Євгеній Фурман на зустрічі для запису подкасту показує приладдя для занять Альфа Гравіті власного виробництва. Джерело: особистий архів Софії Юрасової
На запис подкасту 36-річний Євгеній Фурман прихопив з собою вироби власного виробництва – спеціальні кріплення для тіла, які він використовує у доволі небуденному методі оздоровлення тіла. Вже 11 років свого життя українець присвячує напрямку Альфа Гравіті - це унікальна практика занять на мотузковому тренажері.
Найбільша родзинка цієї методики полягає у тому, що всі елементи тренування виконуються у підвішеному стані. Назва у собі поєднує початок (Альфа) і гравітацію (Гравіті).
Від початку виробництва свого обладнання для занять у рідній Одесі, чоловік перейшов до написання власної методики з Альфа Гравіті, яку затвердили у одному з університетів України. Зараз Фурман працює над розповсюдженням цього напрямку по всій Словаччині, оскільки працює вчителем у словацькій школі, та, тим самим розповідає про країну народження Альфа Гравіті – Україну. Саме у Запоріжжі, за словами Фурмана, ще козаки-характерники колись використовували подібну техніку.
Батько двох дітей розповів про своє життя в Одесі та переїзд до Словаччини. Крім методики Фурман поділився й секретами вивчення словацької мови.
"Я передивився першу серію словацького серіалу "Oteckovia" 50 разів", - каже чоловік.
У сьогоднішньому подкасті ви послухаєте, а в інтерв’ю прочитаєте:
Як це бути найговіркішим водієм автобусу, а потім навчати дітей фізкультурі
Історію виникнення напрямку Альфа Гравіті і яку користь вона приносить.
Чим унікальні приладдя для занять, які українець виготовив самостійно.
Головне правило власної методики Фурмана і мета її створення.
Як українець працює вчителем у Словаччині і нюанси у роботі зі словацькими учнями.
Новини зі Словаччини (НЗС): Розкажіть нам трішки більше про себе. Звідки ви, чим займаєтеся?
Євгеній Фурман (ЄФ): Після того як закінчив кар’єру у сфері продажу, я рік працював у приватному дитячому садочку Одеси. Такі зміни відбулися саме завдяки новому напрямку Альфа Гравіті, який мене зацікавив. У Словаччину я приїхав півтора роки тому, наприкінці лютого. З того часу працював водієм автобуса, а зараз я вчитель фізкультури у приватній школі міста Нітра. Займаюся також просуванням нового напрямку, зародження якого почалося в Запоріжжі, в часи козацької України. Козаки могли займатися цим видом спорту п’ятеро одночасно.
Достатньо швидко цей напрямок з’явився й в Одесі, я підхопив його і займаюся цим вже одинадцять років. Мені настільки сподобалася ця ідея, що я навіть зареєстрував асоціацію напрямку під назвою Альфа Гравіті (Alfa Gravity), це до речі єдина подібна зареєстрована асоціація у світі.
НЗС: Як ви почали працювати в приватному садочку в Одесі і чи пов’язано це з освітою вчителя фізкультури?
ЄФ: Останні два роки в Україні та півтора роки у Словаччині я займаюся з дітьми. Працюю в приватних дитячих садочках і школах, займаюся з людьми Альфа Гравіті, розвитком тіла, тілесного інтелекту, також я проводжу роботу зі страхом.
Проведення занять Євгенія Фурмана з дітьми в дитячому садочку Скалка в Нітрі. Джерело: особистий архів Євгенія Фурмана
Одного разу в Одесі проходив фестиваль, в якому я брав участь. Там мене помітили батьки дітей одного із садочків Одеси. Директорка запропонувала мені спробувати напрямок Альфа Гравіті у них в садочку. На той момент я вже отримав свою третю освіту - вчитель фізкультури. Фізкультура завжди була моїм улюбленим предметом, раніше в тиждень відвідував мінімум дві три спортивні секції.
