Церква, відкрита для кожного: як живе українська греко-католицька громада в Братиславі

На одному з мальовничих пагорбів братиславського району Ламач (Lamač) знаходиться церква Святої Розалії. Ця будівля, зведена понад 300 років тому, стала осередком духовного життя українців у столиці Словаччини.

У святкові дні біля церкви завжди людно: під розлогими деревами граються діти, їхні батьки вітаються з друзями, розпитують одне одного про справи.

"Ну що, ти вже спік пасочки?”"- питає літній чоловік знайомого.

"Та ще ні. Хвилююся дуже, перший раз сам пектиму", - відповідає той, - "Але вчора з онуками яйця красили, ото весело було!"

Це місце зовсім не схоже на інші середньовічні церкви, застиглі у своїй величі, воно більше нагадує дім, де зібралася одна велика родина, адже тут вирує життя.

Українська громада в Братиславі

Очільник української громади - отець Ігор Марусин, священник української греко-католицької церкви - приїхав в Братиславу три роки тому. Свою місію описав просто: він тут, щоб служити українцям для їхнього духовного зросту та внутрішнього збагачення.

У будні дні він проводить Службу Божу щовечора, а в неділю - о 10 ранку. Але щодня з 9 години ранку священник приходить до церкви, щоб поспілкуватися з людьми, підтримати їх добрим словом або порадою.

Українська громада Покрови Святої Богородиці в Братиславі є відносно молодою, вона заснована трохи більше ніж чотири роки тому. Виникла велика потреба в тому, щоб тут був український священник, тому що багато людей приїхали сюди ще до початку повномасштабного вторгнення.

"Українці приїжджали до Словаччини працювати, навчатися, жити - тому й з’явилася потреба у створенні такої громади, щоб люди могли приходити до Бога, молитися, спілкуватися, сповідатися, причащатися, хрестити своїх дітей", - розповідає отець Ігор.

Церква, яка стала духовним прихистком для Українців

Каплицю звели тут коштом місцевих мешканців понад три століття тому на знак подяки Святій Розалії за звільнення від чумної пошесті. Епідемія 1678-1679 років забрала понад 12 тисяч життів, і в 1680 році був закладений перший камінь церкви. З того часу будівлю не реконструювали, її лише іноді ремонтували. У 1963 році церква отримала статус національної культурної пам’ятки Словаччини.

Внутрішнє оздоблення церкви (джерело: Tamara Zinchenko)

"Це дуже стара церква, і словаки полюбляють її відвідувати. Кожної середи вони приходять сюди, мають тут літургію, проводять Службу Божу. І водночас вони дуже тішаться, що тут є ми. Адже саме українська громада дбає про церкву, вкладає в неї кошти, реставрує. Ми вже перекрили дах, плануємо перекрити купол, поміняли вікна та двері - і церква ожила!”- поділився отець Ігор.

Священник розповів, що раніше приміщення було закрите. Іноді хтось приходив, провітрював церкву, але всередині було дуже сиро, бо протікав дах і будівля поступово занепадала. А завдяки старанням українців вона отримала нове життя.

Отець Ігор каже, що попереду ще багато роботи та сподівається, що до відновлення церкви долучиться й держава, адже це - культурна пам’ятка.

"Люди намагаються допомагати усім, чим можуть", - розповідає він, - "Серед парафіян є бізнесмени, які мають для цього кошти. Саме завдяки таким меценатам ми змогли перекласти дах. Один з парафіян разом з друзями запропонував зробити цей ремонт, за що йому велика вдячність. Інший чоловік допоміг з дверима та вікнами, ще один придбав до церкви килими, крісла, інші речі для церковного вжитку".

Громада придбала нові обруси (вишиті скатертини), два комплекти фелонів (одежа священника), великий різьблений хрест, встановили нову акустичну систему.

"Усе це зробили парафіяни, за що їм честь і хвала!" - зазначив отець Ігор.

