(джерело: facebook Кошицький самоврядний край)
З початком війни в Україні під загрозою життя опинилися багато дорослих та дітей, зокрема й діти-сироти.
Коли Росія почала вторгнення в Україну наприкінці лютого 2022 року, в країні було приблизно 105 тисяч дітей-сиріт – це більше одного відсотка всіх дітей в Україні.
Серед хаосу багатьох із цих дітей відпустили до своїх сімей та опікунів або відправили за кордон, щоб не потрапити в центр бойових дій.
Серед них були й 47 хлопчиків з дитячого будинку в Львові.
Через два дні після початку вторгнення салезіяни, які керували будинком-сиріт, зрозуміли, що війна не скоро закінчиться і їм буде важко піклуватися про дітей, не кажучи вже про їх безпеку.
Провідник українських салезіян Михайло Чабан (салезіани - греко-католицька спільнота, яка заснована святим Іоаном Боско - ред.) тоді зв’язався зі словацьким священиком Каролом Маніком, який одразу вирішив допомогти. Лише за день організували автобус, який довіз дітей до словацько-українського кордону.
Дорога тривала десять годин, на кордон прибули пізно ввечері. Потім їм довелося проходити необхідні адміністративні процедури, оскільки вони були біженцями і прибули без законних представників.
Частина дітей залишилася в Словаччині
Подолавши дорогу та оформлення документів неповнолітні діти потрапили до Центру дітей та сім’ї у Пряшеві.
Один хлопчик повернувся до своєї біологічної родини через кілька днів. 46 дітей були розділені в салезіянські родини в різних містах Словаччини, з якими були знайомі раніше, оскільки відвідували їх під час різних канікул.
У серпні 2022 року 35 із них повернулися в Україну, а 11 хлопців залишилися у Словаччині. Вони проживають у Братиславі, Галанті та Жиліні в салезіянських спільнотах, які опікуються ними. Хлопці також відвідують й словацькі школи.
Часто згадують Україну
Як повідомили соціальні працівники Пряшівського Цетру, Домініка Лешканічова та Вероніка Феркова, дітям подобається Словаччина, проте вони часто згадують Україну і сумують за домом та хочуть повернутися назад. Разом з тим, діти вже мають й словацьких друзів.
"Більшості дітей тут подобається, але вони все одно хочуть повернутися додому. Деякі з них хочуть закінчити навчання в Словаччині, а потім повернутися до України. У салезіянських спільнотах їм створили відповідні умови для свого розвитку та особистісного розвитку. Їм подобається країна, але вони постійно говорили, що в Україні краще, у них краща їжа і вони сумують за домом і родиною", - повідомили соцпрацівники.
У Центрах для дітей та сім’ї з хлопцями працює професійна команда Центру у складі психолога, дефектолога та соціальних працівників. Фінансування забезпечує держава. Хлопці хочуть завершити освіту та вивчитися на автослюсарів, кухарів та мулярів. Двоє з них навчаються в дев'ятому класі.
