У другу річницю початку повномасштабного вторгнення Росії на українську землю в Братиславі пройшло кілька заходів. 24 лютого українці вшанували пам'ять загиблих під час війни, зібрали кошти на допомогу військовим і людям, які втратили дім, а також подякували Словаччині за підтримку протягом двох років.
"Новини зі Словаччини" відвідали деякі з цих заходів, щоб розповісти вам, як це було.
10 років боротьби за Незалежність та Виставка "Невидані дипломи"
В Українському інституті Братислави 24 лютого відбулася програма "10 років боротьби за Незалежність", у рамках якої містянам презентували виставки про "10 років російської агресії в Україні" про події від 2014 року та виставку "Невидані дипломи" про загиблих у часі війни українських студентів.
Виставка "Невидані дипломи" висвітлює історії 40 студентів, які загинули від війни або на війні. Є там й цивільні люди - як, наприклад, мама двійнят, яка поєднувала материнство і навчання, є студенти, які добровольцями вступили до лав ЗСУ і загинули на фронті. Це дуже різні історії. Зі світлин посміхаються молоді люди, чиї мрії, надії та плани на майбутнє знищила війна.
Як розповіла координаторка виставки, викладачка Недільної української школи у Братиславі Тетяна Петюренко, світлини - це волонтерський проєкт студентів Києво-Могилянської академії, йому виповнилося вже два роки. Протягом 2023 року ця виставка відбулася на більш ніж 110 локаціях по всьому світу. Зараз вона нарешті дійшла до Словаччини.
"Ми дуже раді, що з нами сконтактували організатори та нам вдалося підготувати цю виставку. Дуже важливо привертати увагу світу до того, що відбувається в Україні, яку ціну наша країна платить за свободу і демократію", - розповіла координаторка.
Петюренко додала, що цьогоріч виставка має на меті ще одну ціль. Організатори збирають гроші для фонду, з якого щороку буде призначатися стипендія на навчання для одного студента.
"Навіть нам, коли готували виставку, боляче було бачити цих молодих людей. Це цвіт української націй, ті, хто мав би жити, навчатися, працювати і будувати нову вільну країну. Я навіть не можу уявити собі емоції студентів, які робили цю виставку про своїх загиблих товаришів", - поділилася засновниця і директорка Недільної української школи в Братиславі Марія Рибак.
У приміщенні Українського інституту світлини виставлятимуться до 11 березня, потім їх перемістять в університет Коменського. Також виставку прийме у себе національна академія наук Словаччини та інші університети країни.
"Дуже добре, що проєктом зацікавилися наукові та академічні інституції, тому що він створений студентами для студентів, і саме молодь є його цільовою аудиторією", - зазначила Петюренко.
На відкриття програми в Інституті прийшло близько 50 людей - українців і словаків. Спочатку слово взяла керівниця українського інституту Людмила Вербицька, яка подякувала усім присутнім, а потім розпочалися чотири дискусії з фахівцями з питань безпеки та міжнародних відносин, політиками, свідками воєнних злочинів. Під час розмови "Бахмут, Харків, Херсон." очевидці подій згадали перші дні вторгнення і те, як їм довелося залишити домівки, рятуючи рідних від російської навали.
"Мала Україна" у центрі Братислави
На площі Nežnej revolúcie перед Старим ринком зібралося близько двох сотень людей. Тут словацькі громадські ініціативи Horovod, Mier Ukrajine спільно з українськими організаціями SME SPOLU, "Оберіг" та багатьма іншими волонтерськими проєктами влаштували благодійний ярмарок і концерт за участі українських артистів.
Усі охочі могли написати листа військовим, взяти участь у майстер-класах та навчитися плести маскувальні сітки.
На стендах від різних організацій можна було знайти смачну українську випічку, національний одяг та ляльок-мотанок, тематичні сувеніри. За донат словаки та українці могли отримати футболку з принтом, що зображує самохідну артилерійську установку Zuzana або всесвітньо відому поштову марку "Російський воєнний корабель" - чи іншу милу серцю дрібничку.
Також перед гостями заходу виступив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці Мирослав Кастран.
Він подякував народу Словаччини та усім, хто вже протягом двох років допомагає Україні у цій війні - битві вільного світу.
