(джерело: pressclub.lviv.ua)
Трудовий договір є головним документом, який визначає права та обов'язки працівника та роботодавця в трудових відносинах. Це більше, ніж просто формальний крок при вступі до роботи: підписання трудового договору важливе для забезпечення ваших прав та здорового робочого середовища.
На думку експертів FALATH & PARTNERS, трудовий договір є одним з найпоширеніших типів договорів. Але часто буває, що трудові відносини між працівником і роботодавцем встановлюються й без укладення письмового трудового договору. Трудовий кодекс (Zákonník práce) жодним чином не поширюється на усне укладення трудового договору, але договір, укладений у такий спосіб, теж є дійсним. Чому все ж таки важливо підписати трудовий договір, і в яких ситуаціях це необхідно?
Правова визначеність: письмовий договір та усний
Письмовий трудовий договір забезпечує гарантії та правову визначеність як для працівника, так і для роботодавця. Якщо трудовий договір було укладено лише в усній формі, то з точки зору Трудового кодексу, такі трудові відносини вже виникли. На практиці це виглядає так, що роботодавець організовує трудову діяльність працівника, доручає йому роботу і виплачує за неї обумовлену винагороду. Якщо письмовий трудовий договір надається працівникові пізніше дати початку роботи, трудові відносини вважаються такими, що виникли на підставі усної домовленості, а трудовий договір, наданий пізніше, слугує лише "підтвердженням" вже встановлених трудових відносин.
Саме письмовий трудовий договір може підтвердити найважливіші та вирішальні аргументи однієї зі сторін у разі виникнення будь-якого спору. Він є основним доказом того, про що працівник домовився зі своїм роботодавцем, зокрема, про виплату заробітної плати та строки її виплати, умови праці, опис трудової діяльності або припинення трудових відносин.
Необхідність письмової форми трудового договору
Як зазначив Міхал Орвіський (Michal Orviský) з FALATH & PARTNERS, незважаючи на те, що сам Трудовий кодекс не передбачає недійсності трудового договору, укладеного в усній формі, в певних випадках він повинен бути укладений у письмовій формі.
Це стосується, наприклад, випробувального терміну, який, згідно з Трудовим кодексом, повинен бути узгоджений у письмовій формі, інакше він є недійсним. Іншим прикладом є підписання строкового трудового договору, який може бути укладений лише письмово. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що письмова форма є юридично обов'язковою для дійсності певних елементів під загрозою нікчемності в разі її недотримання.
Нелегальна робота та нелегальне працевлаштування
"Якщо між працівником і роботодавцем немає письмового трудового договору, це може призвести до того, що працівник виконує нелегальну роботу, а роботодавець - нелегально його працевлаштував. Таким чином, працівник, як і роботодавець, може вчинити одне з правопорушень, які розглядаються відповідною інспекцією праці відповідно до Закону № 82/2005 "Про нелегальну працю та нелегальне працевлаштування, а також про внесення змін і доповнень до деяких законів" (Zákon o nelegálnej práci a nelegálnom zamestnávaní)", - зазначив Міхал Орвіський.
Нелегальна праця означає залежну роботу, яку фізична особа виконує для юридичної особи або фізичної особи, яка є підприємцем, aле не перебуває з ним у трудових відносинах або відносинах державного найму (štátnozamestnanecký pomer) відповідно до спеціального положення, або є громадянином країни, яка не є державою-членом Європейського Союзу, іншою державою-учасницею Угоди про Європейський економічний простір або Швейцарської Конфедерації, або особою без громадянства (štátny príslušník tretej krajiny), і умови його/її працевлаштування відповідно до спеціального положення не виконуються.
Нелегальне працевлаштування - це працевлаштування юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, якщо він або вона використовує залежну працю:
фізичної особи і не перебуває з ним у трудових відносинах або відносинах державного найму, встановлених відповідно до спеціального положення;
фізичної особи, має з ним трудові відносини або відносини державного найму, встановлені відповідно до спеціального розпорядження, і не зареєстрував його в реєстрі застрахованих осіб та вкладників пенсійних накопичень по старості (Register poistencov a sporiteľov starobného dôchodkového sporenia) протягом семи днів після закінчення терміну, встановленого відповідно до спеціального розпорядження для реєстрації в цьому реєстрі, але найпізніше до початку контролю за нелегальною роботою та нелегальним працевлаштуванням, якщо контроль розпочався протягом семи днів після закінчення терміну, встановленого відповідно до спеціального розпорядження для реєстрації в цьому реєстрі;
є громадянином третьої країни, і не виконуються умови для його працевлаштування за спеціальним положенням.
