Зустріч "Українського клубу" (джерело: особистий архів Єлизавети Благодарової)
Трнаву іноді називають словацький чи Малий Рим, а все через те, що кілька століть тому місто було резиденцією архієпископів і до цього часу зберегло чимало стародавніх церков та соборів. І саме у цьому місті, на сплетінні культур, традицій та історії був заснований незалежний культурний центр "Malý Berlín", єдиний у Травні та регіоні.
Сама назва "Малий Берлін" тяжіє до розвитку та нових ідей майбутнього, адже сьогодні Берлін називають центром незалежної культури в Європі.
Культурний центр "Malý Berlin" є проєктом громадської асоціації Publikum.sk, яка діє в Трнаві з 2006 року. Працівники культурного центру створюють унікальну програму, яка призначена для всіх вікових груп і включають у себе театральні та танцювальні вистави, концерти, кінопокази, літературні вечори, конференції, політичні та соціально-політичні дискусії та освітні заходи.
Знаходячись в історичному центрі міста по вулиці Штефанікова (Štefánikova 4), культурний центр став й новим простором та домом для "Українського клубу", який команда відкрила у квітні минулого року на знак підтримки України та людей, які приїжджали до Словаччини через війну.
"Реакція на події в Україні була одразу, тому першу зустріч ми провели вже в березні. Це була пізнавальна екскурсія Трнавою", - розповіла кураторка "Українського клубу", перекладачка Анна Сєдих.
Безпечний простір для спілкування
"Ukrajinský klub" – це безпечний простір для нових знайомств та зустрічей українців у Трнаві, для обміну, пізнання як словацької культури і мови, так й української. Клуб проводять об’єднує людей з різними інтересами та світосприйняттям, говорить Анна.
"Пам’ятаю як я жила від зустрічі з українцями до наступної зустрічі. Коли ти бачиш цей фідбек, коли ти бачиш вдячних та щасливих людей, які радіють, що можуть спілкуватися рідною мовою і їх зрозуміють", — ділиться кураторка.
Сама ж Анна приїхала до Словаччини як студентка у 17-річному віці, під час навчання в університеті Трнави дівчина стажувалася у Малому Берліні. Після початку війни в Україні Сєдих повернулася до команди центру та наразі курує українськими культурними подіями, зокрема й клубом для українців.
За словами дівчини, кожна подія клубу - це щирі моменти радості, коли від людей йде енергія та велике бажання розвиватися, дізнаватися про нову країну та допомагати одне одному. А таких моментів було вдосталь, переконує Анна. Адже щомісяця українці у клубі мали змогу відвідати лекцію про українських митців, створити витинанку чи виїхати на пікнік, переглянути разом фільм зі смаколиками чи відвідати фотовиставку чи побувати на воркшопі зі створення колажу мрій, або як ще це називають іншими словами — мудборд.
"Для людей з України, які ще не мають жодних знайомих у Словаччині, це можливість знайти "своїх" людей", - каже дівчина.
Майстер-клас в "Українському клубі" (джерело: особистий архів Єлизавети Благодарової)
Лекції та українська бібліотека
За словами кураторки, концепт українського клубу розвивався досить цікаво, адже програма змінювалася динамічно. Спочатку було помітно, каже Анна, що українці, які переїхали до Трнави, погано орієнтувалися де і що знаходиться, тому першим знайомством з містом саме й стала екскурсія. Проте працівники зовсім не очікували, що прийде приблизно 70 людей.
"Для мене перекладати екскурсію зі словацької на українську для такої кількості людей – незабутній досвід", - додала дівчина. З часом українці почали цікавитися темою національної ідентичності, тому у клубі заснували серію неформальних лекції на цю тему, які проводили українські художники чи музиканти.
Українська бібліотека в "Українському клубі" (джерело: особистий архів Єлизавети Благодарової)
"Коли людина переїжджає за кордон, то почуття самоідентифікації стає гострішим. Також виникає багато питань в стилі "чому я так себе відчуваю?", "хто я?" Причина запитань – зрозуміти себе як особистість. Саме тому ми робили цикл лекцій та бесід про українську культуру", - пояснює Анна.
На лекції художниці Оксани Садовенко зала була повна, каже кураторка. Художниця розповідала про Тараса Шевченка та його мандри Україною, як жили міста і села за його часів. Ольга Бекенштейн – резидентка з Києва, яка розповідала про українську андеграунд музику. Також учасники зустрічей дізнавалися й про українських поетів.
