(джерело: TASR)
Проєкт "Дім надії" у Великій Ломниці (район Кежмарок, Пряшівський край) завершився через шістнадцять місяців своєї роботи.
Центр для притулку, створений після початку війни в Україні, вже покинули його мешканці та повернулися додому.
Будівлю відремонтували за два тижні
Як зазначила Ріа Ратайова з громадської асоціації Parama, яка стоїть за ініціативою, перші українці прибули в оновлене приміщення колишньої шкільної їдальні минулого березня.
За весь час свого існування центр надав коротко- та довготривалий притулок та харчування 34 особам, дванадцять українців, переважно матерів з дітьми, мали в ньому стабільне житло, пише korzar.sme.sk.
Центр було створено в будівлі конгрегації євангельської церкви в Кежмарку, його житлові приміщення вдалося відремонтувати менш ніж за два тижні за допомогою волонтерів.
За словами євангельського священика Романа Порубена, старіша кам’яна будівля не використовувалася протягом чотирьох років, у минулому в ній був дитячий садок, а нещодавно тут розміщувалося підприємство.
Кожна родина в центрі мала свою кімнату. Порубян нагадав, що всі ремонти та інвестиції фінансувалися переважно зі зборів, оголошених церковним хором. Велику допомогу надавали волонтери та місцевий лікар, багато обладнання також отримали коштами спонсорської допомоги.
Перших українців тут зустріли 13 березня 2022 року.
"Спочатку тут розмістили одинадцять людей, а до кінця проєкту залишилися дві родини місцевих жителів. Місткість будинку становила максимум тринадцять осіб, але були періоди між березнем і квітнем 2022 року, коли ми також функціонували як транзитний центр, і вісімнадцять біженців також жили в притулку", - описала координатор проекту Ратайова.
Туга за домівкою була сильнішою за страх
Окрім безпосередньої допомоги мешканцям "Дому надії", волонтери допомагали й у службових справах.
Діяльність товариства була різноманітною. Вони також передбачали спільне святкування днів народження, свят та ювілеїв.
"Ми разом ділили радість і горе, утворилися дружні стосунки між волонтерами та біженцями", — описувала Ратаєва.
За її словами, після від'їзду у людей були великі побоювання, оскільки вони поверталися у країну, охоплену війною.
"Я була дуже засмучена, коли одна з матерів повідомила нас на початку травня, що їм доведеться повернутися додому в другій половині канікул, тому що їхні сім'ї страждають від розлуки, а батьки хочуть бачити своїх дітей", - сказала вона.
Поступово до неї приєдналися й інші родини.
"Кінець війни вже на порозі, і бажання людей жити з родиною на батьківщині було сильнішим за страх потрапити під ворожу ракету. Ми продовжуємо підтримувати з ними зв’язок і молитися за їх здоров’я та безпеку, притулок, їжу, здоров’я та соціальну допомогу", – прокоментувала Ратаєва.
