Сьогодні Шевченко став символом у попкультурі. (джерело: Národné múzeum Tarasa Ševčenka v Kyjeve)
Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook | Instagram | Telegram
Йому було лише двадцять років. Він любив карате, поезію і мріяв вивчати акторську майстерність. Сергій Нігоян був єдиною дитиною в сім’ї вірменських батьків, які втекли через війну в Нагірному Карабаху. Народжений в Україні, він мав сильні гуманістичні переконання і закликав людей навколо не бути байдужими.
Разом з іншими він протестував на Майдані під час Революції Гідності проти російського тиску та автократії, а також за європейський курс України. Камера зафіксувала Сергія на барикадах, коли він декламував вірші Тараса Шевченка, піднявши стиснений кулак.
Нігоян загинув вранці 22 січня 2014 року від кулі снайпера. Він став першою жертвою серед загиблих під час протестів.
Сергій Нігоян недарма декламував вірші Шевченка. В Україні сьогодні його твори про російський імперіалізм, боротьбу проти деспотизму та прагнення до вільної України лунають з особливою силою.
У Словаччині вірші видатного українського Кобзаря виходять у новому перекладі після десятиліть.
Сергій Нігоян на барикадах Майдану. (джерело: Ukrainian Memorial)
Атмосфера вимагала Шевченка
"Ми вирішили видати нову збірку віршів Тараса Григоровича Шевченка, тому що він не є, так би мовити, застарілим класиком, чиї вірші рідко читають. Українці зверталися до його поезії завжди, коли їм було важко, коли Україна опинялася під загрозою, у війні. Для українців Шевченко завжди під рукою, його поезія лунає у потрібний час. Його потрібно сприймати як національного героя та символ України. І в цьому треба бачити й повернення до поезії Шевченка," — каже гарант нової книги, прозаїк та перекладач української літератури Іван Яцканин.
Він додає: "У Словаччині ми повернулися до поезії Шевченка після більш ніж 60 років. Я відчуваю, що сучасна суспільна атмосфера в Словаччині буквально вимагає слова Шевченка."
Тонка книжка має назву A žijem ďalej (А я живу далі) і була видана Спілкою українських письменників у Словаччині. Нове видання містить ліричні вірші Шевченка, а також уривки з поеми Кавказ.
Вірші вибирав та перекладав Маріан Гевеші. "Я з Шевченком у сфері перекладу зустрівся давно, в роки початкової нормалізації, коли на нас почали навалюватися теми обов'язкової радості й щастя, і нескінченно співане слово усміх. Слова смуток чи страждання були досить небажані", — згадує Гевеші.
"Безмежний смуток Шевченка тоді здавався мені недоторканим, і я перекладав його спорадично до сьогодні. Якщо ж я чую, що книжка містить нетрадиційно актуальну поезію, то лише зазначу, що це може підтверджувати факт постійної й універсальної актуальності Шевченка".
Нова збірка поезій Тараса Шевченка словацькою мовою. (джерело: Peter Getting)
Ціна свободи
Шевченко прожив 47 років: з них 24 роки як кріпак, 10 років у засланні й чотири роки під наглядом поліції. Коли Шевченко писав про свободу, він дуже добре знав її ціну.
Він жив у період темного і націоналістичного російського царизму під владою Миколи І, в автократії, яка більше нагадувала європейське середньовіччя, а не XIX століття. Царизм характеризувався репресіями проти будь-яких спроб наблизитись до вільнішого світу і небажанням скасувати кріпацтво.
Тарас Шевченко народився у 1814 році в Київській губернії як кріпак, без права приймати рішення про своє життя. Більше того, він осиротів у дитинстві. Спочатку був сільським пастухом, пізніше слугою у пана.
Коли він попросив дозволу малювати, його віддали в учні до майстра по розпису. У вільний час він малював картини, і одного разу його помітив студент художньої академії, який запросив його до художнього кола. Оскільки його талант був очевидним, художники викупили його з кріпацтва за 2500 рублів, отриманих від продажу одного з його творів на аукціоні.
Шевченко швидко здобув славу, і його перша поетична збірка Кобзар (1840) стала відомою. Цей твір став символом його літературної творчості, яка мала великий вплив на формування української національної ідентичності.
Іван Яцканин пояснює: "Його вірші про Батьківщину дуже зворушливі та рішучі. Він завжди був небайдужий до долі свого народу. Часто в його творах можна зустріти простих людей, зокрема, важку долю жінок. Його природна лірика, в якій оспівується краса рідної землі, також повна надії на новий світ і нове життя".
І в Словаччині Шевченко не був чужим. "Пам'ять про минулі часи славної України запалила серця русинської молоді, що навчалася, — вони вшановують пам'ять свого будителя", — писали у 1866 році в газеті Pešťbudínske vedomosti, яка виходила в Пешті. "Він став настільки відомим, що став батьком нації".
Зневажений пам'ятник Шевченкові з простреленою скронею в Бородянці біля Києва (джерело: Národné múzeum Tarasa Ševčenka v Kyjeve)
У 1911 році поета хвалили в літературному журналі Prúdy: "Шевченко — це народний співець, він співає, як козак біля Дону. Тарас виріс на широкому степу, і той вже з юності наповнив його прагненням до великої свободи".
Він стоїть разом із тими, хто бореться за Україну
Сьогодні Шевченко має глибоке символічне значення та залишається важливим для України та її народу. У Словаччині подібний резонанс у поезії спостерігався під час Другої світової війни, коли вірш Самуела Халупки Mor ho! став гімном антифашистів.
"Оскільки українці досі борються за своє існування, Шевченко залишається поруч із ними", — зауважує професор Фелікс Штейнбук, який працює на Кафедрі русистики та східноєвропейських студій Університету Коменського в Братиславі.
"Так само як і 200 років тому, завдяки своїй творчості, українському слову і незламному духу він допомагає сучасним українцям не здаватися і перемагати".
Після російської агресії Шевченко буквально став попкультурним героєм: стіни в різних містах України прикрашають графіті з його портретом.
Цифрові колекції Національного музею Тараса Шевченка в Києві включають його оригінальні твори, олійні картини, графіку, малюнки, офорти та ескізи, а також роботи, які були натхненні його творчістю.
Серед цих матеріалів є фотографії з країни, у якій триває війна. Він малював мадонну, а поруч зображена сучасна українська мадонна — з новонародженою дитиною, перев’язаною головою й обличчям, пораненим під час російського обстрілу. Подібно, можна побачити фотографію бюста Шевченка на підлозі розбомбленої будівлі в Харкові.
У творчості Шевченка чітко простежується протест проти гноблення, деспотизму та поневолення.
Яцканин нагадує: "Існує дуже мало прикладів, коли поетичний твір більше ніж півтора століття не втрачає своєї політичної актуальності та моральної гостроти, а звучить так, ніби його написали у зв’язку з тим, що відбувається сьогодні".
Шевченко є символом і для росіян. Після звільнення міста Бородянка під Києвом знайшли пам’ятник Шевченкові з простреленою скронею. Бюст поета, найімовірніше, навмисно зневажили російські окупанти, а кадр із пам’ятником серед руїн став символом великої ціни, яку платить Україна за свою свободу.
Український літературознавець Богдан Тихолоз називає Шевченка першим українським європейцем і зазначає, що поет "прийшов на Майдан першим, коли там ще нікого не було, навіть самого Майдану".
Вірші Шевченка з поеми Кавказ, які Сергій Нігоян – Герой України – декламував перед своєю смертю на барикаді, звучали так:
"Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая".
©Sme
