Українці у відкритому відділенні в Пряшеві. (джерело: Michal Frank)
"Наш будинок ще стоїть, принаймні його частина, інша частина була зруйнована. Ми б повернулися назад, але це занадто близько до фронту", - говорить Надія Дріт, пенсіонерка з Харківської області, яка приїхала до Пряшева зі своїм чоловіком Михайлом невдовзі після початку російського вторгнення.
З квітня 2022 року вона знайшла новий дім у столиці краю Шаріш (Šariš). Але і цей дім вони також можуть втратити, йдеться у матеріалі Sme.
"Ми втекли від бандитів. Два місяці жили в підвалі... Все залишили там. Коли ми тікали, за нашою машиною падали бомби", - на її очі навертаються сльози від спогадів.
Жінці необхідний щоденний медичний догляд, тому що у неї діабет та високий кров'яний тиск, подібна ситуація і її чоловіка.
Надя Дріт є однією з 66 українських біженців, які знайшли тимчасовий притулок у відкритому відділенні Пряшівської в'язниці на вулиці Піонерській у масиві Шваби (Šváby). Спочатку їх було більше, майже 150, але багато з них або повернулися в Україну, або знайшли житло в оренду.
Для родини Дріт це неможливо. Їм нікуди повертатися, а оренда житла для них дорога. Шістдесят євро пенсії вони витрачають на ліки. Подібну проблему мають більшість мешканців відкритого відділення в Пряшеві.
Залишилися тільки люди з вразливих категорій
На місці, де раніше перебували ув'язнені і де українські біженці знайшли новий дім, залишилися лише люди з вразливих категорій. Це жінки, пенсіонери, матері з маленькими дітьми та люди з важкими формами інвалідності.
Переважно це вихідці зі східної України, а саме з Донецької, Харківської, Херсонської та Дніпропетровської областей, а також з окупованих територій.Ті, хто міг виїхати, переважно вже виїхали. Залишилися ті, кому нікуди йти. Вони можуть перебувати у приміщенні на Піонерській лише до кінця серпня. Після цього приміщення продовжить виконувати своє первісне призначення.
Місто не має для них іншого житла, так само як і район. Крім того, державна програма закінчується в червні, і на вулиці можуть опинитися й інші українки які розміщені в комерційних приміщеннях.
До Пряшева українці вже звикли
"Ми разом вже 52 роки. Тут ми знайшли гніздечко кохання", - сміються крізь сльози подружжя Миколи і Тетяни Пісоцьких з Херсонської області.
"Нас бомбили, а потім затопило. Ми дуже дякуємо "визволителям", - не приховуючи сарказму, каже Микола, який оперся на палицю.
"Ми тут вже звикли. Тут нормальне життя, тут добре. Я діабетик та у мене рак шкіри", - розповідає 76-річна Ліліана Матюшенко, чий рідний дім знаходиться в Донецькій області, за 20 кілометрів від лінії фронту.
Навіть Лариса Парфьонова з Дніпра, яка прикута до інвалідного візка, не може уявити, як вона зможе повернутися додому.
З багатостраждального Лиману на Донеччині приїхали чоловік і дружина Неля та Микола Іванови.
"Ми взагалі не знаємо, що з нашим будинком. Нас окупували "орки", вони й досі атакують. У нас болять ноги, я не можу нормально ходити та маю хвороби серця" - каже Іван.
Деякі мешканці Піонерської походять з Краматорська Донецької області. Наприклад, Ксенія Дяченко перебуває в Пряшеві з двома дітьми. Маленькій дівчинці два роки, а дев'ятирічний хлопчик відвідує Важецьку початкову школу.
Наталія Хом'як з міста Кривий Ріг також перебуває в Пряшеві зі своїми дітьми. У неї троє дітей. Дочка залишилася в Україні. Хлопчики (8 і 14 років) ходять до школи. Вона вдова. Її чоловік пішов на війну ще у 2014 році, а у 2018 році він загинув.
Надія Петрівна також перебуває в Пряшеві з трирічним хлопчиком. Її чоловік залишився в Україні. "Він ще не на війні, але, ймовірно, його мобілізують", - каже вона, додаючи, що хотіла б залишитися в Словаччині. "Хлопчик боїться гучних звуків і ракет, - пояснює вона.
"Було б добре, якби війна закінчилася і ми повернулися додому", - каже Валентина Дедешко, літня жінка з Краматорська, висловлюючи думку багатьох.
Проживання українців мало б бути тимчасовим
Лариса Парфьонова з Дніпра прикута до інвалідного візка (джерело: Korzár/Michal Frank)
Ні вони, ні десятки їхніх сусідів у Пряшеві не знають, що буде далі. Те, що Інститут виконання покарань хоче повернути відкрите відділення через два роки, підтвердило Міністерство юстиції.
За словами Міріами Гашпарікової з пресслужби міністерства, приміщення було надано як тимчасове і місцева влада тоді прийняла екстрене рішення під час масового напливу біженців.
