Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо інформує про підсумки саміту в Брюсселі. (джерело: sita)
Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook |Instagram | Telegram
Що спільного між прем'єром Словаччини Робертом Фіцо та акробатом? Обидва чудово балансують на межі, проте один робить це в цирку, а інший — у великій політиці. До честі сказати, виходить у нього це досить професійно.
Бо поки словацький прем’єр міцно тисне руку диктатора Путіну, вуста його мовлять про "слов'янське братерство" і "жодного набою" для України, тим часом заводи Словаччини працюють на повну потужність, штампуючи боєприпаси для ЗСУ...
Рекордні продажі зброї на фоні прокремлівської риторики
Отож, подвійна риторика може шокувати лише тих, хто не стежить за реальними справами. Якщо слухати Фіцо, складається враження, що він — мало не союзник Кремля. Але цифри говорять про інше: у 2024 році Словаччина експортувала зброї на 1,15 мільярда євро — це найбільший показник в історії країни!
Для порівняння, ця цифра вдвічі вища за показник 2023 року. На додаток, із моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну словацький експорт зброї зріс у десять разів! Словаччина вже наблизилася до США за часткою оборонного експорту у ВВП: нині цей показник становить 0,9% ВВП країни, тоді як у США — 1,1%.
Ще більш показовим є те, що сам Фіцо визнав: чеська ініціатива "Мільйон снарядів для України" реалізується переважно шляхом виробництва боєприпасів на словацьких заводах.
Подвійна гра: як задовольнити електорат і заробити на українському опорі
Словацький прем'єр чудово розуміє свою аудиторію. Його виборці — це значною мірою люди, які піддаються проросійській пропаганді. Тому публічно він регулярно критикує Україну та її керівництво, навішує ярлики, нагнітає страхи, говорить про "західні змови" та виступає проти санкцій.
Ось лише кілька його найгучніших висловлювань: "Я не хочу, щоб словацька зброя вбивала російських солдатів" (при цій словацькій зброї продається Україна у величезних обсягах); "Мене хвилює те, що слов'янські народи вбивають один одного" (але саме він очолює країну, яка заробляє на війні); "Україна — це не суверенна держава, а маріонетка Заходу" (та сама "маріонетка", що разом зі словацьким ВПК досягає історичних прибутків).
Ці заяви спрямовані суто для внутрішнього споживання та для проросійської публіки. Але реальність така, що Фіцо робить усе можливе, щоб його країна отримала вигоду від українського спротиву окупантам.
Майстер провокації
Риторика посадовця — це не просто заяви й різкі оцінки. Його слова часто межують з відвертими провокаціями.
Наприклад, нещодавно під час заходів, присвячених 80-й річниці Карпатсько-Дуклянської операції, Фіцо заявив: "Якби у фонтані в Брюсселі впала ракета, то деякі депутати Європарламенту зовсім інакше говорили про розміщення ракети середньої дальності".
Ця заява прозвучала у присутності президента Словаччини Петра Пеллегріні, і після слів прем'єра в нього стався напад кашлю. Виглядало так, ніби його власний лідер довів його до шоку.
Подібні висловлювання показують справжню природу Фіцо: це політик, який грає на межі фолу, заграє з антизахідними настроями, але при цьому не забуває про економічну вигоду для країни.
Український фактор у грі
Попри всю риторику словацького прем’єр-міністра, реальність така, що Україна залишається для Словаччини важливим партнером. І Фіцо це добре розуміє.
Так під час свого візиту до Ужгорода на переговори з українським прем'єром Денисом Шмигалем, він публічно, звичайно ж, скаже, що виступає за цілісність України й недоторканість її кордонів. Але варто пам'ятати: те, що він говоритиме перед словацькими ЗМІ, може суттєво відрізнятися.
Бо Фіцо — це політик, якого не можна сприймати буквально. Його потрібно читати, як то кажуть, між рядками.
Коли вигода понад усе
Про професійний прагматизм і політичну акробатичність Фіцо свідчать хоча б наступні факти: він виступає проти постачання зброї Україні, але його країна встановлює рекорди з експорту боєприпасів.
Він тисне руку Путіну, але підписує контракти на виробництво озброєнь для української армії. Він заявляє про "слов'янське братство", але хоче, щоб Україна боролася з російською агресією.
Отож, риторика словацького прем'єра може змінюватися щодня, але єдине, що залишається незмінним, — це його прагнення отримати максимальну вигоду для Словаччини, граючи на межі.
І поки він майстерно балансує між "слов'янською єдністю" та мільярдними контрактами на озброєння, найбільше з цього виграє… Україна.
