Посол України в Словаччині: Ми робимо все можливе, а інколи й неможливе

Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.

Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook|Instagram| Telegram

Посол України в Словацькій Республіці Мирослав Кастран вже два роки очолює українську дипломатичну місію. Його призначення на цю посаду відбулося в жовтні 2022 року, в період, коли ситуація вимагала особливої уваги для зміцнення двосторонніх відносин між сусідніми країнами.

В інтерв’ю для "Новини зі Словаччини" Посол розповів про виклики, з якими стикається дипломатичне представництво у період війни в Україні, оцінку двосторонніх відносин та питання інтеграції українців у Словаччині.

Війна в Україні

Ви стали Послом у Словаччини у той час, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, війну в Україні. Очікували Ви цього призначення та чи змінилися, з вашого досвіду, пріоритети у роботі посольства?

Не можу сказати, що я очікував цього призначення. На той момент я обіймав посаду директора департаменту Державного протоколу і певним чином для мене самого це була несподівана пропозиція. До цього вже був певний досвід роботи у Чехії, цей регіон та мова близькі до Словаччини. Але знову ж таки, я розумів, у якій період це призначення відбувається. Для мене ця посада була і є великою відповідальністю, оскільки й тоді й зараз я розумію, з якими викликами та рівнем задач стикається посольство у час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Війна росії проти України вимагає від нас усіх у Посольстві працювати в іншому режимі, ніж це було до війни. Це, мабуть, природно, особливо коли розумієш що це війна не через якусь міфічну денацифікацію чи демілітаризацію, війна не за Крим чи за Донбас, а це війна просто на знищення України та українців. Тоді ти зовсім по іншому сприймаєш свою роботу. Розуміючи, що тут немає іншої опції для тебе і для нас усіх, як просто перемогти й зберегти нашу державу. Усі ми, дипломати, маємо в Україні своїх родичів чи близьких, і хочемо повернутися у свою державу, жити в ній і розбудовувати її так, як це бачимо ми, українці. Тому з такими думками ти працюєш кожен день, усвідомлюючи цей рівень відповідальності. Ми намагаємося робити те, що можливо, а інколи й навіть неможливо, щоб бути корисними своїй державі.

Якщо повернутися в лютий 2022 року, чи очікували Ви, що війна триватиме так довго?

Війна мене застала вдома, у Києві. Тоді я, як вже згадував, працював у Міністерстві закордонних справ, і 24 лютого не було навіть сумніву у тому, щоб йти до роботи. Звісно, можу сказати, що це був шок для багатьох. Не знаю як у колег, але буду відвертим, що можливо через відсутність певної інформації у мене було відчуття що це не надовго. Місяць, два чи три, і все закінчиться, але війна, на жаль, досі триває.

На фото праворуч колишня Президентка Словацької Республіки Зузана Чапутова та ліворуч новий посол України Мирослав Миронович Кастран під час вступної аудієнції 14 лютого 2023 року в Президентському палаці в Братиславі. (джерело: Pavel Neubauer)

Глава Уряду Словаччини Роберт Фіцо підтримав українську Формулу миру у спільній заяві прем'єр-міністрів України та Словаччини у січні цього року. До реалізації яких саме пунктів долучається Словаччина?

Цей рік був дуже активним у плані політичного діалогу між нашими країнами. Текст цієї заяви ми, як приймаюча сторона, драфтували й заклали туди формулу миру, щоб й словацька сторона підтримала цю ініціативу. Формула миру складається з десяти пунктів, Словаччина безпосередньо долучається до реалізації двох пунктів. Це ядерна радіаційна безпека. Тут очевидно, оскільки в Словаччині дві атомні електростанції, які генерують на сьогодні, якщо я не помиляюся, майже 70% споживання електроенергії для всієї країни. І другий пункт — це екологічна безпека. Словаччина долучається до підрозділу цього пункту, в якому йдеться про гуманітарне розмінування України. Наразі понад 140 тисяч метрів квадратних української землі залишаються потенційно забрудненими, тобто це майже три території Словаччини.

Але у той час нас непокоїть той факт, що Словаччина заявила про намір приєднатися до китайсько-бразильської мирної ініціативи. Україна має свою позицію у цьому питанні, ми не проти взагалі реалізації подібних ініціатив, якщо вони принесуть Україні мир. Але ключовими мають залишатися два принципи: нічого про Україну без України. Тобто все, що народжується в тій чи іншій країні, воно обов'язково має узгоджуватись Україною. Оскільки ми є жертвою цієї війни й ми в першу чергу зацікавлені в тому, щоб цей мир настав, але він має відбутися не за будь-яку ціну. Тому коли з'являються подібні ініціативи, які, скажімо, не відповідають нашому баченню того, яким це має бути мир, то, звісно ми не приймаємо їх. Другий принцип полягає у тому, що будь-яка мирна ініціатива має бути сформована на принципах статуту ООН, тобто дотримання територіальної цілісності й суверенітету державних кордонів. На жаль, китайсько-бразильська ініціатива не містить посилання на це і більше схожа на замороження конфлікту. Ми й надалі в нашій риториці та діалозі з партнерами наполягаємо все-таки на тому, що наша Формула миру має бути взята за основу.