"В умовах довготривалого розвитку військового конфлікту, який триває вже понад два роки і наразі все ще не має перспектив вирішення, яке б дозволило безпечно повернути громадян України на батьківщину, але наразі люди не можуть проживати у приміщеннях довгостроково, оскільки ця будівля призначена для виконання покарань", - зазначає вона.
За словами Гашпарікової, ці приміщення "пристосовані для розміщення засуджених, які обмежені в окремих правах і свободах". Вона також зазначила, що засуджених, які відбувають більш м'які покарання, довелося перевести з приміщення загального режиму в інше місце. Мін'юст попередив мешканців України про це ще у квітні.
Місто занепокоєне тим, що українцям немає де жити
Тепер м'яч на полі міської ради. "Місто наразі не має вільних приміщень. Всі орендовані квартири зайняті, а оскільки ми не є засновниками середніх шкіл, у нас також немає інтернатів", - каже заступник мера Пряшева Петер Крайняк.
За його словами, "місто офіційно не зверталося з проханням про співпрацю, і наразі майбутнє об'єкту на Піонерській Прешов-Шваби знаходиться в руках Управління тюремної та судової охорони, який підпорядковується міністру юстиції".
"Місто хоче запобігти виникненню надзвичайної ситуації, пов'язаної з втратою житла для біженців від війни", - каже Крайняк, за словами якого мерія намагається зв'язатися з кількома установами, в тому числі з Міністерством юстиції.
"Враховуючи інформацію від людей з України, місто реєструє їх занепокоєння щодо майбутнього житла. Нещодавно ми зв'язалися з відділом кризового управління окружного управління в Пряшеві, порушували це питання на засіданні президії Асоціації міст і муніципалітетів Словаччини, а також готуємо лист до міністра юстиції з проханням розв'язати питання розміщення, особливо для вразливих груп, таких як люди похилого віку, матері-одиначки з дітьми або люди з обмеженими можливостями", - каже він.
Він додає, що після припинення допомоги на проживання вони побоюються, що багато сімей або окремих осіб зіткнуться з фінансовими проблемами і не зможуть дозволити собі платити за комерційне житло.
Обласна влада не планує розширювати допомогу
Словацький журналіст також звернувся за поясненням й до обласної влади.
З перших днів після початку війни Пряшівський самоврядний край надав допомогу і розмістив близько трьохсот біженців на своїх об'єктах, у гуртожитках у Свиднику, Вранові-над-Топлем, Бардейові та Сніні. Пізніше до них приєднався гуртожиток у Пряшеві.
"Через два роки ми констатуємо, що початковий наплив людей зменшився, значна частина біженців повернулася додому або намагається інтегруватися в суспільство, вони знаходять самостійно роботу та житло. У зв'язку зі зменшенням кількості клієнтів у наших центрах розміщення та з метою ефективного використання коштів ми припинили свою діяльність у Вранові-над-Топлею у 2022 році, Пряшеві та Свиднику у 2023 році. До цього часу ми приймали матерів з дітьми у Бардейові", - говорить речниця обласної влади Даша Єлєньова.
За її словами, у найкритичніші моменти регіональне самоврядування простягало руку допомоги муніципалітетам і містам, а також органам державного управління: "Після більш ніж двох років військового конфлікту ми очікуємо адекватних дій від залучених суб'єктів, у тому числі надання допомоги особам, які перебувають у муніципалітетах і містах".
Водночас Пряшівський самоврядний край очікує, що "ті, хто виїхав з України, самі скористаються можливістю і активно займуться пошуком роботи та інтеграцією в суспільство".
Створення "якихось спільнот" не сприятиме досягненню цієї мети, вважають у регіоні.
"Ми не розглядаємо можливість створення місць для розміщення біженців з України, і ми не плануємо здійснювати будь-які модифікації будівель для можливого розміщення біженців", - додала Єлєньова.
Белей: Ситуація серйозна
"Я не бачу жодних варіантів розміщення, а це досить велика маса людей, для яких потрібно створити належні умови. Ми повинні вирішити це якомога швидше і не залишити цих людей у біді", - каже експерт з кризових ситуацій, волонтер Лукаш Белей.
"Це люди з районів України, де дуже погана життєва ситуація і де йдуть важкі бої, деякі навіть з сіл, які вже окуповані. Вони де-факто приречені на повернення в Україну, але в більшості випадків їм нікуди повертатися. Це серйозна ситуація, і я твердо вірю, що влада об'єднає зусилля і знайде шляхи для їх розміщення", - підкреслює він.
За словами експерта, оптимальним рішенням було б не розлучати цих людей.
"Це спільнота, яка допомагає один одному. Чи то їм треба подивитися дітей, чи сходити до лікаря і так далі. Це складний процес, але я вірю, що ми знайдемо для них відповідне житло", - сподівається він.
Наразі, однак, схоже, що десятки біженців з вразливих категорій, опиняться на вулиці після літа.
