Організували мистецьку подію громадське об'єднання Family Group (Slovensko) та українська громадська організація "Світ очима художників". (джерело: Юлія Томеско/facebook)
Кажуть, що кожен відтінок на картині художника не тільки треба продумати, а й полюбити його, жити й мріяти ним.
Спогади про Словаччину, її незабутні замки та люди для киянки Лариси Пуханової виринають ще з далекого 1993 року, коли бувши молодою художницею вона вперше приїхала на пленер до Кошиць. І тоді вона й полюбила цю країну, яку й відтворювала на полотні під час поїздок. Пізніше були пленери у кількох містах Бансько Бистрицького краю - Банській Штявниці чи Детві.
"Я захоплююся цією країною, словаками, їх мовою і часто згадую все з душевною теплотою", - ділиться жінка спогадами та додає, що зараз має й свіжі враження від відвідин словацьких міст. Адже після початку війни художниця вперше у червні цього року покинула рідний Київ і приїхала до Словаччини, яка стала для неї справжньою оазою тиші та спокою.
Пуханова одна з шести українських художниць, які на десять днів завітали на пленер до Нітри та Братислави, щоб помалювати красу словацьких міст та замків. Організували мистецьку подію громадське об'єднання Family Group (Slovensko) та українська громадська організація "Світ очима художників".
З Братиславою більша частина художниць познайомилася вперше на пленері 6 червня. Вони розмістилися у дворику Староміської ратуші (Stará radnica) і розпочали свої замальовки. Роботи виконували переважно аквареллю або олівцем, а потім вже у Нітрі картини доопрацьовували олійними фарбами.
Процес малювання можна побачити у відео нижче.
Нітра очима українських митців
На словацький пленер художниці з’їхалися з України та Польщі, куди вони переїхали через війну - харківська художниця та талановита скульпторка Олена Ковпак та художниця Ганна Ружинська. З Києва приїхала керівниця образотворчої студії для дітей та дорослих Світлана Клименко. Заслужена художниця України Тетяна Діденко з початку війни в Україні проживає у Братиславі.
Для Ганни Ружинської, яка покинула рідний Харків та наразі працює у Польщі, пленер став досить символічним, адже до неї із зони бойових дій у відпустку приїхав чоловік.
"Чоловік вже півтора року служить і вперше йому дали відпустку за кордон. Так склалося, що ми зустрілися саме у Словаччині на пленері", - додала Ружинська.
Як розповіла керівниця організації "Світ очима художників" Валерія Велика, за шість років існування проєкту це вже 26 пленер, які до війни найчастіше проходили в Україні. Зараз організація розширює свої горизонти, і Словаччину вибрали не просто так, каже Велика, адже сюди давно їх кликали друзі та знайомі. А процес малювання закордоном у нинішніх реаліях війни - це арттерапія для художників, говорить керівниця.
Керівниця організації "Світ очима художників" Валерія Велика (джерело: Тетяна Омельченко)
"Для дівчат з України ця поїздка як ковток свіжого повітря, це як арт-терапія. Адже не чути звуки сирен, можна спокійно виспатися, помалювати, побути в колі однодумців.Знаєте, ми за ці дні вже й на літаки у небі по іншому реагуємо", - розповіла "Новинам зі Словаччини" організаторка пленеру.
Виставку їх робіт під назвою "Словаччина очима митців" спочатку презентували у місцевій синагозі, а зараз її можуть побачити містяни та гості в OC CENTRO Nitra до 7 липня.
"Ми залишаємо свої роботи тут, на виставці, щоб люди їх могли побачити або придбати", - розповіла Велика.
У Нітрі їх ласкаво прийняло громадське об’єднання Family Group, до допомоги долучилася й художниця з України, яка вже три роки живе у Нітрі Юлія Томеско. Об’єднання робить чимало культурних подій, студію живопису для дітей та дорослих, де Томеско також проводила й різні майстер-класи. Там у невеликому готелі будівлі й проживали художники десять днів.
Раніше "Світ очима художників" часто їздили українськими містами на 10-12 днів, а у наразі окупованому Бердянську, за словами Великої, їх знали всі жителі. Виставки робили тоді у музеї Бродського, але він наразі зачинений, проте більшість картин, на щастя, вдалося вивезти.
Оскільки мирне споглядання за красою Азовського моря наразі у мріях багатьох українців, художники вирішили подорожувати за кордон. Нещодавно, наприклад, вони малювали країну чотирьох морів - Туреччину, де пробули майже місяць.
"Словацькі кальварії - це щось дивовижне"
Як розповіла Лариса Пуханова, у Нітрі художники вибирали локацію для малювання і, прогулюючись містом до цілі, дізнавалися про культуру та різні цікаві місця. Їздили також й до Бойницкого замку.
Художницю вразив Нітранський замок, який є одним із найбільших середньовічних замків країни.
"Ми малювали замок або його фрагменти чи інтер’єр споруди. Мене найбільше вразила потужна статуя Папи Римського Івана Павла II", - розповіла українка.
Пуханова спеціалізується на олійному живописі, графіці, рідше малює аквареллю, мисткиня входить до Національної спілки художників України.
Збірки її творів зберігаються у фонді Міністерства культури України, приватних колекціях Німеччини, Канади, США, Чехії, Словаччини.
Під час однієї з поїздок Нітрою художниця відкрила для себе й місцеву кальварію, спогади про яку істориками датуються ще з 12 століття (Кальварії - це кам’яні скульптури у католицьких країнах, які символізують Голгофу, місце страждань і смерті Ісуса Христа - Ред.).
"Пишу зазвичай невеликі роботи, щоб не витрачати час. Але біля кальварії тоді написала чотири етюди! Кальварії - це дивовижне явище. Мені дуже сподобалося", - поділилася враженнями художниця.
Художниці Лариса Пуханова (зліва), у центрі Валерія Велика та Світлана Клименко. (джерело: Юлія Томеско/facebook)
Малювавши картини художниця вдивлялася у кальварію та хрест, поля та неосяжність Словаччини і порівнювала краєвиди з Україною. "Мабуть, тут більше гір та водоймищ, чистіше повітря", - додала вона.
Перебуваючи у вже знайомих місцях, можна швидко відібрати, що підходить живописцеві для картини, а що ні, зазначає українка. А от з новою місцевістю складніше, бо хочеться все малювати. А для живопису треба враховувати й напрямок світла.
"Люблю писати зранку та ввечері та щоб не було дощу", - каже художниця та додає, що погода у Нітрі їм сприяла.
Картини на гільзах
На День Соборності України у місті-герої Ірпінь українські художники розписали гільзи для військових батальйону "Гроза" (джерело: Валерія Велика/ facebook)
Організація "Світ очима художників" не лише влаштовує різноманітні класичні пленери, але й через волонтерські проєкти допомагає військовим та рятувальникам. Один з таких - декорування гільз.
Як розповіла керівниця, минулого року 12 українських художників відвідали пленер в Ірпені й зібрані гільзи розмальовували для бійців Нацгвардії. Гільзу "Мавка" тоді продали на онлайн аукціоні за майже 27 тисяч гривень. З виручених коштів, а це 600 тисяч гривень, закупили вісім захисних костюмів.
Валерія Велика сподівається, що їх наступна виставка може бути й у Братиславі. А щоб після закінчення війни подібний пленер відбувся й в Україні, куди вони запросять колег зі Словаччини.
"Я вірю, що ми повернемося до Бердянська, будемо там жити й творити свої роботи", - додала Велика.
Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.