Працевлаштування громадян третіх країн
Працевлаштування громадян третіх країн є особливим випадком. У випадку їх працевлаштування наслідки неукладення письмового трудового договору є набагато масштабнішими. Це пов'язано, перш за все, з тим, що іноземні громадяни для того, щоб бути працевлаштованими в Словаччині, повинні мати дозвіл на тимчасове проживання з метою працевлаштування (виняток становить статус Odídenca).
У цьому випадку потрібно подати заяву, до якої необхідно додати письмовий трудовий договір з потенційним роботодавцем або обіцянку працевлаштування від роботодавця. В іншому випадку заява про надання дозволу на тимчасове перебування не буде прийнята. Якщо заява про надання дозволу на тимчасове перебування супроводжується обіцянкою роботодавця (prísľub zamestnávateľa), то в такому випадку письмовий трудовий договір повинен бути пред'явлений до компетентного центру зайнятості після надання дозволу на тимчасове перебування.
Тому той факт, що іноземець починає працювати без дозволу на тимчасове перебування або статусу так званого "одіденця", може призвести до виконання нелегальної роботи або нелегального працевлаштування. У зв'язку з цим Закон про нелегальну працю та нелегальне працевлаштування відсилає до Закону № 5/2004 про послуги з працевлаштування (Zákon o službách zamestnanosti), який передбачає, що роботодавець може працевлаштувати громадянина третьої країни, який отримав дозвіл на тимчасове проживання з метою працевлаштування. І останнє, але не менш важливе, необхідно зазначити, що такі дії з боку роботодавця можуть мати ознаки кримінального злочину несанкціонованого працевлаштування відповідно до ст. 251а Кримінального кодексу (§ 251a Trestného zákona).
У випадку працевлаштування громадян третіх країн письмовий трудовий договір також необхідний, якщо роботодавець працевлаштовує громадянина третьої країни, який має дозвіл на працевлаштування. Це один з інших можливих способів працевлаштування громадян третіх країн на території Словацької Республіки. Заяву на отримання дозволу на працевлаштування громадянин третьої країни подає до Центру зайнятості. Важливо зазначити, що після подання заяви до відповідного центру зайнятості дозвіл на працевлаштування не має юридичної сили, тобто дозвіл на працевлаштування може бути виданий громадянину третьої країни відповідним центром зайнятості лише в тому випадку, якщо вакансія на певну посаду не може бути зайнята особою, яка зареєстрована в реєстрі осіб, які шукають роботу.
При подачі заяви на отримання дозволу на працевлаштування слід підкреслити, що до заяви необхідно додати письмову обіцянку роботодавця або трудовий договір. Крім того, в цій ситуації роботодавець зобов'язаний письмово інформувати компетентний центр зайнятості як про початок, так і про припинення трудових відносин з громадянином третьої країни, починаючи з дати його допуску до роботи і закінчуючи датою припинення трудових відносин. Однак у цій ситуації роботодавець зобов'язаний надати до центру зайнятості (Úrad práce) копію трудового договору як частину письмового договору.
Обов'язок працівника зареєструватися в медичній страховій компанії
Дійсно, на роботодавця покладено обов'язок реєстрації (Registračná povinnosť), який полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний повідомити не тільки Управління соціального страхування (Sociálna poisťovňa), але й компанію медичного страхування (Zdravotná poisťovňa) про початок трудових відносин з працівником, а також зареєструвати працівника як в системі соціального, так і в системі медичного страхування. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він може бути винним у нелегальному працевлаштуванні.
Стосовно компанії медичного страхування слід зазначити, що їй повинна бути надана копія трудового договору. Особливим випадком є працевлаштування громадян третіх країн - вони зобов'язані (за умови, що вони ще не зареєстровані в компанії медичного страхування) спочатку вибрати і зареєструватися в компанії медичного страхування. При реєстрації вони повинні надати трудовий договір із зазначенням розміру заробітної плати або трудовий договір і платіжну відомість із зазначенням розміру заробітної плати. Після того, як громадянин третьої країни буде успішно зареєстрований в компанії медичного страхування, його роботодавець може зареєструвати його на медичне страхування.
Експерти зазначають, що в багатьох випадках підписання трудового договору є необхідністю, навіть з огляду на вищезазначене. Це також є джерелом правової визначеності, оскільки дозволяє уникнути низки проблем та ускладнень, які можуть призвести до потенційного спору між працівником та роботодавцем. Водночас, оформивши його в письмовій формі, не тільки працівник, але й роботодавець не опиниться в невигідному становищі.
Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.
