Прем'єр-міністр Едуард Геґер і його радник Александр Дулеба в потязі дорогою до Києва 8 квітня (джерело: новинна агенція Словацької респуліки TASR) (джерело: TASR)
Словацький прем'єр-міністр Едуард Геґер невипадково супроводжував 8 квітня президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн в її поїздці до Києва.
Радник пана Геґера Александр Дулеба каже, що цей спільний візит став наслідком конкретного плану, представленого Геґером у Версалі в березні. Плану, який може допомогти Україні відносно швидко стати членом Європейського Союзу (ЄС).
На європейському столі таких пропозицій декілька. Але саме словацька містить опрацьований план із конкретними ідеями, який не лише допоможе Україні під час і після нинішньої війни, а й описує шлях до членства в ЄС протягом п’яти років.
«Є голоси, які кажуть, що це неможливо зробити так швидко, але ніхто й не припускає, що Україну мусять прийняти вже завтра, — сказав Дулеба. — Україна має виконати ті самі умови, що й кожна інша країна. Ми лише кажемо, що ми також були колись в подібній ситуації, і нам це вдалося зробити за три роки. Ми даємо Україні п’ять років, але, можливо, Україна впорається з цим раніше, відтак ми спираємося на власний досвід, оскільки нам це вдалося».
Професор Прешівського університету, член аналітичного центру Словацької Асоціації зовнішньої політики, який спеціалізується на Східній Європі, пан Дулеба є одним із авторів цього плану. В інтерв’ю The Slovak Spectator він пояснив, чому вступ України до ЄС відповідає інтересам Словаччини.
Пожвавлення відносин між Словаччиною і Україною
Про заплановану поїздку Геґера і фон дер Ляєн до Києва пан Дулеба дізнався за кілька днів до того. Він розповів, що не було ніякої спеціальної підготовки, хоча співробітники служби безпеки, які їх супроводжували, пояснили ризики поїздки в зону бойових дій, як користуватися шоломами і бронежилетами та як реагувати в разі несподіваної ситуації.
"Що стосується програми візиту, то готуватися нам не довелося, тому що вже є розроблена довгострокова програма відносин з Україною", — зазначив радник.
Після того як у вересні 2021 року він став радником прем’єр-міністра з питань відносин із країнами Східної Європи, зокрема з Україною, завданням Дулеби було підготувати пропозицію щодо пожвавлення словацько-українських відносин.
Пропозиція складалася з трьох пакетів заходів щодо угоди про асоціацію України з ЄС, секторальних процедур, у яких Словаччина могла б допомогти Україні, реформи міжурядовихкомісій і транскордонного співробітництва.
Цей план було представлено українській стороні у листопаді в Ужгороді, і Дулеба зазначив, що українські колеги схвально сприйняли його. У січні уряд Словаччини ухвалив постанову про подальше співробітництво з Україною, зміст якої включав угоди. У постанові також було визначено завдання для окремих міністерств.
Але потім настало 24 лютого - вторгнення Росії в Україну. «Ми хотіли суттєво змінити наші двосторонні відносини, але війна все зупинила», — зазначив Дулеба.
Звідси і запровадили новий план допомоги Україні. І саме над ним Дулеба працював від початку конфлікту — і його прем’єр-міністр Геґер презентував на європейському саміті у Версалі.
«Прем’єр-міністр Геґер оприлюднив і представив цей план у Версалі, завдяки чому ми отримали повагу також з боку Європейської комісії — тому що ми намагаємося підштовхнути обговорення, маючи дуже конкретну пропозицію, як його втілити в життя», — пояснив радник прем'єра.
Він сказав, що хоча це поки ще лише план, і на столі є також інші аспекти, саме це спонукало голову Єврокомісії вибрати Геґера, щоби він супроводжувати її до Києва. Кілька європейських лідерів також зацікавились приєднатися до поїздки, але саме словацький прем’єр-міністр прибув до Версаля з конкретною пропозицією.
Словаччина також приєдналася до ЄС за короткий час
Дулеба зазначив, що серед кількох частин словацького плану для України, зокрема фінансової допомоги, одна — швидкий вступ до ЄС — почасти натхнена власним досвідом Словаччини. Приєднання Словаччини також відбулося швидко, оскільки країну, яка під керівництвом Володимира Мечара все ще виходила з періоду міжнародної ізоляції, спочатку залишалася осторонь головної хвилі розширення ЄС. Сусідні Угорщина, Чехія та Польща почали переговори про членство в 1999 році, але Словаччина приєдналася до цього процесу лише в 2001 році. Незважаючи на це, їй вдалося наздогнати інших і приєднатися до ЄС одночасно зі своїми сусідами у 2004.
