Вже скоро три місяці як я з 5-річною донькою живу у Словаччині. Ми втекли до гостинного міста Кошиці невдовзі після нападу Росії на Україну.
Тут в практичному сенсі добре жити нам та іншим українським біженцям. Хоча багатьох часто гнітять думки про скривавлену, але завзяту, в боротьбі за волю рідну країну, туга за домом. Мене - таки точно. Утім, це не того роду печалі, яких конче хочеться позбутися. Радше трансформувати їх у життєдайну злість, яка інакше ще зветься творчою наснагою. Хоча від початку війни я написала лише одного вірша, спромоглася на звичне мені до цього поетичне письмо тільки наприкінці мого третього тижня тут.
кажуть друзі тепер писатимеш зовсім про інше
війні не до квітів не до метеликів
не до старих книжок чи нових вистав
не до людей
не до птахів
не до голоду
голодні люди діляться з птахами останніми крихтами
самі стають птахами
аби не ділитися хлібом і життям з окупантом
самі опадають в землю крихтами
замість зерна
щоб прорости над “і” в кожній хлібині
остаточною крапкою
Спосіб переробки на добро власної, об'єктивно темної психічної енергії я знайшла в іншому. У виснажливій фізично (і психологічно теж, аякже) волонтерській діяльності — у повсякденній, разом з відчайдушними словацькими волонтерами, допомозі іншим українським біженцям. Чи сказати б — їх побутово-інформаційному обслуговуванні. Проте, навряд би я витримала так довго без нервових зривів, якби в Кошице не знайшлася місцина — і так вчасно знайшлася — яка стала для мене і улюбленою, і цілющою. Ботанічний сад університету Павла Йозефа Шафарика.
"Сад став для мене ментальним провідником до дому"
Природа Ботанічного саду (джерело: Julia Bair)
Я побачила його вперше за ранньої весни. Коли рослини ще тільки готуються прокидатися після зимового анабіозу, зовні майже нічим не виявляючи своєї могутньої потенції росту і квіту. Але відразу відчула ту природну вібрацію, що зазвичай дарує мені естетичне збудження і душевну рівновагу. Скажу чесно: певний час тутешні теплиці з дорогими екзотами я обходила стороною. Мене манили місцевий рельєф і флора, такі близькі нашому Прикарпаттю і Закарпаттю. Кошицький Ботанічний сад став для мене ментальним провідником до дому, довіреним зв'язковим з батьківщиною. У деяких його куточках я, бодай на мить, достоту забувала, що я не в Україні, бо там зараз війна і тонни горя... Авжеж, дика природа перемагає все. І спостерігати її весняне пробудження саме по собі насолода, і понад те — бути цьому свідком, справляє напрочуд дивний терапевтичний ефект... Однак читачам нашої газети напевне цікавішими будуть більш утилітарні дані про Кошицький ботанічний сад, аніж мої приватні враження у формі чогось схожого на коротеньку сповідь.
Я знаю, що цей затишний природній ареал серед міста вже встиг стати улюбленим місцем прогулянок і пікніків українських матусь й бабусь та їхніх малих незалежно від віку.
Але для тих, хто досі туди ще не знайшов дороги, повідомляю: Ботсад — одне з тих унікальних місць, де час можна провести з користю і в розвагах. Досліджуючи разом з дітьми небачені тропічні рослини й розглядаючи експонованих чудернацьких комах, дихаючи свіжим повітрям і пахощами духм’яного цвіту, яким одне за одним вкриваються дерева й кущі.
Жуки прямо на долоні
Жук-олень (джерело: Julia Bair)
Окрім постійної ботанічної експозиції, що включає відкритий сад та теплиці з численними тропічними видами, кактусами, орхідеями та чудернацькими рослинами на зразок американської венериної мухоловки, яка харчується дрібними комахами, Кошицький ботанічний сад провадить і гостьові, тимчасові експозиції. Так у квітні ми з донькою встигли помилуватися виставкою естетично принадних експонатів бонсаю – японського мистецтва, популярного зараз у всьому світі.
Тепер же звідусіль до Кошиць з’їжджаються екскурсії школярів — помилуватися живими тропічними метеликами. А зацікавлені різноманітними видами незвичайних комах можуть побачити їх сухо-законсервовану колекцію, зібрану ентомологами в експедиціях по найвіддаленіших куточках нашої планети. Найсміливіші мають нагоду потримати на долоні небезпечного виглядом велетенського павука чи жука. Я теж не відмовилася від такого досвіду й підставила долоню під лоскотливі лапки блискучого тропічного жука-рогача.
Домівка для метеликів
Наразі одну з найбільших теплиць облаштували як домівку для екзотичних метеликів. Повітря в ній вологе й парке — близьке до природного середовища крилатих малих красенів. Щоправда малюками декого з них назвати складно: багато метеликів більші за звичних нам, а декотрі є справжніми велетнями комашиного світу. Що більший метелик, то непримітний у нього візерунок й тьмяніша барва, адже маючи такі розміри йому важко маскуватися.
В одному з метеликів синьо-зеленого переливчастого забарвлення моя донька впізнала представника того ж виду, що торік цілий місяць жив у нас вдома у Львові. Вилупився з лялечки, подарованої їй на день народження друзями. А тут є спеціально відділений закуток з двома багаторядовими контейнерами-інкубаторами, де підвішені лялечки різноманітних видів – ще одна цікавинка для юних ентомологів.
Зоокуток
(джерело: Julia Bair)
Після гарячих теплиць свіжість квітучого зовнішного ареалу наснажує й підбадьорює. Що далі вгору стежками саду, то менше зустрічається інших відвідувачів, сад все більше нагадує ліс. Охочі попікнікувати зі сім’єю чи друзями можуть з комфортом зробити це в альтанках Ботанічного саду, частина з яких оснащена навіть мийками з водою. А якщо ваш телефон розрядився, але маєте з собою usb — достатньо приєднати пристрій, вмоститися на smart bench, оснащену сонячною батареєю, та відпочити, поки набирається енергії ваш гаджет.
У саду є також зоокуток — кролі та кури, яких малеча залюбки гладить маленькими пальчиками через решітку. Тут гуртується найбільше дітей, серед яких чи не більшість – українці.
“Мамо, глянь, цей чорний пухнастий кріль зовсім як наш Блек. Як думаєш, мій кролик не схуд вдома без мене? Дідусь його достатньо годує? Цей он який товстезний на свіжій траві. Попрошу дідуся зважити мого Блека”, — переймається долею свого пухнастого домашнього улюбленця 8-річна Катя з Одещини. Мама дівчинки Олена Гайдай розповідає, що вони вже втретє тут, попередні рази ходили з гуртом з друзями-українцями, а Катя встигла побувати тут ще й на екскурсії зі своїм класом. Серед дітей зоокуток користується найбільшою популярністю з усіх розваг ботанічного саду.
(джерело: Julia Bair)
Ну, а для мене особливо приємною була несподівана зустріч — гарненькі як з чудесної казки вівці та кози, що вільно пасуться обабіч дальніх стежок Ботанічного саду. А ще там з пагорба можна поміж верхівок дерев розгледіти все місто.
Виставка метеликів триватиме щодня по 3 липня 2022 року з 9:00 до 17:00.
