Волонтерки за роботою. (джерело: з архіву "Сплетіння".)
"Ми зупиняємося на хвилину перед кожною завершеною маскувальною сіткою, щоб разом з нею до військових дісталася й наша мотиваційна енергія", - розповідає про їх волонтерську традицію 42-річна українка з Кошиць Наталія Чекменьова.
Дехто з волонтерів, за словами українки, про себе промовляє молитву, дехто візуалізує як нова сітка буде використовуватися, а хтось згадує про своїх друзів та рідних, які зараз знаходяться на фронті.
Вже кілька місяців волонтерський простір "Сплетіння" у Кошицях виробляє маскувальний захист для українських військових на прифронтових територіях. Волонтери кажуть, що попит на маскувальні сітки зростає щомісяця, часто навіть формуються черги з військових бригад, які чекають на сітки.
Довго не могли знайти приміщення
Ідея плести сітки в Кошицях зародилася в українки Чекменьової, мешканки Вишгороду, Київської області. Волонтерка надихнулася роботою "Вишгородських павучків" - центру плетіння маскувальних сіток в Україні.
З квітня минулого року об’єднання волонтерів плете маскувальні засоби на замовлення для захисників та захисниць України.
Засновниця центру Наталія Чекменьова (джерело: з архіву "Сплетіння".)
"Зустріч з павучками надихнула на продовження їхньої важливої справи в Кошицях, адже тут проживає чимало українців, які б хотіли допомагати військовим власними руками", - каже волонтерка.
Сама Наталія була вимушена переїхати до Словаччини в березні минулого року. Жінка каже, що їй дуже пощастило відразу познайомитися з конгрегацією "Сестри-домініканки" у Кошицях, які допомогли адаптуватися при переїзді та взяли її волонтеркою у свою організацію.
Конгрегація сестер приходить на поміч людям у скруті, і якраз тоді проводила кампанію по допомозі біженцям з України.
"Часто організовували адресні посилки з продуктами та речами першої потреби для наших захисників. Під час виготовлення окопних свічок та ламп для шпиталів я познайомилася з великою кількістю активних волонтерів, які мотивували робити ще більше", - додає вона.
Відкрити центр з плетіння у Кошицях було непросто, перш за все, через пошук приміщення. Оскільки волонтери хотіли плести сітки й для військової техніки. Від "павучків" з Вишгорода кошицький центр як допомогу отримав схеми, рами, та матеріал для першої сітки.
"Вже навіть надходили перші замовлення на сітки, а питання з приміщенням не вирішувалося до останнього", - поділилася Чекменьова.
На одному з волонтерських заходів Чекменьова познайомилася із засновниками словацької громадської ініціативи "Poznaj a pamätaj", які домовилися із головою району "Staré Mesto" про те, що надаватимуть частину приміщення у Кошицькій адміністрації.
А вже наприкінці травня цього року українська організація "Сплетіння" відчинила свої двері усім небайдужим.
Сітки, нашоломники та янголи-мотанки
Сплетені сітки для військових в Україну. (джерело: з архіву "Сплетіння".)
Приміщення центру досить просторе та вміщує декілька робочих місць, що дозволяє плести більше сіток одночасно.
Нещодавно центр закінчив свою ювілейну, п’ятдесяту сітку - а це понад 1500 квадратних метрів захисту та майже три місяці щоденної праці волонтерів.
Жінки кажуть, що завжди перед відправленням сіток вони збираються разом.
"Це створює атмосферу єдності людей, де кожен додавши вузлик за вузликом може побачити кінцеву роботу перед собою", - кажуть українки зі "Сплетіння".
Окрім сіток, волонтери також виробляють маскувальні нашоломники та різні символічні дрібниці. Діти малюють малюнки для захисників, також люди приносять власноруч зроблені обереги з дому. У центрі інколи проводять майстер-класи з виготовлення янголів-мотанок.
"Такі дрібнички також важливі, адже вони дарують посмішку та сили військовим для подальшої боротьби", - поділилася волонтерка.
У центрі також є дитячий куток, де дорослі волонтери можуть залишити своїх дітей. До центру найчастіше приходять мами з дітьми, тому такий куток розважає дітей поки дорослі допомагають плести сітки.
Найстаршому волонтеру - 84 роки
Найстарший волонтер центру (джерело: з архіву "Сплетіння".)
Центр повністю покладається на працю небайдужих людей з околиць. Крім українців, у центрі також допомагають чимало словаків, які ходять сюди у вільний час. Всього більше сотні людей відвідують центр допомоги: хтось раз на тиждень, хтось працює щодня по кілька годин.
"Нашому наймолодшому волонтеру всього 3 роки, а найстаршому виповнилося 84 в червні. Це такий яскравий колорит людей, які бажають долучитися до благої справи", - каже засновниця центру.
Кошицьке "Сплетіння" окрім сіток також сплітає теплі відносини між людьми. Багато хто з волонтерів наголосили, що приходять сюди провести час в компанії з цікавими людьми та відключитися від буденних проблем.
Так створився маленький український острівець, де кожен українець може відчути себе як вдома.
"У кожного українця з початку війни з’явилось своєрідне почуття провини, багато хто думає про те, чи роблять вони достатньо і, чи потрібні вони взагалі. На мою думку, така праця допомагає справитися з подібними думками", - поділилася волонтерка.
Через дефіцит маскувальних сіток, окремі військові бригади вимушені чекати місяцями на необхідний захист. Чекменьова разом з усім волонтерським простором "Сплетіння" закликає відкривати нові центри в інших містах Словаччини.
"Головне знайти приміщення, а з іншим ми допоможемо, адже тільки в єдності є наша сила", - підсумувала вона.
Автор: Dmytro Hrytsu
