Вигляд з даху собору (джерело: Julia Bair)
160 сходин вгору стародавніми кам’яними сходами – й з вершини кошицького Собору Святої Єлизавети Угорської бачиш затишно гарні, мов іграшкові, будинки середмістя. А панорама, що відкривається довкола міста, являє захопленому погляду мальовничість Кошиць з усіх боків.
Незвичайна легенда
Екскурсію містом для українських дітей та їхніх матерів проводять молоді, 19-річні словацькі волонтери Марко та Юлка, які допомагають Українській місії в Кошицях. Марко розповідає цікаві факти й легенди, беручи на себе роль екскурсовода. Звертаючись до нашої групи, живає багато українських фраз і слів. Між іншим каже, що українську формально не вчив, слова і фрази запам’ятовуються у спілкуванні з українцями, які прибули до Кошиць в пошуках прихистку від війни.
Хоча й тутешня, Юлка зізнається, що сама деякі екскурсійні об’єкти відвідує зараз уперше. “Це клопіт більшості місцевих мешканців у будь-якому місті – завжди вважаєш, що маєш ще достатньо часу спокійно й зосереджено пізнати й дослідити свій край… І продовжуєш вирішувати якісь буденні справи. Українці відкривають місто не лише для себе, але й для нас, допомагають поглянути на нього по-новому. Тепер і вони формують його, стають частиною його історії. Бути спільно його новою сторінкою цікаво”, – усміхається висока юна білявка.
З вибудованим у 1370-1508 роках найбільшим кафедральним собором Словаччини, й одним з найбільших європейських готичних храмів, пов’язані незвичайні легенди й історії, подекуди на диво переплетені з українською давниною. За переказами, на місці де нині стоїть собор, колись був костел, і королю в тому храмі розлилося свячене вино і на тканині воно проступило ликом Ісуса Христа. Тодішній Папа проголосив це знаком євхаристії. Тканина стала реліквією – її натягнули в дорогоцінну раму й виставили у храмі.
Родинна гробниця
Найбільший кафедральний собор Словаччини й один з найбільших європейських готичних храмів (джерело: Julia Bair)
У підвалах собору – родинна гробниця Ракоці. Там поховані останки князя Трансильванії, очільника антигабсбурзької національно-визвольної війни Ференца ІІ Ракоці (1676-1735) та його матері Ілони Зріні. Зазначу, що народженому в Кошицькому краї князеві, дитинство якого почасти пройшло в Мукачеві, в українському Закарпатті є понад півдесятка пам’ятників, вулиці та університет його імені.
Естетичною й, можна сказати, тренувально-спортивною родзинкою екскурсії собором став підйом на вежу-дзвіницю, звідки довго не хотілося спускатися. І зовсім не тому, бо знову доведеться долати всі 160 сходин, а тому що, піднявшись так високо, насправді наближаєшся до будівель, скверів, площ, повз які так часто пробігаєш у справах, а зараз маєш нагоду роздивитися на них з висоти пташиного польоту й виокремити особливі деталі фасадів, дахів, кольорів і настроїв, пірнути в красиву панораму міста. На щастя, лише поглядом – заради безпеки весь відкритий простір вежі затягнутий сітками.
Палацом Ракоці, а також капітанським палацом, називали колись і будівлю, в якій зараз розміщено центральну експозицію музею, до якого ми попрямували від собору Головною вулицею міста.
Дітей вразила телефонна будка
Для дітей у музеї є спеціальні ігрові й інтерактивні навчальні куточки. (джерело: Julia Bair)
Словацький технічний музей – великий музей технологій з філіями по всій Словаччині — був створений у 1947 та відкритий для публіки у 1948 році. Це один з тих закладів, де можна годинами й днями проводити дозвілля — як для розваги, самоосвіти, а також користі що малим, що дорослим. Для дітей у музеї є спеціальні ігрові й інтерактивні навчальні куточки, де можна не просто погойдатися на гойдалках, а й, наприклад, спробувати самим “полікувати зуби” у залі історії розвитку дантистської техніки. Зали історії розвитку ковальства й металургії, геодезії з картографією, електричних приладів, письмових засобів, астрономії з планетарієм… У фондах музею тисячі унікальних експонатів. Гадаю, відвідини музею — це найкращий прихисток для цікавої людини спекотної чи дощової днини.
Сучасних дітлахів найбільше вразила і припала їм до душі раритетна телефонна будка – вони обліпили її галасливим роєм бджіл, аби спробувати побалакати у важку металеву слухавку. Це зовсім не те, що звичні для них смартфони.
Вже в музеї нам розповіли, що ті дзвони Собору Святої Єлизавети, повз які ми проходили сходами вежі – нові. Оригінальні дзвони за часів Другої світової було переплавлено на зброю…
