У кризовому центрі Байден провела ранкову годину. (джерело: TASR)
Як і в більшості країн світу, у Словаччині, США та Україні 8 травня відзначають День матері. Під цим оглядом візит першої леді США до кризового центру допомоги українським біженцям та школи в Кошицях видався особливо символічним. Хто ж як не матері з дітьми становлять більшу частину наших вимушених переселенців у Словаччині.
Східноєвропейське турне дружини американського президента інтенсивно висвітлюється всіма засобами масової інформації. Природньо, у репортажах основна увага приділяється діям, словам і жестам господарки Білого Дому. Мені ж здається наразі цікавим зробити акцент на сприйнятті пані Байден тими, до кого вона найперше й приїхала — біженцями та людьми, які їм безпосередньо допомагають у Кошицях.
У кризовому центрі, де пані Байден провела ранкову годину, все охайно й чисто, перед входом до їдальні сидять волонтери, які, тільки-но ми з донькою рушили в їхній бік, одразу заговорили українською. Поряд надворі столи, на яких лежать яблука, банани, стоять пляшки з газованою водою, до кошиків з фруктами притулені картонки з написами українською “З Днем матері”. Адже більшість жінок, які заходять сюди — це саме матері, що шукають прихистку від російської агресії для себе й своїх дітей.
21-річній координаторці волонтерів Юлії родом з прикордонної з Білоруссю частини Рівненщини пощастило особисто порозмовляти з дружиною президента США. Для камер словацьких ЗМІ Юлія говорила словацькою, яку встигла добре вивчити за 4 роки навчання у Кошицькому технічному університеті.
Юлія поділилася з Першою леді США волонтерським досвідом, а також розповіла про те, як в час війни стала опікуном для свого 7-річного брата — першокласника Дмитра, бо їхні батьки не мають змоги покинути Україну.
Координаторка волонтерів Юлія (джерело: Julia Bair)
“Вивчаю в університеті логістику, тому координування волонтерів для мене є також дуже цінною фаховою практикою”, — злегка усміхається, струшуючи кучерями, дівчина в жилеті ясно-зеленого кольору.
“Найважче було на початку війни, коли потік новоприбулих українців був величезним – щоденно доводилося допомагати близько 4 тисячам біженців, яких ми забезпечували гарячою їжею, одягом, найпершою ночівлею в контейнерах, що тут поряд; відправляли автобусами і потягами до інших країн ЄС тих, хто шукав собі прихистку деінде, й скеровували до місць тривалого перебування тих, хто хотів залишитися в Кошицях. Зараз людей приблизно вдесятеро менше, в нашому центрі до 400 за день. Їм цілодобово допомагають близько 60 чергових волонтерів, чию роботу я й координую”.
Джилл Байден похвалила молоду українку за те, що вона, навчаючись і піклуючись про молодшого брата, водночас встигає допомагати іншим, і побажала, аби вони якомога швидше мали змогу зустрітися з батьками, які чекають їх вдома на Рівненщині.
У голосі американки відчувалося щире хвилювання за долю українців, яких спіткали такі випробування.
(джерело: TASR)
“Оформили документи й зараз шукаю школу для Дмитрика. Для 7-річної дитини незвично й дуже важко бути далеко від батьків, але я дуже вдячна Словаччині за те, що він тут в безпеці й має змогу продовжувати навчання”, — підсумувала Юлія.
Джилл Байден — з браслетом-букетиком квітів на правому зап’ясті, у жакеті кольору хакі (теж прямий символізм, коли в Європі точиться найбільша з часів Другої світової війна) поверх довгої білої сукні з чорним візерунком — тисла руки і розмовляла з багатьма українцями, що саме снідали в їдальні кризового центру. Цікавилася, звідки хто прибув до Кошиць, що трапилося з їхнім домом, як їм ведеться у Словаччині й чи чогось потребують.
Пані Ольга з Херсона лише другий день у Кошицях. Вона емоційно розповідає, з якими труднощами їм з сином вдалося вирватися з окупованих територій. Каже, й не підозрювала про приїзд першої леді США до Кошиць.
“Вийшла зі свого тимчасового контейнерного помешкання почистити зуби, а тут охорона мене перевіряє. Заглянули мені в торбинку, але нічого, крім зубної щітки, там не знайшли. Пішла до їдальні снідати. Дивлюся, йде якась елегантна струнка білявка з яскравою усмішкою в оточенні чоловіків у костюмах. Подумала, то якась перевірка. Вона зупинилися біля мого столу, аж незручно стало”.
Тут розмову перейняла ще одна пані Ольга, з Полтави, яка теж захотіла поділитися враженнями від зустрічі з Джилл Байден.
“Я теж не одразу зрозуміла, що то перша леді аж з Америки прилетіла. Для нас то був сюрприз. То, певно, її тими гелікоптерами привезли до нас. Хлопчик з Харкова, що сидів за сусіднім столом, як їх почув, закричав мені: “Бабічка, лягай! Лягай, то на нас рускі бомби летять!” Розхвилювався, розплакався. Мама його по їжу якраз відійшла, то я йому давай сльози витирати, а сама ледве стримуюся, щоб не заридати — скільки жахів українським дітям довелося пережити. Потім той же малюк пішов американку обіймати, коли вже їхня делегація зайшла. Комунікабельний такий. Дай, Боже, йому і всім нашим діткам щасливого майбутнього без війни”.
(джерело: TASR)
Після візиту до кризового центру Джилл Байден вирушила до середньої школи на вулиці Томашікова, де навчається багато українських дітей, тож недавно там сформували два класи цілком з українських учнів.
“Ви повинні знати, що маєте нашу підтримку. Кажу це від імені всього американського народу — наші серця з вами”, — запевнила Джилл Байден матерів українських дітей, з якими зустрілася в школі.
12-річна Анастасія Старостенкова з Києва ще з двома однокласницями-українками заспівала для високопоставленої гості добре знайомий їй “Щедрик”, що з англійським текстом трансформувався у знаний всьому світові різдвяний хіт “Carol of the Bells”.
Трагічно-символічно життя автора цієї веселої пісні, композитора Миколи Леонтовича 101 рік тому обірвала куля чекіста, служки російсько-радянських спецслужб. Лише за те, що Леонтович був українцем. Українцем, який викладав музику в залізничній школі на Донбасі, і добросердно прийняв на ночівлю свого вбивцю.
Настя поділилася своїми емоціями від незвичайного знайомства:
“Трохи хвилювалася виступати перед такою поважною гостею, але зустріч виявилася по-справжньому щирою і радісною. Ми багато сміялися, обіймалися, майстрували паперові квіти. Вона подарувала усім нам футболки з Білим Домом, пляшки для води, сумочки та еко-торбинки, які ми разом з нашими мамами порозмальовували під час зустрічі. А мамі перша леді подарувала ще й букети з соняшника і тюльпанів”.
(джерело: TASR)
З Кошиць господиня Білого Дому вирушила до Вишнього Німецького на кордоні з Україною, а звідти до Ужгорода, з яким це містечко має прямий зв'язок через КПП.
В Ужгороді пані Байден відвідала школу, в приміщенні якої вже два з половиною місяці проживають переселенці з фронтової і прифронтової зони.
