Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook | Instagram | Telegram
19-річний словацький студент Симон Оманік викликав бурхливі обговорення в соціальних мережах після того, як відмовився потиснути руку президенту Словаччини Петеру Пеллегріні під час церемонії у Президентському палаці в понеділок, 13 січня.
Оманік, якого нагороджували за успіхи на міжнародній математичній олімпіаді, з’явився на заході з прикріпленою до грудей стрічкою в українських кольорах (відео запис з 21:45).
У коментарі для Denník N Оманік пояснив свій вчинок:
"Я маю особисті та політичні питання до президента Пеллегріні. На мою думку, він потрапив до палацу шляхом обману і брехні людям. Окрім звичних популістських обіцянок дешевих продуктів і газу, які популісти повторюють на кожних виборах, він звинувачував свого опонента [колишнього дипломата Івана Корчка] у прагненні втягнути нас у війну в Україні".
Хоча дії Оманіка отримали підтримку в певних колах, вони також зазнали й критики. Суперечливий блогер і ютубер Мартін Даньо пішов ще далі, закликаючи своїх підписників у соціальних мережах збирати особисту інформацію про Оманіка, включно з деталями про його сім’ю, амбіції та мотиви. Даньо, проти якого порушено декілька справ, зокрема за наклеп і неправомірне використання особистих даних, звинувачується у порушенні етичних меж.
Представники уряду, зокрема міністр освіти Томаш Друкер, член партії Пеллегріні Hlas, засудили поведінку Оманіка. "Незалежно від наших почуттів чи думок, ми повинні вміти потиснути руки та виявити взаємну повагу, особливо до глави держави", — заявив Друкер.
Президент Пеллегріні, який перебував з офіційним візитом в Італії, зберіг спокій у своїй заяві у вівторок:
"Мене виховали так, щоб я тиснув руку всім у своїй політичній кар’єрі", — додавши, що поважає рішення студента.
Інцидент нагадав про схожу ситуацію у 2009 році, коли після теледебатів 20-річний студент відмовився потиснути руку Іветі Радічовій, посилаючись на незгоду з її політикою. "Неймовірно", — прокоментувала тоді Радічова, колишня прем’єр-міністерка Словаччини.
У політичній історії Словаччини навіть найзапекліші опоненти часто змушували себе залишати позаду розбіжності та потискати руки. Наприклад, у 1998 році президент Міхал Ковач прийняв руку тодішнього прем’єр-міністра Владіміра Мечіара, хоча вважав його відповідальним за викрадення свого сина. Двадцять років потому, у 2018 році, прем’єр-міністр Роберт Фіцо потиснув руку президенту Андрею Кісці під час своєї відставки, хоча Фіцо відкрито вважав Кіску своїм противником.
Проте не кожна історична мить відзначена примиренням. У 1969 році чехословацькі хокеїсти відмовилися тиснути руки своїм радянським суперникам після перемоги на Чемпіонаті світу у Швеції. Цей акт непокори став прямою відповіддю на вторгнення Радянського Союзу до Чехословаччини в попередньому році. Капітан Йозеф Голонка, який став винятком серед своєї команди, потиснув руку, щоб уникнути штрафу для команди.
Колишній міністр освіти Юрай Дракслер зазначив, що увага має бути зосереджена на ширших питаннях, а не на жесті Оманіка.
"Наші талановиті молоді математики, хіміки, фізики та робототехніки досягають успіху на міжнародному рівні попри, а не завдяки державній підтримці. Ось про що ми повинні говорити", — наголосив Дракслер.
Підтримав студента й легендарний чеський хокеїст Домінік Гашек, який є одним із гучних критиків російського вторгнення в Україну.
"Вау, сильна особистість", — сказв колишній хокеїст про студента. За словами Гашека, Оманік чітко дав зрозуміти, що він думає "про догоджання та співпрацювання словацьких політиків із найбільшим злочинцем сучасності".
Прем’єр-міністр Роберт Фіцо має іншу думку. Він розкритикував президента Пеллегріні за те, що назвав підтримкою рішення студента.
"Тут нема чого поважати", — сказав Фіцо, пояснюючи, як би він повівся у такій ситуації.
Також прем'єр заявив, що комусь тут потрібні три ляпаси, і він почав би з антидержавних медіа, які розвалюють державу в прямому ефірі.
Прем'єр поділився своїм життєвим досвідом і сказав, що якби він у студентські роки поскаржився вдома на вчителя, який потягнув його за волосся, мама дала б йому ще два ляпаси, адже вчитель завжди користувався повагою і правда була на його боці.
"Спершу я б запитав [студента], чи мав він колись нормальну спальню. Друге, чому його батьки його навчили. І третє, я б забрав його нагороду та відправив його туди, де йому місце, перед усіма ЗМІ", — заявив Фіцо.