Яна Лазарова (джерело: Tamara Zinchenko)
Під час відпочинку у моря ми часто бачимо, як люди грають в петанк, завзято жбурляючи металеві кульки на спеціальних майданчиках, галявинах або й просто на пляжі. Ця гра дещо нова для українців, проте вона надзвичайно популярна у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії та інших європейських (і не тільки) країнах.
Щороку в світі купують мільйони куль для петанку, а Міжнародний олімпійський комітет планує включити його до олімпійської програми. А все тому, що петанк є унікальним видом спорту: він доступний буквально кожному, незалежно від віку, статі, фізичної підготовки або стану здоров'я.
Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk
Слідкуйте за нами в соцмережах:
Про всі тонкощі гри, її історію та перспективи нам розповіла колишня президентка федерації петанку Словаччини та сертифікована тренерка з цього виду спорту Яна Лазарова (Jana Lazarová).
Як з’явився петанк
Ця гра з’явилася у 1901 році на півдні Франції в невеличкому містечку Лесота. Там існувала популярна в ті часи гра - Jeu provençal, схожа на петанк. Відмінність була в тому, що перед тим як кинути кулю, треба було взяти розбіг. Серед гравців був чоловік, який дуже полюбляв цей спорт, але мав ревматизм, тож настав момент, коли він просто не зміг більше грати.
Друзі настільки співчували йому, що вирішили змінити правила: гравець, який робить кидок, мусить стояти на місці, тримаючи ноги разом. Відтоді “ноги разом” стало одним з головних правил петанку.
“На місцевому діалекті “ноги разом” звучало як “pèd tanco”, тож разом з новими правилами гра отримала й нове ім'я. З того часу правила петанку не мінялися: ми кидаємо кулі, стоячи в невеликому колі, тримаючи ноги разом. Усі гравці в рівних умовах, адже роблять кидок з того самого місця”, - розповіла Лазарова.
Новий вид спорту швидко поширився Францією, Європою, а потім й іншими країнами, здебільшого франкомовними: Бельгією, Тунісом, Алжиром, Марокко.
Чому петанк унікальний
Одна з найпрекрасніших рис петанку - це те, що в нього може грати будь-хто від 5 років і до будь-якого віку. Жінки, чоловіки і діти грають разом, в одній команді, адже в петанку головне не сила, а технічні та тактичні навички. Це дуже інклюзивна гра. Ви можете грати в петанк майже весь рік, дихаючи свіжим повітрям і рухаючись. А ще великий плюс петанку в тому, що будь-хто може перемогти - незалежно від досвіду.
“Ця гра просто ідеальна: ви можете прийти, пограти з друзями і отримати масу позитиву. Але якщо бажаєте займатися цим спортом професійно, змагатися на європейських та міжнародних турнірах, вам необхідно знати різні тактики і вміти їх застосовувати - і тоді гра виходить на інший рівень”, - каже тренерка.
Також вона дуже корисна для дітей, які мають проблеми з координацією рухів та концентрацією. Для наймолодших існують навіть спеціальні пластикові кулі.
Лазарова кидає кулю (джерело: Tamara Zinchenko)
“Такі ми використовуємо в Шаморіні, де я організувала єдиний в Словаччині клуб позашкільної активності з петанку. Минулого року до клубу записалося 10 дітей, а зараз на заняття приходять вже 23. Для такого невеличкого містечка, де ніхто не знав, що таке петанк взагалі, це дуже добре! Діти і дорослі дуже зацікавилися цією грою, її популярність стрімко зростає”, - розповідає Лазарова, - “В цьому клубі ми граємо кулями, виготовленими за спеціальною французькою технологією. Зовні вони пластикові і сконструйовані спеціально для гри у приміщенні.”
Петанк в Словаччині
В Словаччині гра з’явилася у 1994 році завдяки вчителю дзену, який був наполовину французом, наполовину поляком. Він з друзями грав у петанк всюди, куди б не поїхав, і Лазарова доєдналися до них в тому самому році.
