24. September 2025 at 18:39

Говоримо словацькою. Від pekný до najkrajší — що треба знати про прикметники

Основи, без яких важко уявити вивчення словацької граматики.

Щотижнева рубрика правил словацької мови "Говоримо словацькою".
Щотижнева рубрика правил словацької мови "Говоримо словацькою". (джерело: з архіву редакції)
Шрифт: |

Хочете покращити свою словацьку мову? Тоді до вашої уваги наша щотижнева рубрика "Говоримо словацькою".


SkryťTurn off ads
SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement
SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement

У словацькій мові прикметники, або prídavné mená, називають властивості предметів і узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку. Вони можуть виражати якість, належність чи відношення та позначають властивості речей, осіб, тварин або явищ.

Найбільш поширеними є якісні прикметники (akostné). Вони описують властивості людини чи предмета — наприклад, mladý (молодий), starý (старий), dobrý (добрий), zlý (поганий), pekný (гарний), múdry (мудрий).

Такі прикметники можна утворювати у ступенях порівняння: mladý – mladší – najmladší (молодий – молодший – наймолодший). До цієї ж групи належать і назви кольорів, як-от zelený (зелений) чи biely (білий). Важливо, що саме серед якісних прикметників легко знайти антоніми: dobrý – zlý (добрий – поганий) або malý – veľký (малий – великий).

SkryťTurn off ads

Друга група — відносні прикметники (vzťahové). Їх не можна утворювати у ступенях порівняння, бо вони не описують якість, а лише вказують на походження чи відношення. Так, слово drevený (дерев’яний) походить від drevo (дерево) і вживається у виразі drevený stôl — дерев’яний стіл.

Окремо виділяють присвійні прикметники (privlastňovacie), які виражають, кому або чому щось належить, і ставимо до них питання "чий?", "чия?", "чиє?". Вони легко впізнаються у виразах на кшталт otcov dom — батьків дім чи matkina kniha — мамина книжка.

Прикметники, як і іменники, мають рід — чоловічий, жіночий або середній. Вони змінюються за числом і відмінками.

Не менш цікавою є тема утворення ступенів порівняння прикметників. Вони мають три форми: звичайний, вищий і найвищий ступінь. Це може бути регулярне творення, коли до основи слова додаються закінчення: milý – milší – najmilší (милий – миліший – наймиліший) або sladký – sladší – najsladší (солодкий – солодший – найсолодший).

SkryťTurn off ads

Проте є й винятки, де змінюється сам корінь слова. У таких випадках ми говоримо про нерегулярне творення ступенів порівняння: dobrý – lepší – najlepší (добрий – кращий – найкращий), zlý – horší – najhorší (поганий – гірший – найгірший), pekný – krajší – najkrajší (гарний – кращий/вродливіший – найгарніший), malý – menší – najmenší (малий – менший – найменший), veľký – väčší – najväčší (великий – більший – найбільший).

За матеріалами eduworld.sk.

Матеріал співфінансований Європейським Союзом у програмі Impact Lab Фонду Pontis

Співфінансовано Європейським Союзом у межах проєкту № 101184844: ImpactAS 2 – Прискорення розвитку словацьких громадських організацій (ImpactAS II). Викладені погляди та позиції є поглядами та позиціями автора/авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Європейської виконавчої агенції з питань освіти і культури (EACEA). Європейський Союз та Європейська виконавча агенція з питань освіти і культури не несуть за них відповідальності.

SkryťTurn off ads

Матеріал співфінансований Європейським Союзом у програмі Impact Lab Фонду Pontis

Співфінансовано Європейським Союзом у межах проєкту № 101184844: ImpactAS 2 – Прискорення розвитку словацьких громадських організацій (ImpactAS II). Викладені погляди та позиції є поглядами та позиціями автора/авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Європейської виконавчої агенції з питань освіти і культури (EACEA). Європейський Союз та Європейська виконавча агенція з питань освіти і культури не несуть за них відповідальності.

SkryťClose ad