Словаки пропонують відправити пам'ятник у Банській Бистриці до Росії, бо він спотворює історію

Майже 29 років тому місцеві вже розглядали можливість перенесення величного чорного обеліска з головної площі Банської Бистриці у Словаччині. Тодішній муніципалітет хотів знайти для нього місце на Площі Свободи (Námestí slobody - ред.), намагаючись відновити середньовічний характер міста.

Монументальний пам’ятник загиблим захисникам міста вже 78 років стоїть на головній площі у Банській Бистриці, дехто вважає його спадок, інструментом російської пропаганди.

«З самого початку це місце спотворює історичну спадщину нашого визволення від фашизму. Його зображення та тексти значною мірою є елементом радянської пропаганди, яка десятиліттями завдавала шкоди місту та країні», – каже Андрей Чєрні (Andrej Čierny - ред.), який разом з іншими громадськими активістами намагається розпочати процес відправлення пам’ятника до Росії.

«Значна частина центральної Словаччини навколо Банської Бистриці та Зволена була звільнена від німецької армії у березні 1945 року, головним чином завдяки частинам румунської королівської армії. Звісно, ​​разом із Червоною армією, але основну роль у звільненні цих міст відіграла переважно румунська армія», – зазначає він.

В основу покладено праці науковців Військово-історичного кабінету.

«Це було скеровано Сталіним, який ставився до Східного блоку Європи, як до здобичі радянської імперії», – додає він.

Він не говорить про транспортування мертвих

Обеліск, створений за проєктом радянського архітектора Самуела Вайнштайна (Samuel Vajnštajn - ред.), був відкритий 24 червня 1945 року. Пам’ятник був побудований Радянським Союзом і сьогодні цей меморіал є власністю Російської Федерації.

«Тоді російські воєначальники навіть хотіли поставити його в центрі площі замість фонтану, який був гордістю тогочасного міста. Характерний підпис на обеліску лише підкреслює славу Радянського Союзу і лише побічно згадує про визволення Чехословаччини», – каже Андрей Чєрні.

(джерело: Ján Krošlák)

На чорному пам’ятнику виділяється серп, перехрещений з молотом – символ комуністичного режиму. Підпис пам’ятника не згадує про те, що у визволенні міста брали участь і румунські солдати.

«Про факт участі Румунії у визволенні нашої землі забули на десятиліття. Серед громадськості поширена думка, що Словаччину звільнили росіяни, хоча насправді в цьому значною мірою брали участь чехословацька армія, румуни та всі народи Радянського Союзу», – наголошує Чєрні.

Червоноармійці у звільнених містах ховали своїх загиблих у центральних місцях.

У центрі площі Банської Бистриці, приблизно на рівні вулиці Лазовної (Lazovna ulica - ред.), поховали 59 солдатів з радянської і румунської армії, полеглих під час визволення міста. Першим пам'ятником над їхніми могилами став невелика дерев'яна конструкція у формі піраміди.

У 1950-х роках загиблих ексгумували та перенесли на військовий цвинтар у Зволені. Замість обеліска стояв невеликий пілон, але з архітектурних міркувань його спорудили в нижній частині площі. «Не дивлячись на це, частина підпису на обеліску зі зворотного боку, тільки російською мовою, досі сповіщає, що там поховані загиблі», — згадує Чєрні.

«Не тільки Радянська влада побудувала обеліск як пам’ятник собі, Росія досі володіє ним як слідом своєї іноземної пропаганди на нашій території. При тому, що майже третина червоноармійців, які нам допомагали - були українцями», – зазначає він.

«Сьогоднішня Росія слідує за радянським імперіалізмом і топче мир не лише війною проти України, а й ворожою діяльністю проти країн колишнього східного блоку та всього вільного світу. Щоб приховати свою агресію, він поширює пропаганду про своє визволення Європи від фашизму у Другій світовій війні, хоча його режим сьогодні сам має фашистські елементи. Обеліск у Банській Бистриці також належить до центральних місць цієї пропаганди», – констатує він.

Радикальні та помірковані ідеї

Через ці факти місцеві активісти Банської Бистриці хочуть розпочати публічну дискусію про роль пам’ятника, його пропагандистський вплив і сьогоднішнє ставлення до нього громадськості та установ.

«Ми хотіли б створити більш широку неформальну робочу групу експертів з історії, соціології чи політології та розпочати дискусію, щодо різних варіантів майбутнього пам’ятника», – додає Черні.

(джерело: Andrej Čierny)

Вони звертаються до відповідних інстанцій з проханням звернути увагу на цю тему. «Ми поступово наближаємося до Інституту національної пам’яті (Ústav pamäti národa - ред.), Музею SNP, Інституту військової історії (Vojenský historický ústav - ред.) та інших історичних і соціальних наукових установ Словацької академії наук і університетів тут і за кордоном, які займаються цією та суміжними темами», – пояснює він.

«Ми також хочемо звернутися до адміністрації міста, самоврядного регіону чи інших громадських та державних інституцій з пропозицією знайти відповідне ставлення та діяльність щодо цього елементу нашого минулого та сьогодення в центральній частині Банської Бистриці», – додає він.

Самі активісти не виступають за демонтаж пам'ятника, за їхніми словами це рішення має бути результатом суспільного консенсусу. Однак вони вже зустрілися з різними думками щодо його подальшої долі.

«Це різноманіття думок. Радикально говорять про те, щоб її розбити бульдозером, дехто воліє відправити до Росії. Інші пропонують просто закрити серп і молот, та замінити пропагандистські тексти на інші», – каже він.

«Ми прихильники варіанту, який не вимагає втручання у пам’ятник. Натомість ми хотіли б втрутитися в його оточення чутливим чином, що привертає увагу до його пропагандистського характеру. Сьогодні навіть серед мистецтвознавців панує думка, що якщо пам’ятники спотворюють дійсність чи історію, то їх не слід знищувати чи переміщувати, вони вимагають якогось доповнення, яке змінить оригінальне повідомлення пам’ятника на більш реальне та історичне».