“Ми грали у Франції і, звісно, в Словаччині. Тоді й з’явилася федерація петанку в нашій країні. Її засновниками були Павол Розложнік, Броніслав Легерський і Ян Мирожча - але тоді вона була не особливо активною. Павол розробив логотип, який ми використовуємо й сьогодні, а Браньо став першим президентом федерації. Тоді ми просто грали час від часу, допоки у 2000 я вирішила змінити ситуацію. Я запитала, чи хочуть мої друзі розвивати федерацію, але вони сказали, що не зацікавлені в цьому, тож я можу робити, що вважаю за потрібне. Так я й стала президентом федерації.”
Знаряддя для гри в петанк: коло, кошоне і металеві кулі (джерело: Tamara Zinchenko)
У 2001 Лазарова сконтактувала з французько-словацькою торгово-промисловою палатою і вони організували перші змагання з петанку в Братиславі. На цих змаганнях вона зустріла давнього знайомого, Томаша Шедіві (Tomáš Šedivý), соліста популярного музичного гурту Para, з яким не бачилася багато років.
“Зустріч стала дуже несподіваною для нас. Виявилося, що він грає в петанк разом зі своїм батьком і братом. Я поговорила з його батьком Любошем, ще з кількома людьми, і ми вирішили працювати разом над популяризацією петанку в країні”, - розповіла Лазарова.
Саме цей момент став початком нової політики нашої федерації. Гравці обрали президіум, написали статут, оформили усі необхідні документи і з того часу петанк в Словаччині активно розвивається саме як вид спорту.
Словацькі гравці почали їздити на змагання в Чехію, Лазарова відвідала конгрес, де офіційно зареєструвала Словацьку федерацію петанку на міжнародному рівні, потім зареєструвалася і в Європейській федерації петанку. З того часу пройшло 23 роки.
Наскільки популярний петанк в Братиславі і де можна пограти
“Зараз ми знаходимося на Національному шародромі, який ми зробили багато років тому. Любош разом з Бруно Фернандесом знайшли будівельну компанію, і ми підписали контракт на користування земельною ділянкою з урядом Петржалки”, - розповідає Лазарова.
Це найбільший майданчик для гри в петанк у місті, але є й кілька менших на Петржалці, досить великий майданчик на 6 доріжок в Дубравці біля льодового стадіону (“Hoba”) та ще один на вулиці Пекнікова (Pekníkova), по одному в Ружинові (ul. Rumančekova) та Вракунському парку. Ще є майданчик в Колибі та два в Зеленій Студенці. Тобто в Братиславі досить багато місць, де можна пограти в петанк. Початківці завжди можуть прийти на національний шародром - влітку тут збирається багато гравців, які радо допоможуть порадами щодо правил або техніки гри.
Є також ще одне місце - ресторан Ранчик (Rančík) на Петржалці, його можна вважати “домашнім стадіоном” Академії петанку, яку зараз очолює Лазарова.
В Братиславі також існує французький клуб петанку, який є частиною федерації. Там грає й один з найвидатніших гравців Словаччини Бруно Фернандес, він француз за походженням, але живе в Словаччині вже 14 років і багато зробив для розвитку цього спорту в країні.
Академія петанку
Щодо Академії петанку, то заняття з тренером тут не безкоштовні. Вартість залежить від того, як довго ви тренуєтеся, чи бажаєте навчатися в групі або індивідуально - та й взагалі від того, що вас цікавить: сама гра або професійні заняття.
Плакат Академії петанку (джерело: Tamara Zinchenko)
Ви завжди можете просто пограти в петанк, але якщо бажаєте займатися цим спортом професійно та навчатися у сертифікованих тренерів, це коштуватиме близько 15€ на годину. Ця сумма ділиться на всю групу: тобто якщо бажаєте займатися вдвох, вартість буде десь 7.5€ на особу.
Також за бажання можна стати членом академії, зробивши єдиний річний внесок 120€. Це дає можливість не лише грати в петанк, а й 4 рази на місяць займатися з професійним тренером (звісно, якщо погода дозволяє).
