Урочистості заплановані в колі найближчих. (джерело: Michal Lendel)
Навіть війна, через яку вони втекли до Словаччини, не зламала їх бажання одружитися. Катерина та Олександр, які приїхали з зруйнованого війною Харкова, сказали «так» у весільному залі Старого міста Кошице цієї суботи. Друге за величиною місто України Харків, яке розташоване неподалік російського кордону, зазнало бомбардувань у перші дні вторгнення.
Наречена була засмучена, просила допомоги
У суботу в рагсі було небагато гостей.
Крім родичів нареченого, молоду пару підтримали українські та словацькі волонтери, які працюють у місцевому гуманітарному центрі.
«Катарина приїхала сюди десь три тижні тому, була засмучена та плакала, бо у неї всі документи українською, а пані з реєстратури нічого не розуміє. Вона звернулася до нас за допомогою», – розповіла Сільвія Солярова з волонтерського центру S.O.S. Україна.
Відтак, всю передшлюбну документацію вдалось вирішити.
«Ми всі з нетерпінням чекали дня весілля, 23 квітня. Якби не була війна, весілля в Україні відбулось тижнем пізніше. Крім нас, волонтерів, місяць тому приїхали і родичі Олександра. Катерина в Словаччині одна, у неї тут немає рідних», – описала Сільвія.
Скромна церемонія, яка проходила двома мовами, тривала 20 хвилин.
Більше тижня їхали до Кошиць
Незважаючи на складні обставини, молодята висловили радість та особливу подяку за прийом та допомогу у Словаччині.
«Ми дуже раді, що приїхали з Харкова в Кошице. Є люди з добрим серцем, які готові допомагати іншим. Ми дуже вдячні їм за все це", - сказав Олександр.
Молодята, як і батько нареченого Ігор, охарактеризували поїздку до Словаччини як тривалу і небезпечну.
«З Харкова ми їхали більше тижня. Дороги та траси в Україні були переповнені автомобілями біженців. Було важко», – розповів батько нареченого.
Кошице не вибрали заздалегідь.
«Коли ми перетнули кордон, то побачили, що в Словаччині є люди, які готові нас прийняти. Ми не бачили сенсу шукати щось краще, коли вже почувалися тут дуже добре», – пояснив Ігор.
Молодята працюють у компанії в ІТ-сфері, батько працював веломахніком.
«У мене був магазин велосипедів американського бренду в Харкові. Ця компанія зв’язалася зі своїм продавцем у Кошице, який найняв мене. Ці люди справді дивовижні», – додав Ігор.
Після війни вони повторять своє весілля вдома
Молодята зізналися, що якби весілля відбулося в Україні, то виглядало б зовсім інакше.
Проте в цей момент нареченій було шкода, що її батьки, які залишилися в Харкові, не змогли бути присутніми на весіллі.
«Коли закінчиться війна і ми повернемося додому, буде ще одне весілля, будуть всі наші батьки та друзі», – розповіла наречена.
Вона спілкується з батьками, але, за її словами, ситуація в Харкові вкрай погана.
«Вони навіть не можуть вийти з дому через бої у місті.Ми не знаємо, чи стоїть наш будинок і чи буде нам куди повернутися», – описала ситуацію на батьківщині Катерина.
День весілля в Словаччині молодята планували лише в колі найближчих.
©Korzár