Першу освіту я здобув на юридичному факультеті, де ми познайомилися з дружиною. Після цього вона пішла вчитися на психолога, а я на фінанси. За третьою освітою я вчитель фізкультури, закінчив Запорізький національний університет. З часом, я частіше почав чути від дружини, що мені було б добре орієнтуватися і в психології, щоб я міг краще розумітися на своїй справі.
Цікаво співпало, що саме в день свого 33-річчя я отримав диплом вчителя фізкультури. Розглядаю це теж як своєрідний знак, що я йду в правильному напрямку. До того ж, я зрозумів, що кожна з професій, якою я володію, мені стала в пригоді та знадобилася на шляху до улюбленої справи.
НЗС: Ви приїхали у Словаччину до війни?
ЄФ: Я приїхав з України до Нітри автобусом.Тобто я виїхав із мирної України, приїхав у квартиру в Нітрі, ліг спати, і вже зранку прочитав, що якраз в той час коли я виходив з автобуса розпочалася війна. Наш з сім’єю переїзд відбувся набагато раніше, ніж ми планували. За планом, у Словаччині я мав бути на початку березня 2022 року. Проте вирішив поїхати наприкінці лютого, щоб познайомитися з містом ближче і навіть провести свій майстер-клас.
НЗС: Чи готувалися ви до переїзду і з чим він був пов’язаний?
ЄФ: Понад два роки тому ми вперше приїхали в Братиславу на місяць, щоб подивитися на країну, переконатися що ми зробили правильний вибір. Тоді я й відкрив підприємство (živnosť) і планував активно вчити мову та популяризувати свій напрямок. План був такий, що коли ми переїдемо до Словаччини, я почну поширювати свій напрямок Альфа Гравіті.
Думаю, підсвідомо я готувався до переїзду ще задовго до цього. На логотипі Альфа Гравіті намальована карта світу, її центром є Одеса, і вже звідти йдуть ниточки на всі інші континенти. Якраз це і пов’язано з моїм рішенням переїхати до Словаччини. Мені потрібна була країна, звідки я легко і швидко зможу діставатися майже всюди. Я хотів прославляти Україну завдяки Альфа Гравіті, всім розповідати, що зародилося це в моєму рідному місті Одеса.
НЗС: Спочатку ви працювали водієм автобусу у Нітрі. Ви цілеспрямовано шукали подібну роботу, як туди влаштувалися?
Nitra has its own Christmas bus this year. (джерело: Facebook/Mesto Nitra)
ЄФ: Те, як я потрапив на цю роботу, було по-своєму геніально. На той час в Нітрі жив неймовірний для мене чоловік - Віталій Ігнатенко. Він був одним із небагатьох блогерів, які знімали відео про детальне життя у Словаччині, до найменших подробиць. Одночасно він працював водієм автобусу. У мене з’явилася ідея навчитися водити автобус і по приїзду працювати у Словаччині водієм. Через низький рівень знання словацької мови, кращу роботу я б не потягнув, а інше мені буде не цікаво.
Компанія, у якій працював Ігнатенко, за довгий час знову почала набирати водіїв з України для роботи у Словаччині. Я готувався до цього, проте все одно до іспиту, який проходив у Києві, залишався лише місяць. Недовго думаючи я знайшов людину, яка допомогла мені з практикою. На відборі у Києві, на жаль, з першої спроби іспит я не здав. Проте я не здавався і вирішив перекладати до кінця усе, що говорять між собою українські водії та керуючі відбором люди зі Словаччини. В якийсь момент вони зрозуміли, що я єдиний зі всієї групи можу розмовляти словацькою і вирішили дати мені другий шанс. З другої спроби у мене все вийшло і я став одним з дев’яти водіїв, яких відібрали.
