"Кремлівський трикутник у ЄС": як Орбан, Фіцо і Вучич формують проросійський фронт у серці Європи

Останні місяці вказують на тривожну тенденцію в центрі Європи — Віктор Орбан, Роберт Фіцо й Александр Вучич дедалі активніше узгоджують свою риторику, зокрема в темах "миру", "суверенітету" і критики західних інституцій. Цей трикутник поступово перетворюється на проросійський фронт у серці Європейського Союзу. Водночас ситуація не чорно-біла — наприклад, словацький прем'єр Фіцо, попри антиукраїнські заяви, не заважає транзиту озброєння через Словаччину, дозволяє продаж зброї Україні та підтримує спільні економічні проєкти. Та чи достатньо цього, аби нейтралізувати небезпеку його риторики?

Про реальну суть цієї осі, її наслідки для України і Європи ми поговорили з Василем Ільницьким, експертом Карпатського Інституту євроатлантичних студій.

Пане Василю, нещодавно до відомої проросійської риторики Віктора Орбана та Роберта Фіцо несподівано приєднався й президент Сербії Александр Вучич. Чи може це свідчити про утворення так званого "кремлівського трикутника у Європі"?

Так, саме так. Ми спостерігаємо, як у центрі Європи формується союз трьох лідерів, які, попри свої розбіжності, об'єднані спільною метою — послабити Європейський Союз зсередини. І що найнебезпечніше — вони роблять це під гаслами "миру", "традиційних цінностей" і "суверенітету", але насправді — грають на руку Кремля.

Угорщина: Орбан — архітектор деструкції Європи

Почнемо з Віктора Орбана. Його вимоги до ЄС звучать як маніфест "Європи націй". Що за цим стоїть?

Орбан хоче бачити Європу не як союз рівноправних партнерів, а як набір ізольованих форпостів, кожен із яких сам вирішує, з ким дружити, кого слухати, а кого ігнорувати. Ця концепція — мрія Кремля. Бо тільки розділена Європа — слабка Європа.

Він постійно говорить про "рівність", але це лицемірство. Угорщина — головний порушник європейських норм. Судова система там під контролем, ЗМІ — приручені, корупція — системна. Але при цьому Будапешт отримує мільярди євро від ЄС. Орбан використовує ці гроші для зміцнення особистої влади, а не для розвитку країни.

Його часто цитують, коли він говорить про "мир", "суверенітет" і "захист християнських цінностей"...

Це гарні слова, які прикривають цинічну гру. Коли він говорить про "мир в Європі", то має на увазі капітуляцію України. Коли захищає "християнську спадщину" — він мовчить про зруйновані церкви в Україні. І коли обіцяє боротися з корупцією, то водночас дозволяє своєму оточенню збагачуватися коштом європейських фондів.

А тема мігрантів?

Він навмисно розпалює страх. Але про російських бізнесменів і агентів, які вільно їздять до Європи — ані слова. Це не боротьба за безпеку, а за контроль. І найголовніше — його "турбота" про угорців за кордоном, зокрема в Україні, — теж фікція. Насправді він не допомагає їм, а використовує як політичну карту.

Словаччина: Роберт Фіцо — голос Москви в Брюсселі

Перейдімо до Роберта Фіцо. Його позиція після поранення дещо змінилася?

Поверхнево — так. Але стратегічно — ні. Він залишається тим самим політиком, який називає санкції проти Росії "некорисними", поширює кремлівські наративи про "нацистів в Україні" та блокує військову допомогу Києву.

З іншого боку Фіцо не заважає транзиту озброєння через Словаччину, дозволяє продаж зброї Україні та підтримує спільні з Україною економічні проєкти. Чому?

Бо Фіцо — це той, хто хоче утримати владу за будь-яку ціну, апелюючи до страхів і втоми суспільства. Він майстер маніпуляцій. У його риториці — нібито прагнення до миру, але за фактом це зрада європейської солідарності.

Що ще насторожує у його поведінці?

Його атаки на незалежні медіа, судову систему та активісти — це дзеркало Орбана. Ідеологія "суверенізму" у виконанні Фіцо — це прикриття авторитарного дрейфу. Замість реформ — боротьба з "ворогами народу", як у сталінські часи...

Сербія: Вучич — міст між Кремлем і Балканами

І нарешті Александр Вучич. Як він вписується у цей альянс?

Вучич — давній союзник Москви. Він майстер гібридної політики: говорить одне в Брюсселі, інше — в Белграді, а робить — за сценарієм з Кремля. Сербія при ньому так і не приєдналася до санкцій проти РФ, а російські ЗМІ вільно транслюють свою пропаганду на Балканах.

Чи не є він радше обережним балансувальником, ніж членом проросійського блоку?

Це стара балканська гра — "сидіти на двох стільцях". Але зараз — час визначатися. І Вучич усе більше тяжіє до осі Орбан-Фіцо. Разом вони формують неформальний фронт — фронт протидії європейській єдності. Його участь у цій осі — сигнал про спробу Кремля посилити вплив у Центральній Європі через сербський канал.

Тобто ми бачимо зародження геополітичного альянсу?

Саме так. Це неофіційний, але цілком реальний альянс. Його мета — послабити ЄС, зірвати підтримку України, деморалізувати європейське суспільство. Вони сіють сумніви, апелюють до страхів, прикриваються культурою, релігією, дітьми, історією. Але в центрі всього — Кремль.

Європа ж має не піддатися на цю маніпуляцію. ЄС тримається на єдності, а не на праві вето та торгах за "мир". Історія вже показувала, чим закінчуються спроби умиротворення агресора.