Ганна Семенова, Братислава. (джерело: особистий архів )
Кілька років тому 52-річна Ганна Семенова відкривала для себе Словаччину та Братиславу як туристка, бо приїжджала у столицю до племінниці в гості.
"Дві години літаком і я вже у Відні", - з особливою радістю згадує жінка ті часи, коли з Харкова літаком можна було дістатися до чи не будь-якої країни Європи.
Але 24 лютого минулого року Семенова з сестрою та її дітьми через війну вимушено покинула рідне місто Харків та переїхала до Братислави, тут і розпочала нове життя. Вже майже рік українка працює естетичною кометологинею у одному із салонів столиці.
"Я одразу зрозуміла, що працюватиму сама на себе", - розповідала жінка про свої думки під час переїзду до Братислави.
Проте Семенова прийшла до професії косметологині через непросту ситуацію у житті. Хвороба змусила її переглянути підхід до власного здоров’я та з професії будівельниці вона перейшла до косметології, щоб доглядати за станом свого обличчя і допомагати іншим жінкам.
Історія приїзду, підхід до догляду за собою у словачок й українок та словацькі казки у сьогоднішньому подкасті.
Новини зі Словаччини (НЗС): Розкажіть, будь ласка, свою передісторію приїзду до Словаччини.
Ганна Семенова: Я приїхала до Словаччини 27 лютого 2022 року. 24 лютого, коли почалась війна, за п'ятнадцять хвилин ми швидко зібрали речі, онуків і родиною виїхали сюди в Словаччину. Через дві години як ми поїхали біля нашого дому вже стояли танки.
Словаччина для нас була вже знайома, бо сюди кілька років тому ще до війни виїхала моя племінниця і ми приїжджали сюди в гості, тому вирішили що їдемо саме сюди. Дорога була довга і тяжка, але ми змогли добратися.
НЗС: Хто разом з вами їхав тоді? Виходить ви прийняли рішення виїхати з України не роздумуючи?
ГС: Нас їхало восьмеро людей кількома автомобілями, також були й мами з дітьми, вагітні жінки та домашні улюбленці. Моя квартира в Україні знаходиться за 30 кілометрів від ррсійського кордону і коли почалася повномасштабна війна я це все бачила і ми всі розуміли, що це буде не так, як було у 2014 році.
НЗС: Як почалося ваше нове життя тут, на новому місті? Фактично ви вже знали Братиславу, але приїхали сюди з іншим настроєм так скажімо.
ГС: Спочатку це був шок, ми не розуміли з чого починати та що далі робити, важко було приймати ситуацію. Але зрозумівши, що ЄС офіційно надає українцям тимчасовий прихисток, ми його оформили та почали шукати роботу. Але тут також не було все досить зрозуміло, нам дуже допомогли словацькі волонтери, мені допомагали шукати роботу у Братиславі волонтери з Кошиць. Я почала працювати у компанії Medirex, які відкрила для українців нові робочі місця. У кожній роботі якщо знайти плюси, вона приносить задоволення. Я тоді працювала не за фахом.
Ганна Семенова, Словаччина. (джерело: особистий архів )
Проте як я кажу тепер своїм словацьким друзям, що за кожне навчання людина може платити гроші, а я ще отримую й зарплату і безплатно вивчаю словацьку мову. Я дезінфікувала усі приміщення лабораторії, п'ять поверхів та прибирала. І тоді собі говорила, що я королева дезінфекції. Там я працювала з березня 2022 року та до січня цього року.
НЗС: Ви вчили мову на курсах?
ГС: Так, від фірми були курси. Працівники компанії не розуміли українську, тому я потрохи почала вчити словацьку мову. Я приходила на роботу і казала їм: "поговоріть зі мною словацькою, будь ласка". Тоді вони дуже мені допомогли, бо приносили на роботу словацькі казки і як тільки випадала хвилинка, ми з ними читали ці казки. Спочатку вони не дуже розуміли, що я від них хочу, а потім почали все більше спілкувалися.
Колеги завжди питали, як пройшли мої вихідні, як родина, бо частина родини залишилось в Харкові, там мій чоловік. Їм це було цікаво. І почали зі мною десь і розмовляти українською, і розуміли, що наша мова дуже схоже на словацьку. Словаки дуже відкриті люди і завжди готові допомогти та підтримати.
НЗС: Ви говорите, що робили не за спеціальністю. А ким ви працювали в Україні?
ГС: Моя перша освіта - проектувальник-будівельник. А потім, коли в мене з'явилися деякі проблеми зі здоров'ям, і я не змогла за собою доглядати,
як колись доглядала, як жінка, вирішила піти навчатись на косметолога. І друга моя освіта ще і косметологія, яка спочатку була моїм хобі, а потім вже стала основною роботою. І у Словаччині я підтвердила свою кваліфікацію саме по естетичній косметології.
