Модри Камень - місто кохання Олеся Гончара та сади каштанів

Модри Камень – це місто на півдні Словаччини, де проживає менше ніж дві тисячі жителів. Спокійне та затишне, воно мало приваблює туристів, інколи й місцевих жителів не побачити на вулицях.

Але саме тут у минулому сторіччі розгорталися події автобіографічної новели українського письменника Олеся Гончара "Модри Камень" (Modrý Kameň у перекладі означає Блакитний Камінь).

Місто знаходиться в Банскобистрицькому регіоні, у серці центральної Словаччини. За часів Другої світової війни саме ця область країни стала центром проти нацистського опору та тут розгортатимуться спогади бійця-розвідника та його зустріч зі словацькою родиною в Модрокам’янському лісостепі.

Що робить це місто особливим в сучасності та яким його побачив український письменник близько 80 років тому?

Олесь Гончар брав участь у визвольному поході під час Другої світової війни та деякий час перебував у Словаччині, познайомився з її природою та людьми. Під час однієї з воєнних операцій письменник зустрів словацьку дівчину Юлію (у творі дівчину звати Тереза). Саме кохання Гончара до словачки підштовхує його написати новелу "Модри Камень", яка була вперше опублікована українською у 1946 році.

Сама мить кохання, що зародилося між радянським бійцем і словацькою дівчиною, засуджує насилля та показує, що кохання не помирає навіть через агресію війни.

Хоча після публікації новели тодішня влада розкритикувала головну ідею твору, адже радянський чоловік, свято любивши Батьківщину, не міг закохатися в іноземку.

Край виноробів та мальовничих гір

Природа Модрий Камінь та околиці (4 фотографії)

Містечко знаходиться на межі Крупинської рівнини та Іпельської котлини в долині річки Кртіш. За три кілометри від Модрего Каменя знаходиться районне місто – Велькі Кртіш (Veľký Krtíš).

На самому початку твору Гончар описує винятковість ландшафту словацьких гір та захоплюється співучою словацькою мовою.

"Бачу, як ти виходиш з своєї гірської оселі й дивишся вниз", - саме так на початку твору український письменник звертається до словачки Терези.

Знаходячись в Модрому Камені можна дійсно почути те, як "гуде зелений дуб на згір'ях". На Крупинській рівнині височить Модрий Камень та звідси відкриваються мальовничі пейзажі на Руді гори, якими гуляв український партизан. Назву "Руді" вони отримали не через колір дерев, бо раніше тут видобували метал.

За останніми хребтами словацьких Рудних гір простягається Іпельська котлина, на яку відкривається краєвид на Кальварію (з латинської мови - Голгофа; як місце паломництва). Широкі жовті поля сусідять з виноградниками, які ніби тануть у густих дубових лісах.

Згодом, уже відомий як центрально-словацький регіон виноградарства, територія, що простягається від Себехлебова (Sebechleby) через Модри Камень до Торналя (Tornaľa) вздовж угорськословацького кордону, стала особливою виноробною областю в Словаччині. Природа цього регіону разом зі сприятливим кліматом та ґрунтами, зробила його відмінним місцем для вирощування виноградних культур.

У новелі Олесь Гончар згадує виноград "розстріляним" через війну, але це не перешкодило місцевим виноробам продовжувати займатись улюбленою справою, яку вони передають з покоління в покоління. Проїжджаючи через села поблизу, важко не помітити те, як кожне друге господарство має свої виноградники.

Також місцеві радять завітати до локальної виноробні Movino у місті Veľký Krtíš, де проводять екскурсії та дегустації для відвідувачів. Там можна дізнатися про процес виробництва вина, від винограду до пляшки, а також познайомитися з технікою та методами, що використовуються в цій виноробні.

Замок, оповіяний легендами

The Museum of Puppet Culture and Toys at Modrý Kameň Castle is a specialised museum serving all of Slovakia and focusing on the history and culture of puppet theatres and the history and development of children’s toys. (джерело: Modrý Kameň)

Сама історія Модрего Каменя тісно пов'язана із тутешнім замком, тому навіть самі місцеві здавна його називають притаманно місту – град (зі словац. hrad - замок). Власниками готично-ренесансного замку, який побудували у другій половини 13 століття, була впливова угорська родини Баласс, яка й жила тут до середини 19 століття.

Ім’я Modrý Kameň зустрічається виключно як прізвище представників родини Балассів, які регулярно використовували його до 1390 року. А саме поселення спочатку поселення мало прозаїчну назву Podhradie.

У середині 16 століття турки захопили замок і утримували владу над цією територією майже 17 років. Його середньовічний вигляд було знічено турецьким військом, а верхня частина замку з того часу залишилася в руїнах.

Зараз на головному вівтарі замку можна побачити образ Скорботної Божої Матері. За легендою, його знайшли в руїнах старого замку після облоги турків. Всі стіни завалилися, тільки стіна, де висів образ Божої Матері залишилася цілою.

Також з 17 століття й до тепер ходять легенди про великий скарб у підземних ходах замку та одного з Баллассів, який приховав вбивство своєї дружини, а потім сам долею випадку загинув, впавши з коня.

В останні роки перед продажем палацу, ще тоді, в Чехословаччині, тут мешкала лише одна людина – графиня Ґабріела Алмашійова. Вона, як остання власниця, продала будову тодішній владі в 1923 році. Згодом замок разом із територією (яка включає сад, міст, замкову каплицю, музей та рів) зареєстровано як пам’ятку культури національного значення. А у 1991 році садиба стала місцем розташування Музею ляльок.

Руїни старого замку (джерело: Єлизавета Благодарова)

Сьогодні у двоповерховому U-подібному замку (саме такої форми він набув на початку 18 століття) Модри Камень працюють два музеї. У залах нижнього поверху експонується історія родин Баласо (Balasso).

У музеї лялькової культури та іграшок (Múzeum bábkarských kultúr a hračiek) зібрані традиційні маріонетки словацьких кочових лялькарів та сімейні лялькові театри з оригінальними декораціями.

Працівники запевняють, що не лише дітям, але й дорослим цікаво досліджувати те, як змінювались іграшки протягом століть.

Зараз на території туристи можуть завітати не лише до вищезгаданих музеїв, але й до автентичної кав’ярні Cukráreň Castanea. У літній сезон (травень, червень, вересень, жовтень) замок можна відвідати цілий тиждень.

Кальварія

Стежка до Кальварії. (джерело: Єлизавета Благодарова)

З території замку відкривається краєвид на сад каштанів, а місцеві рекомендують приїхати сюди восени та подивитися на могутні дерева поміж гір.

Сам каштановий гай, згідно з історією, посаджений близько 1580 року.

Разом із сусідньою Кальварією, заповідною територією – Модрокам’янським лісостепом і Гаштаницею, замок утворює цілий історико-культурний комплекс.

Modrokamenská Kalvária на початку 18 століття була заснована одним із власників замку, графом Балаш, і складається з двох каплиць і десяти станцій Хресної дороги. Кальварії є майже в кожному місті по цілій Словаччині; це різновид святого місця, побудованого переважно на схилах пагорба.

Завдяки своєму розташуванню серед природи навпроти замку, вона привертає увагу місцевих та гостей міста. Кальварію видно здалеку ще на в’їзді до Модрего Каменя.

Автор: Yelyzaveta Blahodarova