єленя Гура і викинув його в смітник. У жовтні 2024 року суд першої інстанції визнав його винним у зневазі до національного символу, а в травні 2025 року Апеляційний суд підтвердив вирок, однак умовно закрив справу без покарання.
У рішенні суду зазначалося: зняття прапора з будівлі й викидання його в смітник — це зневага. Але якщо людина просто зніме прапор і передасть його посадовцю, це не підпадає під кримінальну відповідальність за "зневагу". Це аж ніяк не означає, що такі дії є законними — суд узагалі не оцінював правомірність зняття прапорів.
Кадр з відео, в якому закликають громадян знімати з будівель прапори України, ЄС, ЛГБТК+ та інші "непольські" символи (джерело: Screenshot - FB)
Відео, яке шириться мережею, ймовірно створене за допомогою ШІ, оскільки голос диктора та обличчя чоловіка виглядають неприродно. Автори стверджують, що "кожен має право зняти іноземний чи "непольський" прапор з держустанови", що є відвертою дезінформацією.
Вже 30 травня з’явилося відео, як двоє чоловіків знімають український прапор з адміністрації у Гданську. Судячи з хештегів, це зробили прихильники ультраправого політика Гжегожа Брауна, відомого своїми антиукраїнськими та ксенофобськими заявами.
Більше інформації за посиланням.
Чехія
Як праворадикальні меседжі Окамури впливають на сприйняття українців
У Чехії посилюється антиукраїнська риторика, яку активно просуває Томіо Окамура, лідер праворадикальної партії SPD. Він один із головних чеських борців із мігрантами й ледь не щодня звинувачує у чомусь українців — нібито у війні, у паразитуванні на чеському бюджеті, небажанні інтегруватися тощо.
Наприклад, Окамура нещодавно заявив, що його хвилюють інтереси чеських громадян, а українцям треба давати "нуль крон". Його висловлювання дедалі більше нагадують риторику російських пропагандистів.
Наразі він заявляє, що "дискримінація російської меншини та напади на неї з боку "корумпованої України" стали причиною війни, й Україна повинна відмовитися від "споконвічно російської території". "Фундаментальна стаття Статуту ООН — це право на самовизначення", — говорив Окамура в ефірі Чеського телебачення.
Він стверджував, що війну нібито спричинили "культ Бандери", "відмова України від нейтралітету" та "заяви про вступ до НАТО", через що, за його словами, тепер усі змушені платити високу ціну.
На ці заяви йому опанує заступниця голови Піратської партії Ольга Ріхтерова: "Ми щойно почули урок від російської пропаганди. Ви зовсім не захищаєте чеські інтереси. У наших інтересах, щоб Росія була якомога далі від нашого порогу, щоб Європа була безпечною". "Переважна більшість біженців працює, — продовжила політикиня. — На 2024 рік витрати на біженців, становлять 15,5 мільярда чеських крон, а доходи — 23,5 мільярда".
Окамура обіцяє, у разі приходу до влади, "фундаментальний перегляд усіх дозволів на проживання для українців у Чехії". Мовляв, мають залишитися лише ті, хто працює там, де не хочуть працювати громадяни Чехії.
Політик часто говорить про злочинність українців. Однак, згідно зі статистикою поліції, рівень злочинності серед українців у Чехії нижчий, ніж, наприклад, серед словаків, поляків чи румунів. Висловлювання формують ворожий образ українців у чеському суспільстві та підживлюють упередження щодо їхнього перебування в країні.
Нещодавно чеська поліція просила зняти депутатський імунітет з Окамури через звинувачення у розпалюванні ненависті.
Цікаво, що радикальними заявами щодо іноземців в Чехії (зокрема українців), він суперечить сам собі. Ще у 2011 він називав Росію "небезпечним ворогом" і підтримував інтеграцію мігрантів.
Тоді Окамура, який сам має японсько-чеське походження, став ініціатором конкурсу краси "Міс Експат Чехія".Тоді обирали найкрасивішу іноземку, яка проживала на той час у країні.