Він розповів, що найближчим часом вийде книга про історію української парафії та самої церкви.

Як війна вплинула на життя громади

За словами священника, після початку російського вторгнення духовні потреби українців збільшилися в рази, адже приїхало багато українців, які знайшли прихисток у Словаччині.

Тому він намагається проводити більше богослужінь, щоб усі охочі могли прийти до Бога, до церкви, отримати духовну підтримку, якої так потребують - як від церкви, так і від інших парафіян.

"Ми намагаємося допомагати українцям, які прибули сюди, чим тільки можемо", - розповідає отець Ігор, - "З самого початку вторгнення допомагаємо в гуманітарному плані, постійно робимо збори як для тих, хто приїхав сюди, так і для тих наших співгромадян, що знаходяться зараз в Україні".

Кожного місяця громада збирає кошти та відправляє допомогу в Україну - адже багато парафіян знаходяться тут давно, облаштували своє життя і мають певні статки, тож мають змогу допомагати нужденним. Біженцям допомагають з житлом, з документами, якщо є така потреба.

"До церкви приходять люди зранені, поранені війною, і перш за все вони потребують саме духовного зцілення. Нещодавно ми робили таку акцію зцілення ран війни для матерів і дружин військових. За допомогою української громади організували прощу з України до Меджугор'я (Боснія-і-Герцеговина), де вони мали можливість помолитися, побути на самоті, поспілкуватися одна з одною і вилити ті проблеми, які в них є", - розповів отець Ігор.

Дім, двері якого відкриті для кожного

Переважна більшість парафіян отця Ігоря українці. Але є й кілька словаків - це здебільшого ті люди, які живуть в Ламачі. Також тут можна зустріти вірян різних конфесій: як греко-католиків, так і православних, адже обряди в них однакові.

Хода навколо церкви у Страсну П'ятницю (джерело: Tamara Zinchenko)

Отець Ігор розповів, що його парафія вже повністю перейшла на григоріанський календар, але не всі люди готові до цього переходу.

"Це не так багато людей - я часто спілкуюся з парафіянами, і вони погоджуються з тим, що краще святкувати за новим стилем, адже так вихідні дні збігаються зі словацькими. Люди можуть спокійно прийти на богослужіння і приступити до усіх богослужінь, які відбуваються лише раз на рік, протягом Страсного Тижня і у Великдень", - каже священник.

Але для тих, кому комфортніше святкувати за старим стилем, він продовжує проводити обряд освячення пасок згідно з новоюліанським календарем.

Просвітницька діяльність церкви

Громада намагається якомога більше уваги приділяти вихованню дітей. За словами отця Ігоря, вони - це майбутнє України та церкви:

"Ми проводимо катехізації (вивчення основ християнської релігії і віровчення людьми, які готуються прийняти хрещення і стати членом Церкви - ред.). Кожної суботи о 15.00 у нас зустріч з дітьми, де ми спілкуємося, розповідаємо їм про Бога, проводимо різні майстер-класи".

Також громада організовує цікаві виїзні прогулянки та екскурсії, аби малеча дізналася якомога більше нового та цікавого. Старші віряни роблять усе, щоб наповнити добром дитячі серця.

Днями церква отримала допомогу з Австрії - Новий Заповіт з псалмами українською мовою, який отець Ігор дарує парафіянам.

"Книги передав отець Юрій Коляса за сприяння сестри Ліджі - вона надрукувала тираж своїм коштом", - поділився священник.

Святе письмо роздали по різним парафіям, переважно європейським: в Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, аби люди мали можливість читати Слово Господнє та знаходити відповіді на складні життєві питання.

Отець Ігор надзвичайно вдячний словакам за всю ту підтримку, яку країна надала і продовжує надавати українцям з початку повномасштабного вторгнення. Адже саме завдяки допомозі дружнього словацького народу люди, які втратили все, отримали шанс на життя під мирним небом для себе та своїх дітей.

Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.