Проєкт "Боротьба з дезінформацією щодо українських біженців у країнах Вишеградського партнерства" реалізують "Новини зі Словаччини" спільно з виданнями "Наш вибір" у Польщі та ProUA у Чехії.
Напередодні річниці вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини 21 серпня 1968 року у публічному просторі знову з’явилися фейки про нібито провідну роль українців у цих подіях. У соцмережах поширюються твердження, що серед армії вторгнення та керівництва СРСР українці переважали над росіянами.
Фактчекінгові платформи та історики наголошують, що ця версія не відповідає дійсності. Рішення про окупацію ухвалювалося у Москві, а радянська армія складалася з військовослужбовців різних національностей.
У статті ви дізнаєтеся
Словаччина
Понад 60 тисяч словаків відмовилися від служби через дезінформацію про мобілізацію
Одним із найпоширеніших фейків від початку повномасштабної війни стала дезінформація про нібито мобілізацію словацьких чоловіків до війни в Україні. Через це у 2023 році понад 60 тисяч словаків подали заяви про відмову від служби.
Головним джерелом цієї неправдивої інформації стала Facebook-сторінка Bádateľ, яка на початку 2023 року опублікувала документ з офіційного сайту МВС — матеріал окружного управління в Банській Бистриці під назвою "Основні завдання у сфері оборони держави на 2023 рік". У документі йшлося про заплановані навчання з виконання завдань після введення воєнного стану та мобілізації Збройних сил у взаємодії з МВС та Міноборони.
Автор публікації застосував маніпулятивну техніку дезінформації, риторично запитавши, чи й далі хтось вважає новини про "можливу мобілізацію" лише безпідставним залякуванням.
Маніпуляція спрацювала — читачі сторінки піддалися паніці й повірили, що їх мобілізують на війну з Росією. МВС тоді відразу спростувало фейк, пояснивши, що подібні навчання у Словаччині проводяться вже десятиліттями й відбуваються двічі на рік. Вони не мають жодного стосунку до війни в Україні й стосуються перевірки обороноздатності держави. Для цивільних це лише адміністративні процедури, а практична частина залучає професійних військових. Крім того, навчання відбуваються у вибраних округах, а не по всій країні, як писав Bádateľ.
Втім, наслідки виявилися відчутними. За даними Hoaxy a podvody, у 2023 році понад 60 тисяч словацьких чоловіків підписали відмову від можливої військової служби, тоді як у 2021 році таких було лише 85, а у 2022 — близько тисячі.
Частина з них тепер намагається відкликати свої заяви, адже з 1 липня 2025 року набув чинності закон про створення Національних оборонних сил. Вступити туди можуть тільки ті, хто не відмовився від обов’язку захищати країну, тож необхідно подати відкликання відмови. За даними Міноборони, уже 70 чоловіків переглянули своє рішення, серед них і депутат парламенту від Smer-SD Ріхард Ґлюк.
Томаш Валашек із "Прогресивної Словаччини" зауважив, що таким кроком Smer лише частково компенсує шкоду, завдану поширенням фейку про нібито плани відправляти словаків воювати в Україну.
Ця тема стала одним із ключових інструментів прокремлівської пропаганди. Мета фейку — посіяти паніку, переконати, що Словаччину можуть втягнути у війну через вигадану "масову мобілізацію", нав’язати ідею завершення війни на умовах Росії та підірвати довіру до державних інституцій.
Фейк про події 1968 року: українці нібито переважали в окупаційних військах
Напередодні річниці подій 21 серпня 1968 року поширювався фейк, що українці нібито відігравали більшу роль у вторгненні військ Варшавського договору до Чехословаччини та окупації, ніж росіяни. Про цю тенденцію повідомила фактчекінгова платформа Demagog.