Плакат "Міс Експат Чеська Республіка 2011". Томіо Окамура тоді був ідейним натхненником конкурсу краси серед іноземок, які проживали у Чехії. (джерело: З архіву редакції "ProUA")
Метою конкурсу було зруйнувати упередження щодо іноземців і показати причини міграції на реальних історіях — саме ті ідеї, які нині активно критикує політик.
Чехи родом з України? Шкільний підручник став темою дебатів
У Чехії розгорівся скандал навколо шкільного підручника, де згадується, що слов’яни переселилися на ці землі з регіону, який нині належить Україні. Частина політиків та користувачів соцмереж обурена, мовляв, це "українізація чеської історії".
Депутат партії PRO Ріхард Перма написав на своїй сторінці у Facebook: "Ви знаєте, що дітей вчать, що ми родом з України, тому ми насправді українці, а не чехи. Вони переписують спогади дітей, а батьки або не знають про це, або їм байдуже".
Інші користувачі захищали зміст підручника, наголошуючи, що йдеться про загальноприйняту наукову теорію.
Сторінка чеського підручника, навкого якого розгорілася суперечка (джерело: Архів редакції.)
Чеський історик Ян Рихлік, експерт із сучасної історії слов’янських народів, у коментарі для CNN Prima NEWS підтвердив, що така версія має під собою наукове підґрунтя. "Сьогодні більшість істориків та етнографів схиляються до неї", — зазначив Рихлік.
Про походження слов’ян з території сучасної України йдеться у багатьох наукових джерелах. Зокрема, "Dějiny zemí Koruny české" (видання широко використовується в академічному та шкільному середовищі Чехії). У вступних розділах, присвячених найдавнішому періоду, зазначено: "Слов’яни прийшли на нашу територію впродовж VI століття, ймовірно, з району між Дніпром і Віслою".
Показово, що твердження про "українізацію чехів" з’являється в подібних публікаціях у різних соцмережах — наприклад, Threads і Х. Це свідчить про навмисне поширення дезінформаційних дописів із метою розпалювання антиукраїнських настроїв у чеському суспільстві.
Чеський політик повторює кремлівські меседжі про Крим та Україну
"Свобода висловлювань — це не свобода спотворювати факти" — саме такими словами можна підсумувати нещодавню скандальну публікацію чеського політика Їндржіха Райхла. У дописі на Facebook він поставив під сумнів незаконність російської анексії Криму. Його тези теж повторюють поширені російські наративи, які вже не раз спростовані документально.
Ключова теза Райхла — що кримський "референдум" був справжнім виявом волі мешканців півострова. Проте він замовчує, що: голосування відбулося 16 березня 2014 року, лише через два тижні після вторгнення російських військ. Крім того, на дільницях не було міжнародних спостерігачів, зокрема ОБСЄ, участь якої була заборонена Росією. І на бюлетенях не було варіанту залишитися у складі України.
Їндржіх Райхл назбирав 11 тисяч підписів під петицією про припинення військової підтримки Україні та негайний мир з росією. Петиція викликала бурхливе обговорення на засіданні профільного комітету парламенту 2023 р. (джерело: Їржі Котятко / Blesk)
Ці дані підтверджують і звіти ООН: голосування відбувалося в атмосфері тиску, військової присутності та інформаційної ізоляції. Російська армія захопила ключові об'єкти на півострові ще до так званого "референдуму" — а це порушення Статуту ООН, який забороняє використання сили проти територіальної цілісності іншої держави. Про міжнародне право чехам нагадує чеський вебсайт Manipulatori, який спеціалізується на викритті дезінформації.
У підсумку Райхл звинувачує чеських політиків у "розпалюванні війни", бо вони підтримують Україну. Така риторика перекручує реальність: адже саме Росія розв’язала повномасштабне вторгнення, яке спричинило десятки тисяч жертв серед мирного населення, мільйони біженців і задокументовані воєнні злочини — зокрема в Бучі, Ірпені та Маріуполі.
The project is co-financed by the governments of Czechia, Hungary, Poland, and Slovakia through Visegrad Grants from the International Visegrad Fund. The mission of the fund is to advance ideas for sustainable regional cooperation in Central Europe.
Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через ґранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.
