(джерело: фото з архіву Поліни Синяченко)
У медичних закладах Словаччини до початку повномасштабного вторгнення в Україні працювало понад пів тисячі українських лікарів, повідомляє лікарська палата Словаччини.
Перед початком військового конфлікту в Україні Міністерство охорони здоров'я Словацької Республіки оголосили про проведення тимчасового професійного стажування 14 громадян з України.
У жовтні цього року у Міністерстві вже зареєстрували близько 140 повідомлень про проходження тимчасового професійного стажування українців з медичною освітою, які хочуть офіційно працювати у Словаччині. Тобто кількість зросла вдесятеро разів.
Після початку військового конфлікту термін визнання документів про подальшу освіту, отриманих на території третьої країни, скоротили з 4 до 2 місяців. Українським медпрацівникам забезпечили професійну мовну підготовку через Інститут медичної термінології та іноземних мов медичного факультету університету Коменського в Братиславі, де станом на жовтень функціонувало 5 курсів.
За словацьким законодавством, маючи українську чи іншу медичну кваліфікацію, її необхідно підтверджувати на державному рівні.
Українка Поліна Синяченко вже певний час працює сімейною лікаркою у братиславському Інституті здоров'я та краси.
Фахівчиня розповіла "Новинам зі Словаччини" про свою кількарічну підготовку до роботи у словацькому медзакладі та пояснила, чим відрізняється медицина двох країн-сусідів.
Розкажіть, будь ласка, про свою роботу в Україні та з якого міста ви приїхали до Словаччини.
- Я народилася в Донецьку. Закінчила Донецький національний медичний університет. Працювала лікарем-ревматологом в обласній лікарні ім. Калініна та викладачем на кафедрі пропедевтики внутрішньої медицини ДНМУ. Успішно захистила кандидатську дисертацію.
Після початку війни у моєму рідному місті змушена була залишити свою рідну гавань та переїхала до Словаччини.
Які етапи підготовки ви проходили, щоб працювати тут? Треба було підтверджувати кваліфікацію?
Illustrative stock photo (джерело: Unsplash)
- Так. Для того, щоб працювати лікарем у Словаччині або будь-якій іншій країні світу наявність українського диплома медичного вишу та багаторічного професійного досвіду недостатньо, на жаль. Необхідно насамперед вивчити мову. Документ про українську освіту також має визнати Міністерство освіти, потім треба скласти спеціальні двоетапні складні іспити й далі підтвердити кваліфікацію лікаря (тимчасове стажування - ред.) вже через Міністерство охорони здоров'я. Власне у мене все почалося з вивчення словацької мови.
Словацька та українська мови мають близько 70 % загальної лексики та з особистого досвіду можу сказати, що якщо до питання вивчення мови підійти правильно, проблем не буде.
Які саме були іспити та скільки часу тривало підтвердження?
- Спільно з моїми колегами з України ми проходили експрес-курси підготовки для лікарів та медичних працівників, але більшість часу зайняли самопідготовка та самотестування. Недарма кажуть – успішніше навчається той, хто покладає відповідальність за своє навчання на себе.
У моєму разі не було жодної швидкої системи та спрощених іспитів. Я готувалася до іспитів понад рік і весь процес підтвердження кваліфікації зайняв близько двох років. Іспити дуже складні, з усіх нозологій, по всій медицині (терапія, хірургія, педіатрія, акушерство та гінекологія, фармакологія). Плюс іспит із законодавства Словаччини та словацької мови.
Спочатку тестовий контроль, далі усний іспит із членами екзаменаційної комісії із зазначених вище дисциплін.
Це правда, щоб працювати лікарем у Словаччині потрібно кілька років на підготовку.
Чи є відмінності між охороною здоров'я тут і в Україні, конкретно у сфері загальної медицини?
Illustrative stock photo (джерело: SME)
- У розвинених країнах сімейна медицина визнана однією з найефективніших і є основою охорони здоров'я. Безперервно триває процес удосконалення, поліпшення, зміцнення первинної медичної допомоги. Сімейний лікар — це лікар першого контакту, фахівець, який проводить лікування та профілактику більшості захворювань та орієнтований на всю родину.