НЗС: Розкажіть, будь ласка, цей процес підтвердження кваліфікації та з чого треба починати для відкриття власної справи тут, можливо для когось ця інформація буде актуальною.
ГС: По-перше, я почала цей шлях з мовних курсів, де три місяці вивчала мову. Далі йшли спеціалізовані курси косметолога тривалістю близько трьох місяців, які підтверджували мою освіту естетичного косметолога. Їх знайшла у Братиславі, це спеціалізований заклад, який дозволяє як словакам, так й іноземцям підвищити кваліфікацію або навчитися новій справі, зокрема у сфері б'юті, як це було у мене.
Там я складала два іспити, один з яких був всередині організації, інший був вже з комісією державною мовою. Це були й тести, й практична частина. Після успішної здачі я отримала сертифікат. Після цього я відкривала живність та отримала ВНП (Посвідка на проживання).
НЗС: Скільки орієнтовно вам обійшлися ці курси?
ГС: Тоді я за самі курси заплатила 800 євро, а також 200 євро коштував екзамен на ремесло. Скільки зараз це буде коштувати, важко сказати.
НЗС: Ви зараз працюєте косметологинею у Братиславі? Які процедури ви робите?
ГС: Я трішки розповім передісторію, чому почала цим займатися. Десять років тому у мене була онкологія. Через деякий час я зрозуміла, що я не дуже добре виглядаю. Я дуже хотіла мати гарну шкіру. І коли приходила до косметолога, мені казали "ти можеш робити ці процедури, вони тобі не завадять". А потім я йшла до лікарів і вони мені казали, що подібні процедури мені не можна робити. І таких як я жінок було багато.
Одна з процедур для обличчя, яку робить українка. (джерело: особистий архів Г.С.)
Тому для себе я вирішила почати вивчати естетичну косметологію. Адже вона не передбачає ін'єкційне втручання у шкіру і для неї не треба мати медичну освіту. Зараз я допомагаю багатьом дівчатам та жінкам вирішувати ті чи інші моменти зі шкірою. Спочатку ми йдемо в косметологію з питань показання та протипоказання, а я починаю найперше з протипоказань. Можливо людина з першого разу не відчуває той "вау ефект", але з часом бачиш як змінилося твоє обличчя та шкіра. І жінка відчуває себе по іншому тоді.
Перш ніж починати процедури я завжди запитую у клієнта, чи немає у нього проблем з щитоподібною залозою, чи можливо використовує гормональні ліки або має цукровий діабет. Наприклад, є таке захворювання як склеродермія і у цьому випадку використання гіалуронової кислоти тут небажане. Якщо ж є проблеми з щитоподібною залозою, тоді людині не можна користуватися процедурами, де будуть використовуватися морські водорості.
НЗС: Як словачки ставляться до ваших процедур та послуг. Вони не хвилюються перед таким доглядом і наскільки відкриті?
ГС: Дуже насторожено ставляться. Вони іноді не розуміють, для чого ці процедури, вони не розуміють як українки, які тут тяжко працюють, отримують невелику зарплату і так за собою доглядають. Коли я починаю більш детально їм розповідати про догляд за шкірою та різну косметику, вони починають більше прислухатися. Українки на мою думку більше цікавляться косметикою та вивчають її.
НЗС: Українки вносять європейцям, словакам щось нове у сферу косметології, певний підхід до клієнта. Щось, на вашу думку, приживеться чи вже приживається?
ГС: Вже вноситься щось нове. І ми у них багато чому навчаємося. У нас йде своєрідний інформаційний обмін. І тут ми вносимо нове повітря в життя, щось заберемо й для себе нове.
НЗС: Ви казали, що у вас є знайомі словаки з минулого роботи. Ви спілкуєтеся з ними, це ваші друзі?
(джерело: особистий архів Г.С.)
ГС: Так, як я завжди заходила до лабораторії на минулій роботі стукала у кабінет і казала "Добре рано, добрий день". І коли я звільнилася, колеги засмутилися, і казали, що тепер не буде їм кому сказати такі слова, бо я для них була ніби сонечком у дощовий день. І тепер я їм бажаю гарного дня у соцмережах, а вони мені.
НЗС: Чим ви займаєтеся у вільний час?
ГС: Взагалі вихідні ми намагаємося проводити у колі родини, з онуками. Також ми з сестрою займаємося скандинавською ходьбою, багато років тому ми почали це у Харкові, сестра займається ходьбою професійно.Також я продовжую вивчати словацьку мову, дивлюся фільми, мультики, читаю книги.
Цей матеріал створено за підтримки Фонду регіональних новин про Україну, який діє при Міжнародному інституті преси.