"Дякую кожному з вас за вашу людяність та турботу. Завдяки вашій вчасній допомозі ми змогли вистояти на початку повномасштабного російського вторгнення. Ця допомога була і є надзвичайно важливою для нас, і ми ніколи не забудемо про неї", - сказав Посол.
Наприкінці промови він запропонував вшанувати хвилиною мовчання тих, хто віддав у цій війні найцінніше - своє життя.
Сцена була оздоблена українськими прапорами, на яких прикріплені невеличкі плетені янголятка. Символічних янголів у цей день підготували в Українсько-словацькому домі організація Ukraine-Slovakia SOS/ Sme spolu (OZ Sme spolu).
Як розповіла координаторка Українсько-словацького дому Алла Арент, кожен янгол нагадує про дитяче життя, яке підступно обірвала війна.
"Рік тому їх було 450, тепер - 528. Цю акцію започаткувала Світлана Пештеріану аби привернути увагу світу до воєнних злочинів Росії", - додала керівниця.
Як розповіла координаторка, у рамках акції "Дякуємо Словаччині" українці також з продажу смаколиків організували збір коштів для братиславського будинку соціальних служб "DSS Rozsutec", де проживають люди з інвалідністю.
Також всі охочі того дня могли допомогти плести сітки. Координаторка волонтерської організації "Оберіг" Олена Дещенко розповіла, що ці сітки потім поїдуть на фронт, в Україну, аби захистити від ворога воїнів на донецькому, харківському та херсонському напрямках.
Трохи пізніше, близько 15:00, на ярмарок завітала несподівана гостя - президентка Словацької Республіки Зузана Чапутова.
"Доторкнутися до болю і відчути людяність. Це, мабуть, найсильніше, що я пережила за час президентства. І саме ці емоції я відчула завдяки добрим та чуйним людям, які зібралися сьогодні тут, в центрі Братислави. Біль викликають історії українців та фотографії студентів, що так і не закінчили навчання. Людяність керує волонтерами, які допомагають українцям впоратися з втратами або розлукою з сім'ями. Слова подяки сьогодні лунають всюди. Це подяка Словаччині та словакам за притулок і допомогу.Своєю чергою я хочу подякувати українцям за їхню хоробрість", - написала Чапутова на своїй Facebook сторінці.
Українці подарували президентці сувеніри, серед яких були й ляльки-мотанки - традиційний український оберіг та вишиванки, цим українці висловити свою вдячність словацькому народу за гостинність і можливість жити в безпеці.
Протягом дня зі сцени лунали вірші та пісні у виконанні українських колективів та окремих артистів.
Глядачам запам’ятався виступ учасників дитячої театральної студії, яка діє в Українсько-Словацькому домі на волонтерських засадах, після якого о 17:00 на площі відбувся флешмоб. Гості заходу, які тримали в руках повітряні кульки, сформували велике серце. Так вони ще раз висловили вдячність Словаччині та любов до цієї країни.
А потім на сцену вийшов фронтмен рок-гурту Mad Heads Вадим Красноокий. Глядачі були в захваті від улюблених пісень "Молода кров", "Світло в середині нас", "Надія є", які співали разом з артистом. Надія та світло - мабуть, це саме ті слова, які найкраще опишуть емоції кожного, хто прийшов цього дня на Námestie nežnej revolúcie в Братиславі.
Урочиста хода
О 19:00 українці та словаки, завдяки організації події від Українського інституту, зібралися на площі біля президентського палацу, аби пройти ходою повз Братиславський град до посольства України. У цей день палац підсвітили у кольори українського прапора на знак солідарності з Україною.
Величезна колона рухалася вулицями Старого міста, періодично лунали гасла: "Слава Україні!", "Дякуємо Словаччині!" українською, словацькою та англійською мовами. Мешканці навколишніх будинків виходили на балкони, вітали українців - а іноді у вікнах можнпа було побачити й українські прапори.
Біля посольства учасників ходи зустрів Посол, який подякував всім і кожному, хто долучився до цієї акції. Українці заспівали гімн, а потім запалили свічки і вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав життя за свою країну. Хор Харківського академічного театру опери і балету виконав пісню "Плине кача…", і в цей момент багато хто не зміг стримати сльози.