Водіїв тоді шукали саме для роботи в Нітрі, до того ж тут жив мій знайомий Віталій. Саме тому я й обрав це місто і з часом зрозумів, що зробив вірний вибір. Водієм автобусу я пропрацював не довго, лише декілька місяців. З часом зрозумів, що це зовсім не моє. Мені не вистачало спілкування з людьми, я був мабуть найбалакучішим водієм автобусу.
НЗС: Наскільки популярна ваша методика занять з Альфа Гравіті в Україні та як ви про неї взагалі дізналися?
ЄФ: Поступово із мерчендайзера, торгівельного представника, територіального та регіонального менеджера я виріс в робітника, який обслуговує третину України. Це за собою потягнуло велику кількість відряджень. Я обслуговував східну та центральну Україну, а з Одеси до Харкова, Полтави, Кропивницького було їздити досить тяжко. Якщо взяти до уваги те, що останній робочий час я проводив в офісі, це викликало проблеми зі спиною. Я почав шукати щось, що допоможе мені вирішити цю проблему. Так я і дізнався про Хортицю, а там вже й про старий вид тренування козаків.
Під час поїздки на Хортицю я брав участь у заходах "Адреналіновий тиждень" та "Неможливе можливо", ми жили на острові близько двох тижнів у наметах, були наближені до можна сказати польових умов козацьких часів. Ми тренувалися по 18 годин в день, мало спали, мало їли. Таким чином життя на природі породило у мене бажання бути максимально близько до землі.
Урок фізкультури в школі Нітри, де Євгеній Фурман працює вчителем. Джерело: особистий архів Євгенія Фурмана
Мою технологію занять з Альфа Гравіті практикували у Черкасах та Харкові. Я не хотів зупинятися на одному місті, тому поширював це на східну та центральну Україну. Мені було цікаво, чи підійде моя методика тільки для жителів мого регіону, в силу менталітету, або ж й іншим. З часом зрозумів, що вона підходить усім.
НЗС: Де наразі ви проводите заняття? Для цього, як я розумію, потрібно окреме приміщення.
ЄФ: У Словаччині я проводжу заняття з Альфа Гравіті в приватному дитячому садочку Скалка (Skalka) вже більше року. Виявилося, що моя ідеологія і філософія роботи з дітьми дуже тісно сплітається з думками керівництва дитячого садочка. Ще в Одесі я встиг відзняти відео курс по роботі з дітьми, написав методичну і переклав її. Зараз, у Словаччині, я це використовую і у вільний від роботи час, раз на тиждень іду в садочок і займаюся там з дітьми.
Коли я прийшов працювати до дитячого садочка, я показав і розказав директорці про Альфа Гравіті. Вона повірила у мене і дала мені можливість на території її приватного дитячого садочку працювати з дітьми. Моєю задачею було застосовувати свої навички та практикувати мову, тому що програма по роботі з дітьми інакша.
НЗС: Що змінилося в заняттях з Альфа Гравіті після того як ви включили в программу й психологію?
ЄФ: Цю ідею запропонувала мені дружина, вона психологиня. Вже тоді вона їздила разом зі мною на усі заходи з Альфа Гравіті і бачила, як люди реагують на сам процес моїх занять. Були такі ситуації, коли на моїх майстер класах або тренінгах люди могли зовсім ні з чого почати сміятися або плакати. Таких випадків ставало все більше. Я розумів, що ми разом натрапили на щось глибоке, на щось, де потрібно бути дуже обережним.
Перше правило - не нашкодити. Тому я вирішив трохи сповільнитися і все ж пішов вчитися на психоаналітика. Я зрозумів, що не можна далі заперечувати зв’язок між тілом та психікою. Почав читати різну літературу, спілкуватися з психологами та реабілітологами, відвідав декілька міжнародних психоаналітичних конференцій. Також дізнався про те, що Вільгельм Райх, учень Фрейда, заснував тілесно орієнтований підхід. Став читати його експерименти і переконався в тому, що одним з напрямків Альфа Гравіті буде робота психолога через тілесний інструмент.