"На одну з розмов я зробила добірку українських поетів, про яких ми не часто, або й зовсім не говоримо, і котрих за тих чи інших обставин знищила російська влада. Під час нашої зустрічі ми читали та обговорювали їхні вірші, потім був воркшоп з письма. Це був емоційний та чуттєвий досвід", - розповіла координаторка.
Також Анна ініціювала відкриття української бібліотеки на основі культурного центру Malý Berlín. Наразі у бібліотеці знаходиться близько 150 видань для людей різного віку. Це небагато, але дорослі і діти щось обов’язково знайдуть для себе, каже Анна.
Серед книжок є як українські письменники, так і зарубіжні. Для того, щоб позичити книгу з фонду достатньо прийти особисто, обрати видання та залишити свої контактні дані, позичити книгу можна на місяць.
Майстер-клас в "Українському клубі" (джерело: особистий архів Єлизавети Благодарової)
"Словацькі теревені"
Анна розповідає й про інший проєкт — "Словацькі теревені", який вона з командою культурного центру запустили у липні. Це серія неформальних зустрічей для всіх охочих вивчити словацьку мову чи вдосконалити її. Тут є ті, хто лише розпочинає свій шлях до вивчення мови та ті, хто вже володіє словацькою й допомагає іншим опановувати іноземну мову. Анна і Тетяна Кучер є головними лекторками, а також до зустрічей іноді приєднуються словаки, які допомагають із ефективнішим вивченням мови.
"Одна гостя клубу поділилась з нами історією її доньки, якій тяжко знайти спільну мову із словацькими однолітками. Тому клуб для них обох відтворює цю можливість асимілювання в новій країні", - додає кураторка.
"Теревені"проходять щосуботи у приміщенні "Малого Берліну", там де проводяться й класичні зустрічі "Українського клубу". Сам же клуб організовують у першу неділю місяця, більше інформації можна знайти на сторінці клубу у FB.
"Що поєднує людей у нашому клубі - велика любов до життя та його цінність. Я не скажу, що це відкриття або щось, чого я не знала про українців. Кожного місяця, коли ми зустрічаємось, я знаходжу в людях підтвердження цьому. Насправді, я щаслива що ми є один в одного. Я є у них, а вони в мене".
Як культурний та освітній хаб "Малий Берлін" також розповідає словакам про Україну, її традиції та звичаї, а також показує й те, що українці ініціативна, розуміна та інтелектуальна нація.
Нині актуальною темою є пошук перетинів між словацькою та українською культурами. Відтак у рамках проєкту була заснована серія освітніх онлайн-розмов між українськими та словацькими інтелектуалами - словацький репортер Мірек Тода розмовляв з українським філософом Володимиром Єрмоленком, словацький письменник та перекладач Міхал Гворецький презентував невідому для словаків українську літературу з культурною менеджеркою та популяризаторкою читань Богданою Неборак. А політолог Євген Глібовицький прочитав лекцію про історію незалежної України.
"У нас часто проводяться дискусії зі словацькими репортерами, які висвітлюють події російсько-української війни", - каже Анна.
Відвідуванн українського клубу все ще безкоштовне для всіх охочих. Нині треба надсилати електронного листа, якщо маєте бажання долучитись до зустрічі.
Майстер-клас в "Українському клубі" (джерело: особистий архів Єлизавети Благодарової)
Найбільший літературний фестиваль
Уже девятий рік поспіль культурний центр Малий Берлін у останній тиждень листопада організовує один з найбільших літературних фестивалів Ypsalon. Цього року любителів книг та дискусій чекали чотири фестивальні дні, наповнені дискусіями з словацькими та іноземними авторами під символічним гаслом "Свобода, форма, материнство і комікси".
Як і минулого року, перший день фестивалю пройдшов під знаком зближення з українською літературою. Драматургинею фестивалю вже другий рік поспіль стала Анна, вона й модерувала один із блоків першого вечора української версії "Крихкість свободи".
"З початком тотальної війни ми зрозуміли, що знаємо про Україну страшенно мало, і хочемо це змінити за допомогою літератури", - додала Сєдих.
Цього разу Ypsalon відкривав й світ знаменитих українських письменників - до Трнави у перший день фестивалю завітав український письменник, перекладач і волонтер Андрій Любка, який нещодавно випустив словацький переклад роману "Карбід".