У жовтні Президент України Володимир Зеленський представив План перемоги, першим пунктом якого є запрошення України в НАТО. Чому це важливо для України саме зараз?

Перш за все я кілька слів скажу про цей план перемоги, оскільки в мене складається враження, що навіть серед словацьких урядовців не до кінця є розуміння, що це таке. Дехто вважає це альтернативою згаданої Формули миру. Це зовсім не так, це ніяка не альтернатива, а це фактично інструмент, покликаний якомога швидше реалізувати Формулу миру та наблизити її до імплементації. Він складається з п’яти пунктів і саме один із цих пунктів є запрошення України до НАТО. Чому це для нас важливо? 30 років тому, 5 грудня 1994 року, США, Велика Британія, Україна та Росія уклали Будапештський меморандум. Україна тоді відмовилася від ядерної зброї взамін на гарантування своєї безпеки в рамках міжнародно визнаних кордонів України. Як показав гіркий досвід, цей меморандум не спрацював так, як хотілося б, і виявився звичайним папірцем. Потім були Мінські угоди чи інші пропозиції щодо забезпечення безпеки України. Ми розуміємо одну просту річ, що якщо навіть за тиждень чи місяць настане мир, про який всі говорять, то це зовсім не означає, що за пів року чи за рік Росія не здійснить чергову спробу, щоб фактично стерти Україну з політичної мапи світу. Це і є основною метою цієї збройної агресії. Для нас абсолютно безальтернативним є виключно членство у НАТО, це саме той механізм, який може надати безпеку не тільки Україні на нашій території, а й цілому регіону, до якого належить Україна.

Членство в НАТО це нешвидкий процес, а досить тривалий. Ми працюємо над тим, щоб отримати запрошення. Але це не означає, що воно швидко реалізується і відразу з’являться зобов’язання країн у нашому захисті. Це станеться лише після того, як остання країна з 32 ратифікує членство на національному рівні, фактично дасть згоду на те, щоб Україна приєдналася до північноатлантичного альянсу. Саме запрошення було б проявом невідворотності, тобто прийнятим фактом, що Україна буде в НАТО. Це дало б чіткий сигнал й для Росії. Це мотивувало б й військових та цивільних українців.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та прем’єр-міністр України Денис Шмигаль на спільному фото членів урядів Словацької Республіки та України з нагоди зустрічі в Ужгороді, 7 жовтня 2024 року. (джерело: Міністерство розвитку громад та територій України)

Як би ви при цьому описали відношення Словаччини до членства України в НАТО?

Якщо говорити про Словаччину, то, на жаль, визнаємо, що в словацькому уряді бачимо відсутність підтримки, певне блокування питання у подальшому на національному рівні. На думку уряду Словаччини такий крок не принесе безпеку ані самій Україні, ані регіону. Навпаки, поширена думка, що це буде черговим кроком до ескалації ситуації та навіть початком третьої світової війни. Ми не покладаємо рук, тому ми й далі працюємо зі словацьким урядом, з міністерством, доводячи аргументи, чому все-таки це потрібно.

Ви вірите в те, що влада Словаччини поступиться у цьому питанні?

Складно загадувати. Є два аспекти цього рішення: консенсусне — це саме запрошення України на міжнародному рівні. І другий етап — це перемовини з кожною країною. І тут складно передбачити, який уряд буде у словацькому парламенті на етапі, коли це питання буде розглядатися, якою буде конфігурація політичних сил, які в них будуть бачення стосовно членства України в НАТО і загалом зовнішньої політики. Якби це умовно голосування було завтра, тоді, мабуть, з високою ймовірністю я вам міг би сказати, який це був би результат.

Робота Посольства

За вчиненням яких консульських дій громадяни України звертаються найчастіше?

Я хотів би акцентувати на цьому питанні, адже нашу розмову читатиме українська аудиторія. Консульська складова роботи нашого посольства, мабуть, є найбільш затребуваною серед наших громадян. Як колишній консул, який двічі працював на консульських посадах у Чехії та США, розумію, наскільки важливою є консульська допомога для людей. Найбільш поширеним питання було, є і, мабуть, буде — це заміна закордонних паспортів. Нотаріальні дії, тобто засвідчення підписів на різних заявах, наприклад про відмову від спадщини чи підтвердження сімейного стану. Також реєстрація громадянства для наших новонароджених українців.