Кожен житель Словаччини реєструється у сімейного лікаря за своїм вибором та перевагою. Všeobecnоho lekára (лікар загальної практики) пацієнти відвідують насамперед, а потім вже йдуть до вузьких фахівців, якщо в цьому є потреба. На відміну від України, всі словаки мають медичну страховку.Приймання пацієнтів безплатне або платне залежно від виду та типу страхування.Процедури та препарати, необхідні пацієнту та призначені лікарем, оплачуються страховками. Приймання ведеться лише за записом, пацієнт приходить на певний заздалегідь обговорений час.Щоб отримати призначені лікарем медикаменти у Словаччині працює система так званих E-рецептів, сучасний аналог звичайного паперового рецепта. Пацієнту необхідно просто показати фармацевту свою страхову та отримати ліки. На мій погляд, чудова опція та, якщо я не помиляюся, в Україні схоже нововведення вже набрало чинності.
Що входить до профогляду українського та словацького?
- Профогляди у Словаччині та Україні схожі, але є свої відмінності.
Профілактичний медичний огляд у Словаччині обов'язковий та безплатний, включає: збір скарг та анамнезу, фізикальна діагностика сімейного лікаря по всіх органах та системах, розрахунок виходячи з антропометрії BMI, вимірювання артеріального тиску, загальний та біохімічний аналіз крові (холестерин, трансамінази, глюкоза, креатинін), визначення відносного та абсолютного серцево-судинного ризику, рентгенографія ОГК 1 раз на 2 роки.
У Словаччині на відміну від України не роблять флюорографію.Нині у розвинених країн флюорографії немає як методу, рекомендованого міжнародними організаціями охорони здоров'я.
Далі:електрокардіограма в спокої, консультація гінеколога 1 раз на рік, консультація фахівців суміжних спеціальностей у разі потреби.
У Словаччині всім громадянам після 45-50 років також обов'язково треба проводити скринінг, спрямований на раннє виявлення онкологічних захворювань (TOKS-skrining, мамографія тощо).
З початком війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки та виїхати за кордон, відповідно й медичні послуги також змінилися. У Словаччині, наприклад, українці зіткнулися з тим, що очікування приймання до лікаря (окуліста, кардіолога, наприклад) може затягнутися до місяця. Як бути з цим та що ви порадите у такому разі?
Vaccination of teachers in Košice. (джерело: University Hospital of Louis Pasteur in Košice)
- По-перше, у Словаччині є величезний дефіцит лікарів усіх спеціальностей, через це пацієнтам складніше потрапити на приймання до потрібного лікаря. Країні бракує понад 2 тисячі медичного персоналу, причому щороку цей показник збільшується ще на кілька сотень.
По-друге, до найпопулярніших фахівців, як правило, записується багато людей і в разі потреби пацієнти стикаються з тривалим очікуванням приймання лікаря.
Я рекомендую бути готовим до більш розміреного та спокійного ритму життя, якщо Ви зібралися жити та працювати у Словаччині. Спокій і збалансований ритм – це добрі якості й нам варто цьому повчитися у словаків.
До більшості фахівців не можна потрапити без направлення від сімейного лікаря. Рекомендую спершу звернутися до свого терапевта, взяти направлення /vymenný list/, а далі забронювати приймання до суміжних фахівців.
Другий спосіб уникнути тривалого очікування приймання – це звернутися до приватної клініки. У такому разі за всі медичні послуги доведеться платити власним коштом.
Також можна звернутися до фахівців у сусідніх містах, де навантаження на лікаря значно менше.
Антибіотики лише за рецептами — нововведення, яке почало діяти кілька місяців тому в Україні. Це правильний шлях, на вашу думку, чи ні? У Словаччині не лише антибіотики, а й багато інших препаратів можна придбати лише за рецептом.
- На мій погляд, це чудове рішення. Це впевнений крок уперед у розв'язанні проблеми безконтрольного вживання лікарських засобів. Нині у всьому світі спостерігається глобальне зростання антибіотикорезистентності. Величезна кількість інфекцій набуває стійкості до антибіотиків, і нам все складніше боротися з ними. Інфекції викликані резистентними штамами мікроорганізмів, що характеризуються важчим перебігом, частіше вимагають ушпиталення хворого та тривалого спостереження. Нам доводиться намагатися застосовувати комбіновані схеми з використанням резервних препаратів, і все це ускладнює лікування, погіршує прогноз для здоров'я та життя пацієнта, збільшуються витрати на лікування.
Самолікування неприпустиме. Необхідно вживати антибактеріальні препарати тільки за призначенням лікаря та суворо дотримуватися кратності приймання та зазначеної дози. Не переривати лікування, навіть якщо самопочуття вже поліпшилося або симптоми захворювання зникли. Пам'ятайте, що лише бактеріальні інфекції можна лікувати антимікробними препаратами. У разі вірусної інфекції приймання ATB є марним і шкідливим.