Радник прем’єр-міністра зазначив, що тодішній уряд не тільки сам був зосереджений на приєднанні до ЄС, спрямовуючи всі ресурси Словаччини на досягнення цієї мети, але й отримав велику допомогу від Європейської комісії. ЄК утворила так звану групу високого рівня для Словаччини, яка допомогла країні зробити за три роки те, що Угорщина, Чехія та Польща зробили за п’ять.
«У нашому плані ми пропонуємо те саме рішення щодо України. Група підтримки України діє у співпраці з ЄС з 2014 року з метою підтримки угоди про асоціацію [України з ЄС] та реформ, тому ми лише пропонуємо розширити права цієї комісії, яка вже існує, і надати їй більші прерогатив, щоб вона могла зробити для України те, що група високого рівня зробила для Словаччини», — зазначив Дулеба, додавши, що Словаччина також хоче забезпечити тим державам, які підтримують вступ України, можливість допомагати разом із групою підтримки.
Весь процес вступу розрахований на п’ять років. Оскільки законодавчі зміни, необхідні для того, щоб Україна могла дотримуватись умов членства в спільному ринку ЄС, мають впроваджуватися обережно, інакше вони можуть зашкодити економіці країни, якщо та не буде готова.
«Зараз ми доопрацьовуємо пропозицію, обговорюючи її з іншими учасниками, але ми також віримо, що війна закінчиться, і тоді ми зможемо повернутись до питання, яке представили до війни», — сказав він.
Східна Словаччина процвітатиме, якщо Україна приєднається до ЄС
Радник пояснив, чому в інтересах Словаччини, щоб Україна стала частиною Європейського Союзу.
«Нам потрібно перетворити словацько-український кордон на внутрішній кордон ЄС, тому що ми отримаємо від цього найбільшу користь», — зазначив він.
Дулеба нагадує, що в історії розширення ЄС можна спостерігати явище, коли це обертається вигодою для прикордонних, раніше маргіналізованих районів. Він наводить приклад Бургенланда, який раніше був непомітним місцем, але почав процвітати після того, як Словаччина та Угорщина підписали свої угоди про асоціацію з ЄС, а потім і приєдналися до союзу.
«Ми бачимо, що за багатьма економічними факторами східна Словаччина відстає від західної — і бачимо причину цього, — сказав він. — Коли ми допомагаємо Україні інтегруватися, в довгостроковій перспективі ми допомагаємо й собі, особливо Східній Словаччині».
Ще він також зазначив, що війна змінила наші уявлення про розширення ЄС, принаймні у випадку України: це вже не лише «їхнє домашнє завдання»; натомість війна змінила парадигму, показавши, що це також «наше домашнє завдання», бо в наших інтересах, щоб Україна провела реформи та стала стабільною європейською країною, успішною державою в структурі європейської інтеграції.
«Ця війна — катарсис для України, і ми можемо розглядати це як можливість для неї розбудувати нові інституції, ліквідувати корупцію і стати нормальною європейською країною — у наших інтересах, щоб це вдалося», —констатував Дулеба.
З чого складається план Словаччини щодо кращого майбутнього України?
Радник прем'єр-міністра пояснює план так:
Словацька пропозиція містить в собі чотири частини. Перша передбачає створення фонду, який би підтримував Україну під час війни та післявоєнної відбудови. Фонд поєднуватиме два законодавчі аспекти — допомогу самій країні та допомогу в процесі її вступу до ЄС. Друга частина включає негайні заходи, які стосуються інтеграції України до енергетичних ринків ЄС. Також пропонується скасувати квоти на доставку товарів і послуг з України, оскільки чинна угода про асоціацію все ще говорить, що якщо країна вичерпує свої квоти протягом року, вона повинна торгувати так, ніби це звичайна стороння країна. Якщо квоти будуть скасовані, це означатиме, що Україна матиме необмежений доступ до спільного ринку ЄС. Третя і четверта частини стосуються процесу приєднання (як описано в цій статті).
У четвертій частині йдеться про «статус кандидата плюс», як його називають автори. Дулеба провів аналіз інтеграції в інститути Європейського Союзу країн, які не є членами, таких як Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн, а також Швейцарії та Туреччини, які також не є членами, але можуть брати участь у деяких інституціях ЄС.
Пропозиція охоплює деякі зручні для України аспекти інституційних відносин, якими вона почне користуватися під час процесу вступу. Для того щоб українські експерти з різних міністерств, маючи змогу спостерігати європейське законодавство, подавали свої зауваження.
Переклала українською Юлія Баір