Що потрібно, щоб почати грати
Перш за все, необхідно мати комплект куль - три металеві (розміром трохи більше за тенісні м’ячі) і одну маленьку дерев’яну. Вона називається “кошоне”, що французькою означає “поросятко”. В різних країнах цю кульку називають по-різному: джек, кошоне, прасятко.
Кошоне, невеличкі дерев'яні кульки (джерело: Tamara Zinchenko)
Щодо металевих куль, вони бувають трьох видів:
“Китайські кулі”, які не вирізняються якістю. Такі можна знайти в будь-якому супермаркеті.
Напівпрофесійні кулі. Їх можна придбати в Декатлоні. Кулі з цієї категорії зазвичай мають спеціальне маркування і відрізняються за вагою. Найлегші мають вагу 560 грамів, такими можуть грати навіть діти.
Професійні кулі. Вони мають набагато кращий баланс та робляться виключно зі сталі із застосуванням спеціальної технології. Сталевий джгут діаметром приблизно 3 см ріжуть на невеликі шматки, які виплавляються у напівсфери в формі чаш. Потім дві половинки з’єднують і отримують кулю з порожниною в центрі. Кожна така куля унікальна, адже має власний серійний номер. Саме за цим номером їх розрізняють на змаганнях. А професійні гравці можуть додати до номера й власне маркування: ініціали, або інші позначки.
Обираючи кулі, треба враховувати розмір долоні і силу м’язів гравця. Мінімальна вага професійних куль становить 650 грамів, максимальна 800. Для того, щоб правильно кидати кулю, вона має ідеально поміщатися в долоню.
Правила петанку дуже прості: гравець команди, яка виграла право першого кидка, починає гру. Йому потрібно стати в намальоване на землі коло і кинути кошоне на відстань від 6 до 10 метрів. Потім та сама команда робить перший кидок. Мета - поцілити металевою кулею якомога ближче до кошоне. Наступний ход робить гравець з другої команди, він має кинути кулю ще ближче до кошоне, ніж куля супротивників - або вибити їхню кулю подалі. Якщо ані те, ані те не вдалося, наступний ход залишається у другої команди. Тобто, кулю завжди кидає команда, будь-яка куля якої знаходиться далі від кошоне - звісно, допоки у гравців цієї команди ще є невикористані кулі.
На передньому плані професійна куля для петанку з вигравіюваним номером (джерело: Tamara Zinchenko)
Зазвичай у команді три гравці, кожен з яких виконує свою роль:
Пойнтер - людина, яка кидає кошоне і першу кулю. Він намагається поцілити нею якомога ближче до цілі.
Шутер, або “стрілець”. Його задача вибити кулі противників подалі від кошоне і звільнити простір для куль товаришів по команді.
Універсальний гравець. Він вміє виконувати обидві задачі залежно від ситуації на полі.
Саме тому деякі професійні гравці мають кілька наборів куль і обирають їх залежно від поточної ролі - пойнтера або шутера.
Загалом петанк здається простим - і таким він є, адже навіть п’ятирічні діти грають у нього цілком успішно. Але якщо заглибитися в усі деталі і тонкощі, ситуація міняється. В цій грі існує безліч тактик, які треба знати і влучно застосовувати.
“Якщо ви ніколи не грали в петанк, краще почати з професіоналом, який зможе показати і пояснити основи гри. Адже тут, як і в будь-якій справі, поради вчителя суттєво зекономлять ваш час. Потім варто пограти в петанк деякий час просто заради задоволення, аби зрозуміти, чи ваше це взагалі. І якщо інтерес до гри не зникне, можна продовжувати тренування, щоб змагатися вже на професійному рівні”, - каже Лазарова.
Загалом, не важливо, наскільки добре ви вмієте грати і чи грали раніше взагалі. Просто приходьте на шародром, який знаходиться в Петржалці на березі Дунаю біля парку Янко Краля (Janko Kráĺ Park), і спробуйте зіграти в петанк. Це - чудовий рекреаційний спорт, який не лише поліпшить ваш настрій, а й допоможе знайти нових друзів.
