Українська вишиванка набуває особливого колориту у Словаччині

День вишитої сорочки або вишиванки в Україні щорічно відзначають у третій четвер травня, започаткували традицію ще у 2006 році. Цьогоріч свято припадає на 18 травня.

Ставлення до вишитих сорочок у багатьох змінилося. Вишиванка стала не просто елементом національного костюма, вона набула значно більшого значення, стала символом нації для українців.

Українці вважають вишиванку ознакою приналежності до українського роду, за якою можна відрізнятися від інших народів світу. Кожен елемент вбрання знайомить з історією та культурою народу, дивлячись на одяг людини можна багато розказати про неї, про її походження і статус.

З початку повномасштабної війни в Україні багато українців були змушені переїхати за кордон. На відміну від звичайних туристів, які зазвичай беруть у подорож протисонцеві окуляри та карти, валіза кожного українця у той час обов’язково складала хоча б один елемент української атрибутики: прапори різних розмірів, синю та жовту фарби, прикраси, які асоціювалися б з Україною і звісно ж національний одяг – вишиванки.

Кожен елемент сорочки унікальний

Історія української вишиванки починається ще з давніх часів та сягає, за думками дослідників, ще трипільської культури. Наші предки вважали, що сорочка оберігає і криє у собі неймовірну силу. У скрині звичайної дівчини могло бути до тридцяти вишиванок, у більш заможних дівчат - понад шістдесят. Для чоловіків вишиванка вважалася символом кохання, бо вишивала їм їх дружина. Вважалося, що якщо сорочка після першого прання втратить свою білизну, то чоловік невірний дружині. До того ж вишиванку чоловік дозволяв прати лише дружині, доказуючи свою любов до жінки.

Сорочки були різні: повсякденні, святкові, але особливе місце займала весільна вишиванка. Вона одягалася всього лише один раз за все життя, а потім ховалася в скрині, захищала сім’ю від негараздів. У давнину вірили, що вишиванка дає людині добру долю, здоров’я та вдачу.

Сучасне суспільство, як й наші пращури, дуже уважно ставилися до вибору вишиванки, шукаючи саме "свою". Довго не могла визначитися з вибором вишиванки й українка Ганна Луговська. Втім, 24 лютого поставило крапку у цьому питанні.

"Мені захотілося остаточно визначитися хто я і жовто-блакитних стрічок на зап’ясті та в машині мені було замало", – розповідає жінка. Ганна обрала вишиванку жовтого кольору в поєднанні з червоним і додала: "Я обожнюю вишивку, а на рукавах моєї сорочки вишиті квіти, птахи, листя та калина — все, що пахне Україною".

(джерело: Фото: Ганна Луговська)

Вишита сорочка й на сьогодні вважається найсильнішим оберегом. Вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі, так, щоб малюнок торкався до тіла.

Кожен візерунок мав своє значення. Наприклад, вишита зірка це оберіг від зла та негативу, захищає від хвороб і безсилля, вазон - дерево життя, символ краси, молодості, оновлення душі й тіла. Цікаво те, що наносити вишивку у поганому настрої й з поганими думками було категорично заборонено. Вважалося, що так можна накликати біду.

Ми маємо більше спільного зі Словаччиною, ніж здається

A Bratislava exhibition showcases "parta" a traditional Slovak headpiece. (джерело: TASR/Dano Veselský)

Словацький національний одяг, у тому ж числі й сорочки, дуже тісно стикаються з українськими, через спільне слов’янське коріння. Кожен варіант словацького національного костюма та його частини мали свою мову, за якою можна було розпізнати, для якого випадку вони призначені.

У Словаччині вишита сорочка відображала соціальний статус, сімейний стан і була частиною перехідних ритуалів й обрядів. За допомогою сорочки словаки могли розрізнити з якого куточка країни її власник.

Зі Словаччиною ми маємо багато спільного. Наприклад, як і в Україні, національний одяг словаків у кожному регіоні різний, вони навіть мають відомий вислів «Як пройдеш село, то інший костюм знайдеш».

«Частіше за все ми одягаємо вишиванки на весілля, також і на Великдень й інші свята. Це все індивідуально, кожен самостійно обирає свято, на яке хотів би одягнути вишиту сорочку», — поділилася словачка Діана Шчепкова, студентка одного з університетів Словаччини.

Something to sing and dance about: Folkore ensemble Lúčnica now has its own premises. (джерело: Miroslava Cibulková, TASR)

З початку двадцятого століття налічується близько шістдесяти різних варіантів й підваріантів словацьких костюмів, разом з сорочками. Вони відрізнялися елементами вишивки, її кількістю, технікою виконання, орнаментом, кольорами.

Андреа Рісова, вчителька культури словацького університету UCM у Трнаві розповідає: «Кожен елемент словацької вишивки закодований особливою інформацією.Наприклад, вишитий хрест не є церковною ознакою, а означає насамперед з’єднання землі й неба».

Українська вишиванка й надалі поширюється світом

На сьогодні українська вишиванка активно шириться світом, здається не було жодної країни, де б не відмітили красу, елегантність й унікальність української вишиванки, Словаччина - не виняток. «Словаки зазвичай гарно реагують, коли бачать українців у вишиванках, вони завжди знаходять щось схоже зі своїм традиційним одягом. Тільки в Україні, як на мене, цей одяг більш популярний», — розповідає українка Алла Арент, яка переїхала до Словаччини разом з сім’єю за півтора року до початку повномасштабної війни в Україні з Бучі.

День вишиванки у Братиславі, 2022 рік. (джерело: особистий архів Алли Арент)

Наразі Алла Арент працює головою в Україно-Словацькому домі в організації "Sme spolu" у Братиславі. «Дуже радію тому, що співпрацюємо з урядом Словаччини, що президентка Зузана Чапутова підтримує Україну, що ми можемо ділитися своїми культурними традиціями як сусіди», — наголошує Алла.

Минулого року під час Дня незалежності України вона з командою й дітьми мали честь виступати в Президентському палаці.

«Ми вбралися у вишиванки не роздумуючи, ця зустріч була красива, тепла і запам’ятається усім на довгі роки», — Алла Арент.

Виступ організації "Sme spolu" в Презитентському палаці Словаччини на День незалежності України (Джерело: особистий архів Алли Арент)

Алла згадує, що любов до всього українського, автентичного та традицій їй привили батьки та бабусі з дідусями. На святий вечір Різдва вона завжди слухала історії про те, як жили її предки та що робили в ті часи. Між цим усім українка добре пам’ятає розповіді про прабабусю, що вишивала гладдю. Це був рідкісніший і дуже гарний вид вишивки.

Зараз Алла дуже полюбляє вироби з вишивкою у сучасному стилі та впевнена, що весь світ оцінив цю красу, ми можемо спостерігати її як на подіумах, так і у виробників масмаркету. «Все ж українську вишиванку я ціную найбільше. Якби мені довелось представляти Україну, як дипломату чи Першій леді, мій одяг завжди був би лише з традиційними мотивами, бо я це дійсно люблю і хочу нести це у світ», — додає українка.

Алла Арент разом з чоловіком на святкуванні Великодня в Луцьку, 2019 рік. (Джерело: особистий архів Алли Арент)

Українка має дві вишивані сукні та три вишиванки, сорочки. Алла прагне поширювати й надалі українську культуру та її традиції.

Багато людей з усіх куточків світу вже оцінили ідентичність української вишиванки, яка назавжди стала для українців сильним оберегом і бронею від усіх негараздів.