Проєкт, що тримає за руку українську молодь у Кошицях

Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.

Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook |Instagram | Telegram

Сьогодні 17-річний Віталій Черниченко бере участь у зустрічах із підлітками в Кошицях, спілкується з психологами й відкриває нові для себе можливості. Але коли він переїхав до Словаччини з Прилук на Чернігівщині у вересні минулого року, усе навколо здавалося незнайомим і незрозумілим.

"Я приїхав сюди, щоб вчитися. Один, без родини", — каже він. Жив у районі на заході Кошиць, і перші враження від нового місця були далекими від очікувань. "Коли зіштовхнувся з реальністю — було складно. Почувався не на своєму місці", — пригадує хлопець.

Проте з часом, завдяки підтримці, новим знайомствам і власній наполегливості, йому вдалося адаптуватися.

Такі історії — не виняток серед української молоді у Словаччині. У Кошицях, місті на сході країни, діє проєкт Pathways, який допомагає молодим українцям знайти опору після вимушеного переїзду.

Адаптація — це більше, ніж просто вивчити слова

Переїзд у незнайоме середовище — навіть у безпечне й спокійне місце — для більшості українських дітей означає втрату всього звичного: школи, друзів, родини, улюблених занять. Те, що відбувається після, вимагає великої внутрішньої сили. 

"На жаль, їх неочікувано забрали зі звичного середовища в країну, де інша мова, культура, оточення. Це справді важко. Я говорю про це — і в мене проходить мороз по тілу", — зізнається координаторка проєкту Pathways Беата Муркова з "Ліги за душевне здоров’я". З кінця 2024 року їхня організація спільно з UNICEF, Mareena, містом Кошице та Технічним університетом реалізує ініціативу, спрямовану на підтримку української молоді після переїзду до Словаччини. 

Схід Словаччини та його найбільше місто Кошиці стали для дітей і підлітків безпечним прихистком поблизу українського кордону, де нині, за даними Міносвіти, у навчальних закладах навчається близько тисячі українських учнів.

Одним із найбільших викликів для молодих українців, за словами психотерапевта Ліги Михайла Коваленка, є зміна місця проживання та втрата звичного оточення. "Підліткам важливо знайти друзів і середовище, у якому вони почуватимуться добре і не будуть самотні", — пояснює Коваленко та додає, що проєкт робить усе можливе, аби відгукнутися на ці потреби й підтримати українців.

Лікар психотерапевт Михайло Коваленко спілкується з підлітками про багато важливих речей, зокрема про стрес в нашому житті та тривожність. Темою саме цієї зустрічі була — "Роль жертви у взаємовідносинах: як не бути жертвою обставин". (джерело: Facebook, архів Беати Муркової )

Спеціалісти кажуть, що адаптація молодих українців часто ускладнюється кількома чинниками одночасно: мовним бар’єром, складною університетською термінологією, втратою можливості займатися улюбленим хобі через високу вартість, а також труднощами з документами та новими законодавчими умовами. Усе це створює додаткове навантаження на психіку і потребує цілеспрямованої підтримки.

 У відповідь на ці виклики в Кошицях безплатно надають широкий спектр підтримки: від допомоги з адаптацією, навчанням і вивченням словацької мови — до неформальних активностей і турботи про психоемоційний стан.

У центрі уваги — психічне здоров’я

"Цей проєкт допомагає розширити світогляд і краще зрозуміти, наскільки різними й унікальними можуть бути люди", — розповідає Черниченко, який активно бере участь у заходах від ЮНІСЕФ.

У першу чергу українська молодь може звернутися на індивідуальні терапії, які проводять український психолог та українська психологиня. Один із них приймає охочих наживо, інший працює онлайн — і завжди відкритий до розмови.

Важливу роль у проєкті відіграє пара "лідерів спільноти" — вони відповідають за організацію заходів для дівчат і хлопців. Як розповідає координаторка Муркова, ідея створити цю пару з українки та словака виявилася надзвичайно вдалою. Українка володіє мовою, якою говорять підлітки, а словак добре орієнтується в місцевих умовах і може допомогти розібратися з тим, що нове й незрозуміле.

Є підлітки, які після переїзду переживають апатію, уникають школи й довго не можуть прийняти нову реальність. У таких випадках особливо важлива підтримка психолога.

"Я навчився довіряти людям і зрозумів, що психічне здоров’я — це важлива частина життя", — ділиться 16-річний Артем Ткач із Херсона, який зараз живе у Кошицях.