Наприклад, цю інформацію опублікував на своїй Facebook-сторінці словацький євродепутат, відомий поширенням дезінформації, Любош Блага. У відеозверненні він зауважив, що у серпні 1968 року йшлося не про російське вторгнення, а важливу роль у тодішньому СРСР відігравали українці.
Ще у 2023 році Міністерство закордонних справ Словаччини застерегло перед фейком про перевагу українців: "Окупація, яку чехи та словаки пережили 21 серпня 1968 року, принесла страх і жах по всій країні. Сьогодні, однак, поширюються дезінформації, що намагаються спотворити або виправдати ці події".
У тексті далі йдеться, що більшість окупаційних військ, які безпосередньо брали участь у вторгненні в серпні 1968 року, складалися з радянських солдатів. В армії СРСР, звісно, були й військовослужбовці української національності. Україна була насильно включена до складу Радянського Союзу після того, як у 1919–1920 роках її окупували більшовики. Проте не було підрозділів, сформованих виключно за національною ознакою. У радянській армії дивізії складалися з військовослужбовців різних національностей.
Demagog також розвінчав міф про те, що нібито у складі окупаційної армії було більше українців, ніж росіян. Найважливішим є факт, що найбільшу частину окупаційних сил становила радянська армія, точний національний склад якої невідомий. До Чехословаччини вдерлися війська радянської, польської, угорської та болгарської армій.
Історик Петр Яшек з "Ústavu pamäti národa" підкреслює, що важливішими за національність були питання командування та політичного рішення. Ці війська прийшли в рамках зовнішньополітичної лінії та доктрини СРСР, і за його словами, це важливіше за національний склад армії 1968 року. Історик Мартін Славік зі спілки "Living Memory" додає, що питання національного складу радянської армії у 1968 році було "абсолютно неважливим".
Крім того, розповсюджувався фейк, що окупацію нібито ініціювали українські керівники, адже тоді на чолі СРСР стояв Леонід Брежнєв з України. Насправді Брежнєв вважав себе росіянином. Про це ми вже детально писали в дайджесті, який доступний за посиланням.
Про вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини в Радянському Союзі вирішував вищий орган влади – Політбюро ЦК Комуністичної партії. До його складу, окрім Брежнєва, входили п’ятеро представників з Росії, один з Білорусі, один з Латвії та троє з України. Історик Ян Пешек зазначає, що члени Політбюро діяли у "радянському дусі", а не за національністю.
Чехія
Як чеські політики звинувачують Україну в подіях 1968 року
Щороку в серпні, коли Чехія відзначає річницю подій 1968 року, у публічному просторі знову з’являються заяви, що перекладають відповідальність за вторгнення Варшавського договору до Чехословаччини на українців. Теза поширюється передусім серед політичних сил і окремих діячів, які мають проросійську орієнтацію.
У цьому році прикладом стала заява кандидатки від партії SPD Зузани Маєрової. У своєму дописі вона зазначила, що рішення про окупацію ухвалювали нібито переважно українці в радянському Політбюро, і зробила висновок, що "у 1968 році Чехословаччину фактично окупували українці". Аргументація ґрунтувалася на твердженні, що у вищому керівництві СРСР більшість становили саме українці, а також що головна частина армії вторгнення складалася з військових українського походження, нагадує видання ProUkrainu.
Подібні заяви вписуються у ширший дискурс, який останніми роками активно поширюється серед чеських проросійських середовищ. Суть цього наративу полягає у перекладанні відповідальності з Радянського Союзу як держави та його російського керівництва на окремі національні групи, зокрема українців.
Історичні факти не підтверджують такої інтерпретації. До Політбюро ЦК КПРС у 1968 році входили представники різних національностей: більшість становили етнічні росіяни, троє членів були українцями, ще кілька — з інших республік. Дослідження істориків та фактчекерських платформ, таких як Demagog.cz, вказують, що саме Москва контролювала процес ухвалення рішень, а національність окремих діячів не мала визначального значення у централізованій радянській системі.
