Вероніка Шлендик на шоу "Майстер-Шеф" (джерело: фото з соцмереж Шлендик)
Вероніка Шлендик народилася у невеличкому українському місті Горішні Плавні на березі Дніпра. Бути кухарем прагнула з самого дитинства, і впевнено йшла до своєї мети попри обставини. Історія Вероніки - це історія про мрію, яка стала реальністю завдяки наполегливій праці. Це історія про любов - до улюбленої справи, до своєї країни і її людей.
Ми зустрілися з Веронікою в Братиславі. Я з подивом дізналась, що ця тендітна 30-річна дівчина брала участь у телепроєкті "Майстер-шеф", була шеф-кухарем ресторану в Одесі, відкривала нові ресторани по всій Україні, навчалася пекарській справі у Франції - а зараз знайомить словаків з українською культурою та традиціями, аби показати, наскільки близькими є наші народи. Але почнемо з початку.
Перший дотик до дива
За словами Шлендик, в кухарську справу вона закохалася з дитинства.
"Пам'ятаю, як бабуся випікала хліб. Це було чарівно! В нашій родині троє дітей, тож в домі постійно стояв галас. Але коли вона пекла, ми затихали. Бабуся казала, що хліб - це святе, тож навкруги має бути тихо і спокійно. Вона ніколи не пускала нас на кухню, казала: "Ні, не можна, там твориться диво!". Вперше бабуся запросила мене на кухню, коли мені було 9 років, пам'ятаю цей день як зараз. Саме тоді я й вирішила, що стану кухарем", - згадує дівчина.
Але в житті не буває прямих шляхів. Шлендик пішла вчитися на маляра-штукатура, жила тимчасовими заробітками, аж поки не знайшла роботу офіціантки в місцевому кафе. Одного дня в закладі звільнився кухар, а оскільки усі знали про те, як дівчина любить готувати, посаду запропонували їй. В той час вона й почала дивитися кулінарне шоу "Майстер-шеф" на одному з провідних українських каналів, де й знаходила натхнення для приготування нових страв.
За лаштунками телевізійного шоу
Одного дня бойфренд запропонував їй заповнити анкету і взяти участь у кастингу. На кастинги дівчина ходила тричі. І лише коли розповіла про те, що виросла з бабусею, що виховує молодших брата і сестру, адже мати покинула їх ще малими, вдалося потрапити на шоу.
"Досі пам'ятаю ті неймовірні емоції. Ніхто не вірив у мене, але ж я змогла! У цю мить остаточно зрозуміла, що кухня - це моє. На жаль, я не пройшла до фіналу, але то був неймовірний досвід", - розповіла Шлендик.
Шлендик на телевізійному шоу (джерело: фото з соцмереж Шлендик)
Тоді, під час шоу, її підставила інша учасниця. Шлендик отримала завдання приготувати десерт "Три молока", але ніяк не могла згадати рецепт. Інша дівчина запевнила, що знає його, розповіла, що робити - але то була зовсім інша страва!
Це було не аби яке розчарування, адже перемогти мріяла не через гроші чи популярність. Шлендик цікавило інше - можливість навчатися в паризькій школі кухарів Le Cordon Bleu. Проте, вона увійшла у двадцятку кращих, багато чому навчилася і познайомилася з прекрасними людьми, які згодом зіграли не останню роль у житті дівчини. І до Франції вона зрештою теж потрапила!
Шеф-кухар одеського ресторану
Незадовго до чергового дня народження Шлендик в її сім'ї сталася трагедія - померла її бабуся. За словами дівчини, для неї немов всесвіт завмер. Цілковита розгубленість, розпач, депресія. І квитки до Одеси, які купила ще давно, коли планувала святкувати. Шлендик не хотіла їхати, але брат наполіг - відчував, що їй потрібно відволіктися.
В Одесі вона випадково зустріла друга Михайла, фіналіста "Майстер-Шеф". Колись, після шоу, вони разом з переможцем працювали над стріт-фуд проєктом, метою якого було довести, що вулична їжа може бути не лише смачною, а й корисно. А тепер Михайло був шефом на кухні відомого в місті ресторану. Це була чудова можливість переключитися, тож дівчина запитала, чи немає для неї роботи. Робота була. Так вона почала працювати на кухні в Одесі, згодом стала су-шефом, а потім і шеф-кухарем. Коли власник вирішив розширити мережу, саме вона відкривала нові заклади у Харкові, Києві, Дніпрі.
Шлендик з друзями з "Майстер-Шеф" (джерело: фото з соцмереж Шлендик)
Але одного разу Шлендик повернулася з відрядження і побачила, що на кухні працює інший шеф. Це неабияк обурило її, тож вона написала заяву про звільнення.
Франція: мрії та реальність
Коли почалася війна, Шлендик виїхала до міста Весенбург у Франції. Вона завжди вважала цю країну Меккою кулінарії, тож здивувалася, коли дізналась, що їжу часто готують з напівфабрикатів. Але було й те, що навпаки приємно вразило.
"Для французів випічка - це святе. Тут я навчилася робити справжні багети, круасани, різноманітні десерти. І якщо в пекарні після 12 ранку не продали увесь товар, його віддають людям задарма. Як на мене, це дуже правильно. Я мрію колись відкрити власну пекарню в Україні, і там обов'язково буде таке правило. Бо хліб - це диво, і воно має бути для людей!", - розповіла Шлендик.
Попри новий досвід і неоціненні знання, працювати на кухні у Франції було зовсім нелегко. Шість днів на тиждень по 14 годин - часто Шлендик навіть не їхала додому після закриття закладу, а засинала просто в порожньому залі. Тому через три місяці вирішила переїхати до свого хлопця в Словаччину.
Нова країна - нові проєкти
В Братиславі Шлендик поки що не змогла влаштуватися працювати на кухню. Проте не полишає улюбленої справи - користується кожною нагодою, аби познайомити словаків з українською культурою - зокрема й через їжу.
"У наших народів багато спільного, це відчувається в усіх сферах. Навіть мова у нас схожа, що вже казати про їжу! Приміром, словацькі піроги - це наші вареники, словацькі галушки теж такі самі, тільки тут полюбляють з бринзою, а в Україні - зі шкварками," - поділилася Шлендик.
Вероніка мріє, що після війни повернеться на Батьківщину, аби поділитися з українцями своїм досвідом і новими смачними рецептами. А поки що ексклюзивно для наших читачів Вероніка пропонує рецепт корисних цукерок. Ці смаколики можна їсти навіть тим, хто дотримується дієти, адже тут немає цукру!
Цукерки "Метеорит"
Інгредієнти:
50 гр арахісу
50 гр кешʼю
50 гр фундука
30 гр меду
30 гр шоколаду чорного, який не містить цукру
Горіхи подрібнити качалкою для тіста.
20 гр кешʼю перебити в дрібні крихти.
Змішати мед і горіхи (окрім 20 гр кешʼю).
Розігріти духовку до 120 градусів.
Викладасти медово-горіхову суміш на деко і запікати 10 хв.
Дати суміші охолонути до кімнатної температури.
Сформувати кульки.
Покласти в морозилку до повного охолодження.
Розтопити шоколад, занурити у нього цукерки - а потім одразу обваляти у подрібнених горішках кеш'ю.
Помістити готові цукерки в холодильник на 1-1,5 години.Помістити готові цукерки в холодильник на 1-1,5 години.
Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.
