Ілюстраційне зображення. (джерело: ILUSTRAČNÉ FOTO - ADOBE STOCK)
Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook |Instagram | Telegram
У трудовому законодавстві "відпустка" означає час, призначений для відновлення працездатності, коли працівник не виконує роботу, але зберігає право на оплату.
Під час відпустки працівник отримує компенсацію в розмірі середнього заробітку, яка замінює звичайну зарплату.
Водночас Трудовий кодекс Словацької Республіки встановлює мінімальні стандарти, яких роботодавець зобов'язаний дотримуватися, але ніщо не перешкоджає наданню відпустки, наприклад, більшої тривалості, ніж передбачено законодавством (але не меншої).
У 2025 році актуальними залишаються всі основні положення Трудового кодексу, пов’язані з правами працівників на відпустку.
Тривалість відпустки
Кожен працівник має право на щорічну відпустку, яка надається для відновлення працездатності. Важливо зазначити, що Трудовий кодекс чітко визначає мінімальні стандарти надання відпустки, але роботодавець може надавати працівникам додаткові дні відпочинку за своїм розсудом.
Відповідно до кодексу, працівник, який пропрацював у одного й того ж роботодавця щонайменше 60 днів протягом календарного року, має право на відпустку. Це право поширюється на: щорічну відпустку, додаткову відпустку та відпустку за відпрацьовані дні.
Мінімальна тривалість основної відпустки, яка повинна бути надана працівникові, становить 4 тижні (28 календарних днів). Це стандартна відпустка для працівників, що працюють за звичайним графіком. Однак є винятки, коли тривалість відпустки може бути більшою.
У разі досягнення працівником 33-річного віку, його право на основну відпустку збільшується вже до 5 тижнів. Важливо, що це правило діє навіть для тих працівників, чий день народження припадає на кінець року. Тобто, вже в тому році, коли працівник досягне 33 років, він отримає збільшену відпустку.
Деякі професії мають право на більшу кількість днів відпустки, ніж стандартні 4 тижні. Наприклад, педагоги, викладачі вищих навчальних закладів, а також наукові працівники мають право на не менше ніж 8 тижнів відпустки на рік.
Це є окремим спеціальним положенням для цих категорій працівників, оскільки їхня робота часто передбачає підвищене навантаження і потребує більше часу для відновлення.
Використання відпустки працівником у 2025 році
Використання відпустки визначається роботодавцем за погодженням із працівником відповідно до графіка відпусток, який затверджується за попереднім узгодженням із представниками працівників. Якщо відпустка надається частинами, кожна частина, як правило, повинна тривати не менше 2 тижнів, якщо тільки працівник і роботодавець не домовилися про інше.
Також роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про початок відпустки щонайменше за 14 днів до її початку. Скорочення цього терміну можливе лише у виняткових випадках і тільки за згодою працівника.
Однак інколи роботодавці змінюють заплановану відпустку працівника або відкликають його з відпустки через виробничі потреби. У такому разі закон передбачає обов’язок роботодавця компенсувати працівникові всі витрати, понесені у зв’язку з такими змінами. Наприклад, якщо працівник уже придбав туристичну путівку, яку неможливо скасувати без фінансових втрат, роботодавець буде зобов’язаний відшкодувати йому ці кошти.
За порушення своїх зобов’язань щодо надання відпустки або створення перешкод у її використанні роботодавець може бути притягнутий до відповідальності. Зокрема, керівники підприємств та інші відповідальні особи можуть бути оштрафовані до чотирикратного розміру середньомісячного заробітку.
Яка може бути компенсація невикористаної відпустки
Використання відпустки має важливе значення для збереження фізичного та емоційного здоров’я працівників. Роботодавець, своєю чергою, повинен організувати робочий процес так, щоб працівник встиг використати всі належні йому дні.
Згідно з чинним законодавством Словаччини, якщо робітник має невикористані дні відпустки, наприклад за 2024 рік, роботодавець зобов'язаний надати відпустку так, щоб вона завершилася не пізніше кінця 2025 року. Тобто, працівник може скористатися невикористаною відпусткою за 2024 рік протягом наступного календарного року, а саме до кінця 2025 року. Важливо зауважити, що це не зменшує кількість днів відпустки у поточному році, а додає невикористані дні з попереднього.
Трудовий кодекс обмежує компенсації за невикористану відпустку. Законодавство Словаччини вважає відпочинок необхідною частиною трудових відносин і ставить в пріоритет фактичне використання працівником цих днів, а не їх компенсацію. Єдиним випадком, коли компенсація за невикористану відпустку можливе, є ситуація, коли трудові відносини між працівником і роботодавцем припиняються.
Таким чином, в Словаччині діє основне правило: якщо працівник не використав відпустку в минулому календарному році, він має право скористатися нею до кінця наступного року. Якщо працівник не використав свої дні відпустки в обумовлений період, компенсація не буде виплачена.
Скорочення відпусток працівників у 2025 році
Тривала відсутність на роботі може призвести до скорочення права працівника на відпустку. Стаття 109 Трудового кодексу дозволяє роботодавцю у певних випадках скорочувати кількість днів відпустки, яку працівник може взяти. Якщо працівник виконав умову відпрацювання щонайменше 60 днів у календарному році, але через певні причини не працював, його відпустка може бути скорочена. Це стосується таких ситуацій:
проходження основної військової, альтернативної або цивільної служби;
перебування у відпустці по догляду за дитиною;
серйозні особисті перешкоди для роботи, які не підпадають під статтю 141 (2) Трудового кодексу.
У такому випадку відпустка скорочується на одну дванадцяту за перші 100 пропущених робочих днів і ще на одну дванадцяту за кожні наступні 22 пропущені дні.
Якщо працівник має прогули без поважних причин, роботодавець може скоротити його дні відпустки на 1–2 дні за кожен пропущений робочий день. Якщо прогулювалися якісь епізодичні частини робочих днів, то вони підсумовуються.
Відпустка не скорочується, якщо непрацездатність працівника спричинена виробничою травмою або професійною хворобою, за яку відповідає роботодавець.