У чеському суспільстві пам’ять про 1968 рік залишається емоційно насиченою темою, що створює сприятливе середовище для поширення різних інтерпретацій. Заяви на кшталт тих, які поширюють Маєрова чи інші політики, працюють на формування уявлення про "альтернативну" історію, де відповідальність за події зміщується з Росії на інші народи колишнього СРСР. Такі версії часто з’являються у соцмережах напередодні або в дні річниць вторгнення, що свідчить про певну організованість у їхньому поширенні.
Важливою деталлю є також походження цих тез. Уперше вони почали лунати у публічному просторі з боку чеських комуністів ще у 2017–2018 роках. Згодом їх підхопили проросійські діячі, для яких тема 1968 року є зручною для політичної інструменталізації.
Фактологічна перевірка показує, що твердження про "українську окупацію" не узгоджуються з історичними даними. Проте у політичній риториці вони виконують іншу функцію: створюють сумнів у традиційній інтерпретації радянської окупації та відвертають увагу від ролі Москви як центру ухвалення рішень.
Поширення тези про українців як головних винуватців подій 1968 року можна розглядати як приклад сучасної інформаційної стратегії. Вона ґрунтується не на точному відтворенні історичних подій, а на зміні акцентів і пошуку нових "винних" для зниження відповідальності Росії у колективній пам’яті чеського суспільства.
Польща
У Польщі поширюють міф про готель Зеленського на Кіпрі
У польському сегменті соцмереж знову поширюють неправдиву інформацію про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито придбав Vuni Palace — готель із казино в турецькій частині Кіпру. Вперше цей фейк з’явився в червні 2024 року, але тепер він повернувся у Facebook у вигляді уривка відео польського журналіста Лешека Шимовського.
У відео Шимовський, посилаючись на турецькі ЗМІ, стверджує, що Зеленський у травні 2024 року придбав готель за 700 млн злотих, а кошти нібито походять із фінансової допомоги, яку Україні надають західні держави. У дописах прямо наголошується, що готель "придбали на гроші поляків".
Насправді жодних доказів цього немає. Інформацію спростували президент Кіпру Нікос Христодулідіс, представник власників готелю компанії "Оскар" та посольство України на Кіпрі опублікувало офіційну заяву щодо цього. Фактчекери також підтвердили, що новина вигадана та є частиною пропаганди.
Фейк мав на меті підривати довіру до української влади та створювати серед європейців враження, що західна допомога розкрадається. Як наслідок, у довгостроковій перспективі це призводить до меншої підтримки України серед польського суспільства.
Небезпечний жарт про обов’язок українців запліднювати польок
У соцмережах з’явився допис із вигаданим розпорядженням українського уряду. У ньому йшлося, що українці за кордоном нібито зобов’язані "запліднити якомога більше польок", а українки — "спокусити щонайменше двох чоловіків". Автори стверджували, що документ нібито підписаний міністром Рафаелем Теркельтауб-Попченком із Міністерства копуляції та фертильності України.
Такого міністерства в Україні ніколи не існувало, а згадана особа не є і ніколи не була членом уряду. В українському кабміні реальним відповідником польського Міністерства сім’ї є Міністерство соціальної політики, яке не ухвалювало й не обговорювало подібних ініціатив.
Допис також неправдиво посилається на польський портал Onet і фактчекінгову платформу Demagog. Насправді його джерелом є сатирична сторінка у Facebook.
Фактчекери Demagog наголошують, що навіть жарти, вирвані з контексту, можуть поширюватися як дезінформація, вводячи людей в оману. У цьому випадку маніпуляція спрямована на посилення негативних стереотипів про українців у Польщі.
The project is co-financed by the governments of Czechia, Hungary, Poland, and Slovakia through Visegrad Grants from the International Visegrad Fund. The mission of the fund is to advance ideas for sustainable regional cooperation in Central Europe.
Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через ґранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.