Психологи вважають, що якщо підліток вирішив відвідувати терапію, то це вже важливий крок, адже накопичений негатив всередині може дуже нашкодити.  

Творчість, побут, розмови

Результат арттерапії до Дня святого Валентина. (джерело: Facebook, архів Беати Муркової)

Усі активності проєкту будуються довкола побажань самих підлітків. Часто, за словами організаторів, можна почути прості, але важливі речі: "Удома я ходив на художній гурток, а тут у мене такої можливості немає". Лідери прислухаються до цього — і з’являється арттерапія, простір для творчості й самовираження.

Окрема увага — побуту. Багато українських тінейджерів живуть у гуртожитках, де не завжди є змога приготувати щось по-домашньому. Завдяки Pathways і цю потребу вдалося врахувати: молодь уже готувала українські сирники, словацькі галушки та налисники.

"Буває, що щось робиш — і здається, ніби це нікому не потрібно. А тут усе інакше. У підлітків, з якими ми працюємо, є інтерес, є віддача, є бажання вчитися", — ділиться Муркова.

Кулінарний курс в Pathways відкрили приготуванням українських сирників. Деякі підлітки одразу з'їли власноруч зроблену смакоту, а інші вирішили забрати сирники додому, щоб поділитися своїм успіхом із рідними. (джерело: Facebook, архів Беати Муркової)

Саме такі неформальні зустрічі дозволяють фахівцям краще познайомитися з молодими українцями, помітити, якщо щось турбує їх глибше, й за потреби порадити звернутися до психолога.

Ще один підхід, який використовує "Ліга за душевне здоров’я", — це peer to peer, або рівноправна взаємодія. Його суть у тому, що до групи приєднується людина з власним травматичним досвідом — і ділиться ним із тими, хто теж пережив або переживає складний період. Такий обмін допомагає відчути полегшення, бо в кожного з’являється відчуття: я не сам, є з ким говорити про найважливіше. Усе відбувається під супроводом фахівця.

"Ці зустрічі мені найбільше подобаються.Ми можемо відкрито говорити про власний досвід і ділитися думками. Це справді допомагає справлятися з викликами та відчувати підтримку", — каже студент з України.

Дорослим теж потрібна підтримка

Підтримка для підлітків важлива, але не менш значущим є розуміння й увага з боку родини. Спеціалісти переконані, що психічна стабільність підлітків тісно пов’язане з атмосферою в сім’ї. Саме тому команда проєкту організовує окремі зустрічі й для батьків — щоб обговорити складні ситуації, навчитися краще реагувати на стрес і підтримувати дітей у непрості періоди.

"Після переїзду дорослі часто опиняються в надзвичайно складному становищі — вони змінюють країну, залишаються без звичної роботи й доходу, намагаються адаптуватися до нової системи", — говорить психотерапевт Коваленко та підкреслює, що подібний емоційний стан виснажує батьків.

"Складні ситуації та техніки для їх подолання" — це була тема однієї зі зустрічей з вчителями та педагогічними працівниками. (джерело: Facebook, архів Беати Муркової)

У такій ситуації, каже спеціаліст, увага до дитини може відходити на другий план.

"Розумію, що батькам зараз нелегко, але прошу — знайдіть хоча б пів години на день, щоби побути поруч із дитиною", — звертається він.

Також у рамках проєкту організовують консультації для вчителів шкіл. Координаторка Ліги відвідує школи, де навчаються українці та проводить зустрічі, на яких пояснює, як правильно виходити з кризових ситуацій. 

Від знайомств до перших рішень

Муркова переконана, якщо українські підлітки вже обрали навчання в словацьких університетах, то завданням Словаччини є створити для них умови, які дозволять залишитися та реалізувати себе після отримання диплома.

"Ці молоді люди потрібні країні — на ринку праці, в суспільстві. Ми повинні підтримувати їх більше. Я б дуже хотіла, щоб мою віру в можливості й позитивну енергію підхопили й інші — адже для змін нас має бути багато", — додає вона.

Погляди українських підлітків на майбутнє різняться. Хтось мріє якнайшвидше повернутися до рідного міста в Україні. Інші — уже щиро полюбили Словаччину й хочуть залишитися тут надовго. Є й ті, хто бачить у своєму тимчасовому перебуванні в ЄС можливість спробувати сили в інших країнах.

Студент Черниченко, який адаптувався до життя в Кошицях, також має свої плани."Я вдячний за те, що маю тут. Але відчуваю, що хочу більшого — ширших можливостей. Тому думаю про переїзд до Братислави", — підсумував він.