Однією з причин, чому я пішов вчитися психоаналітиці є те, що я побачив як на практиці проявляються неусвідомлені страхи людини.
НЗС: Як з’явилася ідея написати власну методику занять Альфа Гравіті?
Процес занять Альфа Гравіті в приватному садочку в Нітрі. Джерело: особистий архів Євгенія Фурмана
ЄФ: Кожен виконував вправи якось по своєму, деякі через це травмували і себе, і інших. На цьому я й сфокусувався, тому що ідея цієї методики полягала в тому, щоб допомагати максимально ефективно зберігати здоров’я.
Першу методику я написав ще в Україні, до того як отримав педагогічну освіту. Людина, яка ніколи цього не робила, мала б її прочитати, зрозуміти, зробити самостійно і навчити іншого. Цю методику я писав декілька років. Моєю ціллю було активувати те, що ніколи не активовувалося, для того, щоб отримати можливості, яких у нас раніше не було.
Згодом я завершив методику і дав протестувати її іншим. Виявилося, що вона не зрозуміла для людей, тому її треба було починати наново. Після цього я й пішов вчитися в університет і почав писати методику з повного нуля. За три роки після цього я написав нову методику, якою зараз дуже пишаюся.
Я не отримав жодного поганого відгуку на неї. Мою роботу підтвердив один з моїх наставників із одного з найбільших факультетів фізкультури запорізького університету. Президент всеукраїнської організації Спас і єдина людина в Україні, яка отримала Оскар за внесок у світові бойові мистецтва в Atlantic City в Америці. Він написав позитивну рецензію на мою методику.
Також головний лікар клініки Artromed (Артромед, медичний центр спортивної реабілітації) близько року освоював мою методику тренувань Альфа Гравіті. Тестування проходило в його клініці, з його пацієнтами та робітниками. Рецензія на методику від нього у мене також є.
НЗС: Про які саме правила йде мова? Хотілося б почути про головні з них.
ЄФ: Одне з правил полягає в тому, що усі вправи виконуються спокійно і плавно. В 2016 році я написав першу методичну роботу, де описав п’ять напрямків розвитку Альфа Гравіті. Першим був напрямок H (від слова Health-здоров’я). Другий напрямок S (Sport, Stretching). Третій напрямок T (Тілесне орієнтування). Четвертий - R (Rehabilitation - реабілітація). Приїжала навіть реабілітолог зі знімками та історіями хвороб, щоб показати учасникам майстер-класів що є динаміка. Були випадки, де лікарі спочатку говорили що це тяжкий випадок, а потім дивувалися, як ми це зробили. Просили навіть розказати як це працює, бо вважали це чимось новим і головне дієвим. Останній напрямок I (підготовка інструкторів по цим напрямкам) і напрямок CH (Children, робота з дітьми), який я відкрив вже потім і він не увійшов до методики.
НЗС: Як нам відомо, ви відкрили власне виробництво товарів для занять Альфа Гравіті. З чого усе почалося?
Приладдя для занять Альфа Гравіті власного виробництва Фурмана під назвою Октопус. Джерело: особистий архів Софії Юрасової
ЄФ: Все почалося з пошиву спеціальних пальцепів. Шити та в’язати я навчився ще у школі на уроках праці. Тому коли у дорослому віці прийшов час самостійно пошити собі набір обладнання, бо купити його було ніде, я вирішив це зробити самостійно. Так я днями і ночами перешивав кріплення для рук і для ніг, поки не вийшла та модель, яка потім переросла у серійне виробництво.
З часом я й вдосконалював приладдя. Наприклад кріплення для рук і ніг спочатку були з мотузок, які протягувалися через дорогі блок-ролики з зажимами, кожен з яких коштував по 100 доларів. Я, як людина яка постійно намагається щось покращити, з часом замінив їх на ковзаючі петлі, це виявилося більш практичним. Тепер повністю весь набір кріплень (блок-ролики, кріплення, карабіни тощо) виходить по вартості десь 100 євро, раніше в сума доходила до 600 євро.