Як ви загалом оцінюєте роботу дипломатичної установи у питанні допомоги українцям?

З початку цього року вже реалізовано майже 11,5 тисяч консульських дій. Великий обсяг роботи займають саме консультаційні послуги для громадян, тобто це різні звернення чи питання, з якими люди звертаються перед тим, як реєструються на певну послугу. Ця робота не підпадає під статистику. Але за кожним цим процесом є величезний масив роботи — підготовка, обробка, надсилання інформації. Це також ускладнилося після початку російської агресії. У Словаччині тимчасовий притулок отримало близько 160 тисяч українців, 30% це неповнолітні діти. На додаток до тих 50 тисяч українців, які тут мають дозволи на проживання. При цьому у нас працює всього троє консульських посадових осіб, як це було і до війни.

Пересічні громадяни, які до нас звертаються, мабуть, цього всього не бачать. Часто доводиться чути скарги на кшталт "дуже повільно", "тут недопрацьовуєте" або "неможливо записатися чи додзвонитися". Але сьогодні у нас гарна команда консульських посадових осіб, за яку мені особисто не соромно. І я знаю що кажу, оскільки знаю консульську роботу зсередини.

Окрім того, Міністерство закордонних справ України зараз активно працює над цифровізацією багатьох консульських процесів. Нещодавно було запроваджено оновлену електронну чергу. Багатодітних матерів або важкохворих людей чи осіб з інвалідністю ми приймаємо взагалі без черг. Працюємо також над тим, щоб вже найближчим часом окремі консульські дії взагалі надавалися без обов’язкового відвідування установи.

У містах Словаччини, від Кошиць й до Братислави, запалили свічки пам'яті на знак вшанування загиблих українців, а також на підтримку свободи та миру до 1000 днів війни. На фото мирний мітинг у Братиславі 19 листопада 2024 року, площа Свободи. (джерело: TASR)

Які при цьому консульські послуги можливо отримати зараз громадянам України чоловічої статі віком 18-60 років без дійсних військово-облікових документів?

Практично всі консульські дії для громадян України чоловічої статі віком 18-60 років вимагає наявність військово-облікового документа в електронній формі, згенерованого за допомогою застосунку "Резерв +". Консулу достатньо показати згенерований електронний документ, який підтверджує статус заявника. Є незначні виключення, які стосуються оформлення посвідчення особи на повернення до України або якщо консульську дію потрібно вчинити людині, яка відбуває, наприклад, покарання. У таких випадках військово-обліковий документ не вимагається.

Ви сказали про велику навантаженість на консульську установу. Чи не планується розширення штату?

У серпні під час щорічної наради послів в Україні озвучувалося питання розширення консульської присутності України за кордоном, про збільшення кількості консульських установ. Словаччина якраз потрапила в список цих країн. І було озвучено про те, що у Пряшеві має з’явитися нова консульська установа. Швидше за все, це буде Генеральне консульство, яке в нас там і було до 2014 року, коли його закрили через певні фінансові складнощі. Коли це відбудеться, ми розвантажимо й наше посольство таким чином та допоможемо людям, які живуть на сході Словаччини, легше та швидше отримати консульські послуги.

А поки цього не відбулося, ми проводимо виїзні консульські обслуговування раз на квартал щосуботи у Пряшеві, де надаємо весь спектр консульських послуг у приміщенні на базі Центру української культури Союзу русинів-українців Словаччини.

Які питання не належать до компетенції консульських підрозділів Посольства чи окремих консульських установ?

Таких питань насправді багато. Природно, що громадяни може не дуже знають, чим займається консульство і звертаються з різними життєвими питаннями до нас. Наприклад, з оплатою комунальних послуг в Україні чи поповненням рахунку на телефон українського оператора. Або коли когось затримують і родичі телефонують консулу, що він виступав як адвокат чи перекладач.

Всіх цих послуг ми не надаємо, лише можемо консультувати щодо дій, як їм вчиняти у тих чи інших ситуаціях, або рекомендувати контакти посадових осіб. Тому ми завжди рекомендуємо людям, перед тим як звертатися до посольства, краще перечитати наш вебсайт, де містяться чіткі роз’яснення щодо наших можливих дій. Буває, люди приходять на прийом, без потрібних копій чи документів, змушені реєструватися на інший термін, а так втрачається час як консула, так і заявника.

На фото зліва комерційний директор Way Industries Йозеф Марініч, посол України в Словаччині Мирослав Кастран, представниця ініціативи Mier Ukrajine Зузана Ізсакова та співзасновник ініціативи "Darček pre Putina" Додо Добрік під час прес-конференція на завершення збору коштів на Bozena 5 для України. Братислава, 28 вересня 2023 р (джерело: TASR, Dano Veselský, FOTO Dano Veselsky)

Словацько-українські відносини

На скільки посольство України співпрацює з українськими підприємцями у Словаччині, чи допомагає український бізнес розвитку Словаччини?

Я думаю не тільки бізнес, а й звичайні люди, які сюди приїхали та знайшли роботу, своєю фаховістю, освітою роблять значний внесок в економіку Словаччини. Бізнес — тим більше, тому що багато українських компаній, особливо зі сходу України, релокували до інших міст, у тому числі й до Словаччини.

У 2021 році в Україні була заснована цифрова платформа "Назовні", яка також сприяє виходу українського бізнесу на ринки інших країн та Словаччини зокрема. Нещодавно її розширили так, що навіть словацькі компанії, які мають інтерес вийти на ринок України чи просто інвестувати в якісь проєкти, можуть нею скористатися.

Наразі є великий інтерес словацьких компаній долучитися до участі у проєктах з відновлення та відбудови України. В Україні створили єдиний перелік проєктів з відновлення у різних сферах, їх близько 400. Словацький уряд виділив 27 проєктів, які їм потенційно цікаві.

Також важливим форматом у питанні зближення є проведення бізнес-форумів, один з яких ми нещодавно провели у Кошицях. До нього долучилося близько 80 словацьких компаній і близько 30 українських.

У рамках міжурядових консультацій обговорювали також питання, що Україна із підприємствами Словаччини планує розпочати спільне виробництво інженерної техніки, зокрема розмінувальних машин Bozena. Розкажіть, будь ласка, більш детально про це.

У Словаччині є потужне виробництво техніки для розмінування, мова йде про словацьку компанію Way Industries, яка виробляє Божени. Я мав нагоду бути на виробництві цієї техніки у місті Крупіна, де є їх завод, під час підписання інспекційного акту. На початку цього року словацький уряд через міністерство закордонних справ і Slovak aid виділили 750 тисяч євро на придбання двох машин для розмінування Божена 4+. Ці гроші були перераховані на спецрахунок посольства. Ми уклали контракт для виробництва і подальшої передачі машин до Державної служби надзвичайних ситуацій України. Машини вже готові, тому сподіваюся, до кінця цього року їх передадуть. Але ми зацікавлені в тому, щоб налагодити спільне виробництво машин на території України. Тому є певні домовленості й з Way Industries, у них є інтерес до спільного виробництва. І я сподіваюся, що десь на початку наступного року ми проведемо спільну українську-словацьку онлайн зустріч із залученням урядового сектору з боку України та словацького виробника. Можливо це буде виробництво певних компонентів українською стороною, надалі відсоток української участі в проєкті мав би зростати, в ідеалі це мало б бути й на сто відсотків участі.

Також нас цікавить й виробництво інженерної техніки, мова йде про компанію CSM Industry, яка виробляє UDS екскаватори. Їх можна використати для риття окопів чи для розчищення територій. Ми зацікавлені у спільному виробництві цієї техніки і сподіваємося у наступному році це реалізувати.

У лютому цього року біля братиславського озера Кухайда українська громада посадила дерево на знак вдячності Словаччині за підтримку та допомогу. (джерело: sita, TASR)

Тема створення дорожньої карти співпраці освітніх сфер на базі Меморандуму про взаєморозуміння між міністерствами освіти України та Словаччини. Можете розповісти, будь ласка, які переваги цього Меморандуму та які можливі кроки у співробітництві відбуватимуться? Цікавить інформація про відкриття офіційно першої української школи у Братиславі.

Між Україною та Словаччиною була завжди досить гарна співпраця в освітній сфері. Ще у 2005 році була започаткована освітня строкова програма співпраці, але з автоматичною пролонгацією. Зараз ми звісно розуміємо, що реалії змінилися, тому ця програма вже не задовольняє потреби українців. Тому підписаний Меморандум — це наша теоретична база для подальшої співпраці.