НЗС: Як називається ваше виробництво і чи символізує воно щось?
ЄФ: В Україні я це розвивав під назвою Octopus for Alfa Gravity. На логотипі зображений восьминіг, який висить на чотирьох стрічках і посміхається. Кольори срібний, фіолетовий та рожевий я підібрав не випадково. Завдяки срібному кольору ми можемо побачити цей малюнок з далекої відстані якщо на нього падає світло. Фіолетовий - колір усвідомлення, мудрості, внутрішніх відкриттів. Рожевий - занурення у щось інтимне, ніжне, чуттєве, у свій внутрішній світ. Коли мені його малювали, то казали що це товар для дітей, хоча готувався він для дорослих. А на кінець виявилося, що саме дітям я і хочу присвячувати свій час і своє життя.
НЗС: Як ви вчили словацьку мову?
ЄФ: Я насправді як божевільний вчив мову. Намагався влюбити себе в неї, бо розумів, що найкоротший шлях щоб вивчити її це прибрати супротив. Я почав слухати музику і фільми на ті теми, які були мені цікавими. Також аудіокниги, які я люблю, одна з яких "Хрещений батько", 16 годин звучання, яку я прослухав словацькою два рази. Тобто потрібні були прості слова, комбінація однообразного, щоб мінімум 60% слів я знав.
Першу частину словацького фільма "Oteckovia" ("Батьки", словацький щоденний серіал) я подивився більше 50 разів. Мені потрібно було почути ці слова у контексті і постійно переслуховувати їх щоб запам’ятати. Слухав що говорять в тому фільмі і одразу ж повторював за ними.
НЗС: Чи є у вас життєве кредо? Можливо це предмет або фраза, яка мотивує вас.
Логотип компанії (джерело: Сторінка у FB Євгеній Фурман)
ЄФ: Мені дуже подобається фраза: "Іди найскладнішою дорогою, там ти не зустрінеш конкурентів". Ці слова дуже відгукуються мені, адже саме так я і роблю. Йти не натоптаною дорогою дуже страшно і тяжко, бо ти не знаєш куди ти в кінці прийдеш. Під час шляху часто чуєш фрази: «Ти божевільний. Що ти таке придумав?». Проте моя наполегливість і вміння прислуховуватися до свого внутрішнього голосу мені допомогли.
НЗС: У вас є діти? Розкажіть будь ласка про них.
ЄФ: У мене двоє дітей. Коли ми перший раз приїхали в Братиславу був тільки син, а на Різдво в 2021 році народилася донька. Тобто коли моя дружина з дітьми тікали від війни, доньці був лише один місяць. Сину Давиду 6 років, минулого року він ходив до дитячого садочка у Словаччині, зараз вже навчається в першому класі. Коли я вчив словацьку мову, Давид вивчав її зі мною. Як і себе, я намагався влюбити його у словацьку музику, фільми, культуру. Коли син прийшов в садок, він вже трохи розмовляв і розумів що йому говорять словацькою. Йому було не так складно подолати мовний бар’єр саме завдяки тому, що ми готувалися і займалися з ним.
НЗС: Чи приймає ваш син участь у тренуваннях з Альфа Гравіті?
ЄФ: Так, звісно, він був моїм наймолодшим учнем. Найстаршому моєму учню 79 років, саме в такому віці він почав займатися Альфа Гравіті, на сьогодні йому вже 82 роки. Я почав займатися з сином коли йому було 9 місяців, проте моя донька побила його рекорд, наші з нею заняття почалися коли Сарі було лише 4 місяці.
НЗС: Як проходять тренування у чотирьохмісячної дитини?
ЄФ: У мене є спеціальні черевички, які ми одягаємо їй на ноги. Тіло ми підвішуємо на стрічки, на яких можна регулювати висоту. Маленьких дітей, як наприклад своїх, я підвішую тільки за ніжки, а за руки тримаю самостійно. Я ставлю їх в положення стоячи, щоб їх ніжки розїжджалися і вони намагалися зібрати їх назад. Таким чином вони неусвідомлюючи цього включають мускулатуру ніг. Я повертаю їх на бік, потягую на себе, це все відбувається дуже повільно.
НЗС: Розкажіть про роботу вчителем фізкультури у Словаччині. Як склалися ваші стосунки в колективі і чи було важко з мовою?
ЄФ: Вже другий рік я працюю в Нітрі вчителем фізкультури. У нас дуже чудовий колектив, впевнено можу сказати, що це найкращий колектив, в якому я коли-небудь працював.Люблю й керівництво й вчителів цієї школи. Мені як звичайно дуже пощастило з людьми, які були лояльними та багато допомагали.
На той момент я говорив на рівні нижче середнього, зі мною не було легко, але у той же час я мав багато витримки та палке бажання у всьому розібратися, щоб продовжувати вчити мову. За останні два роки роботи з дітьми я відкрив зовсім іншого себе. Саме це дає мені сили продовжувати, не зупинятися.
Євгеній Фурман разом з колегами у школі в Нітрі, в якій чоловік навчає дітей фізкультури. Джерело: особистий архів Євгенія Фурмана
НЗС: Порівняно з тим як зараз українські учні інтегрувалися у Словаччині, чи є якась різниця між тим, що було на початку їх приїзду?
ЄФ: Безумовно різниця є. Спочатку учням було дуже важко і школа раділа, коли взяла мене в свою команду. Я був своєрідним з’єднуючись мостом між українцями і словаками. Мої колеги навіть проходили семінари про те, як обережно, м’яко вчити дітей з України та інтегрувати їх у словацьке суспільство. Я не зустрічав жодних випадків, коли казали, що відношення вчителів до учнів погане. Вважаю, що держава зараз створила усі можливості щоб якомога м’якше, скоріше і ефективніше інтегрувати українських дітей у словацьке суспільство.
НЗС: Чому було б добре повчитися українцям у словаків, а словакам у українців?
ЄФ: Я оцінюю словаків як психологічно більш здорове суспільство, менш психічно навантажене, більш спокійне й урівноважене, менш метушливе. Втім, Українці більш працездатні, ефективні та стресостійкі, думаю, цьому варто було б повчитися і словакам у нас.
Ми звикли, що нам треба бігти щоб досягти бажаного. Словаки у цьому плані інші. Видно, що вони більш спокійні, але в той же час менш ініціативні. Наш вічно працюючий мозок постійно підкидає нам ідеї як покращити і зробити щось нове. Проста звичайна ситуація для нас, може бути цілою головоломкою для них. Не скажу, що Словаччина рай на землі, але мені тут дуже подобається, я люблю цю країну.
НЗС: Що вам сподобалося у Нітрі?
ЄФ: У Нітрі набагато менше метушні. В Одесі живе більше мільйона людей, багато довгих заторів на дорогах, високих хмарочосів. В Нітрі ж навпаки бувають дні, коли не зустрінеш жодну людину на вулиці.
Мені подобається що в місті чисто, я не зустрічав людей які прибирають, тут це роблять машини. Тут і мусорять менше, та й смітників більше. Така дрібниця, як наприклад приїзд автобуса за розкладом є важливим, в Одесі такого просто немає.
НЗС: Чи плануєте ви залишатися у Словаччині?
ЄФ: Не впевнений на 100% що залишуся тут, але бажання у мене таке є. Ця країна мені дуже симпатизує. Я збираюся розвивати свій проєкт і так як Словаччина входить до Європи, це дає мені можливість розвивати Альфа Гравіті не тільки всередині цієї країни, але й далеко за її межами. Я бачу себе і свою сім’ю саме тут, я відчуваю себе тут майже як вдома.
Цей подкаст створено за підтримки Фонду регіональних новин про Україну, який діє при Міжнародному інституті преси.