Нам дуже важливо, щоб наші українські діти не втрачали свою національну ідентичність, не забували, хто вони й звідки. Україна після нашої спільної перемоги зацікавлена в тому, щоб українці поверталися до України. Тому нам важливо, щоб у процесі інтеграції українців у словацьке суспільство, ця інтеграція не переросла в асиміляцію, коли будуть втрачені невидимі іноді зв'язки, які буде дуже важко відновити. Ми бачимо потребу батьків, аби їх діти навчалися у школах або з вивченням української мови, або в україномовних школах. Тому ми хочемо у ключових містах Словаччини, зокрема у Банській Бистриці, Кошице, Тренчині та інших створити суботні або недільні українські школи, де викладатиметься українська мова та література, буде наявний український культурний компонент. Це саме те, що зберігатиме зв'язок з домом.

Нещодавно у Братиславі відкрилася фактично перша українська школа, де навчання відбувається за повністю українською програмою, яка отримала офіційний статус закордонної школи відповідно до законодавства Словаччини. Школа створена ініціативною групою українців, які враховують попит, особливо серед батьків щодо навчання їх дітей виключно українською мовою для подальшого повернення до України. Староста району Нове Место нам допоміг знайти приміщення школи, де діти з України навчаються у другій половині дня. По завершенню освіти діти отримують український атестат про освіту, адже школа має партнерську угоду з Київською школою Liko-School. З’явилися ще дві ініціативні групи, які прийшли до Посольства з аналогічною ініціативою, які ми звісно підтримаємо.

На скільки українці, на Вашу думку, інтегрувалися до словацького суспільства? Та чи є сфери, які потрібно поліпшити?

Я думаю, що інтеграція відбулася і відбувається досить швидко і досить комфортно. Ми насправді близькі народи зі спільною історією та діяльністю, ментальністю чи мовою. Тобто географічна та історична близькість сприяла тому, що ця інтеграція відбулася відносно безболісно. Уряд Словаччини пішов назустріч, надавши дозволи щодо працевлаштування для українців, відвідування шкіл, а також медичне страхування на рівні зі словаками. Бачимо великий прояв солідарності від звичайних людей. Тому це показало українцям, що цей народ до нас не байдужий. Всі ці фактори й сприяли тому, що українцям у Словаччині комфортно. Принаймні я не чув якихось явних конфліктів на етнічному ґрунті. Так, звісно, є якісь закиди, можливо не поодинокі, але словацьке суспільство воно так само не є монолітним, як і будь-яке інше. Є люди, які називають біле чорним і навпаки. Тому до цього потрібно філософськи відноситися, я десь так і підходжу до цього питання. Не бачу особливих проблем у словацькому суспільстві щодо перебування українців. Навіть з економічного погляду: податки, які платять українці, вже давно перекрили відповідні видатки бюджету, що були спрямовані на відповідну допомогу їм.

Як українці та словаки спільно розвиваються у культурному плані для Вас? Чи є у вас гордість за конкретні спільні проєкти чи діяльність, які стали прикладом для інших та показали дійсно міцні дружні стосунки за ці роки? Можливо гордість, наприклад, за проєкти у сфері освіти або інших сферах.

Український фестиваль у Братиславському Граді, 7 вересня 2024. (джерело: KATERYNA SHCHEDRA, Facebook/ Посольство України в Словацькій Республіці)

У нас прикладів багато, і не лише в культурному плані. Якщо говорити за цю сферу, то мені здається найбільш таким показовим для нас був перший український фестиваль у Братиславі, який відбувся 7 вересня у Братиславському замку. Ідея фестивалю народилася у посольстві минулого року. Я поділився ідеєю з директоркою українського інституту Людмилою Вербицькою, вона сприйняла це позитивно. Ми залучили й інших людей до співпраці. Особисто у мене переконання, що ми організували цей Фестиваль на гідному рівні й представили українську культуру. Але можливо не лише в цьому був сенс. Адже тоді ми відзначали й День незалежності. Ми планували його зробити 24 серпня, проте згодом зрозуміли що багато хто зі словаків та дипломатичний корпус будуть ще у відпустках, тому й перенесли на два тижні пізніше. Цим фестивалем ми хотіли об'єднати українську спільноту, показати іноземцям нашу багату українську культуру, наші традиції, звичаї, кухню… тобто все те, за що ми фактично сьогодні боремося. Словацька сторона нам багато у чому тут допомогла.

Якщо говорити про інші області, то показовим був збір коштів на машину для розмінування Божена 5, який минулого року організували "Mier Ukrajine" та "Darek pre Putina", цей проєкт до речі стартував у стінах нашого посольства. І словакам та чехам вдалося зібрати понад 700 тисяч на купівлю цієї машини. Або, наприклад, чеська ініціатива із закупівлі 800 тисяч снарядів, до якої долучилися і словацькі громадські організації, зібравши безпрецедентних понад 4,7 млн євро. Це говорить про те, що наші сусіди солідарні з нами.