Вигляд із Замкової гори (джерело: Julia Bair)
Багато українських родин знаходяться далко одне від одного через військові події в Україні. І особливо гостро відчувається самотність і сум у святкові дні — через неможливість обійняти рідних, посвятити разом великодній кошик, розговітися за сімейним столом. Утім, віриться, що наші чоловіки, батьки наших дітей, які залишилися в Україні, хочуть, щоб їхні близькі, вимушені переселенці, жили повноцінним життям. Зокрема й радісно зустрічали традиційні свята у країнах, які гостинно їх прийняли.
Великодні канікули у Словаччині — чудова нагода насолодитися весняною погодою на свіжому повітрі. Ті з нас, хто оселилися в Кошицькому краї, мають на вибір удосталь варіантів прогулянок парками, екскурсій середмістям Кошиць, вистав, фестивалів. Серед тих, які найбільше стануть до вподоби дітям різного віку та їхнім матерям (що також важливо — не загрожують бюджету), наші з 5-річною донею особисті фаворити — Кошицький зоопарк, Кошицький замок та Оглядова вежа.
Відвідування цих місцин можна об’єднати в один тур, оскільки розташовані вони недалеко одна від одної. Можна розділити на окремі приємні цілоденні неспішні мандрівки — вибір за вами. До цих місць, вони розташовані недалеко від залізничного вокзалу, ходить автобус №29.
"Мені мила ця гора, бо нагадує про дім"
Природа міста Кошице (джерело: Julia Bair)
З вершини Замкової гори серед лісу можна побачити майже всі Кошиці з околицями. Ми були там і в сонячну погоду, і в легкий туман — кожна пора має свій шарм, заливаючи мальовничий краєвид сяйвом чи вкутуючи його сивим серпанком. І ще мені мила ця гора, бо нагадує про дім: у центрі рідного Львова є парк Високий замок, де колись теж височів спершу дерев’яний, а потім і кам’яний замок. Так само як і в Кошицях, нашим парком-горою полюбляють гуляти туристи, з вершини роздивляючись місто, що розлягається, як на широкій долоні. Замки Кошиць і Львова були побудовані в одну епоху, на близьких за висотою лісистих пагорбах. І там, і тут тепер можна побачити лише фрагменти колишніх мурів, але легко поринути в атмосферу середньовічної давнини.
Поряд працює музей, де можна дізнатись про славне минуле Кошицького замку і краю. Серед експонатів — зразки одягу місцевого населення, монети, прикраси, посуд, свічники, цікаві побутові й бойові знаряддя різних історичних періодів — віднайдені археологами на Замковій горі оригінали або ретельно відтворені репліки. Відвідати музей кожен може безкоштовно. За добровільну пожертву, чи й без неї, працівники проводять для охочих персональну екскурсію англійською або словацькою мовами. Нас у захопливу мандрівку крізь час повів хлопець, який заради цього перервав свою реставраційну працю поряд з музеєм, бо побачив наші зацікавлені погляди.
Від музею пролягає стежка до дерев’яних хатин, де в теплу пору організовують історично-фольклорні фестивалі. У казанах варяться традиційні страви, поряд мекають кози, які звикли до людської уваги й тягнуться до людей, охочих їх погодувати чи погладити.
Інша стежка веде довкола пагорба до тераси з телескопом, крізь який цікаво роздивлятися деталі міських вулиць внизу. А ще на Замковій горі на місці давньої дерев’яної вежі збудували сучасну оглядову. І саме на Великодні свята відкривається сезон підйомів на цю вежу, з висоти якої ще далі й краще видно Кошиці й мальовничі краєвиди.
Ми з донькою палкі поціновувачки прогулянок на природі, тож тішимося регулярними походами по стежках тутешнього весняного лісопарку, де кожна з місцин має свою назву й свої особливості. Дошкільнятам і молодшим школярам має сподобатися стежка з дерев’яними фігурками лісових звіряток. А всьому вашому товариству хоч на мить відволіктися від тривог і знову відчути себе безтурботними дітьми допоможе мотузяна гойдалка між деревами, поряд з місцями для паркування на самому початку мандрівки.
Кошицький зоопарк
Козуля у зоопарку м. Кошице (джерело: Julia Bair)
На виході з цього парку можна знову сісти до автобуса 29, щоб вийти на кінцевій зупинці біля Кошицького зоопарку. Цей заклад одним з перших запропонував особливі умови відвідування для українців. Впродовж березня з українським паспортом можна було відвідувати зоопарк безкоштовно, зараз українці мають знижку щопонеділка — вхід коштує лише 1 євро.
На відміну від багатьох зоопарків, де ми бували раніше, у Кошицькому панує чудова атмосфера розслабленості, наближеності до природних умов. Тваринам тут комфортно і вільно у виділених для них величезних просторих вольєрах, тож і поводяться вони природньо — вважаю це найважливішим критерієм оцінки будь-якого зоопарку. Не звертаючи увагу на глядачів, мавпи діловито вибирають одна одній із шерсті комах, а вже для інтимного й зворушливого процесу годівлі своєї малечі, ховаються подалі від людських поглядів. Фазани, павичі перед закриттям гуляють поза своїми вольєрами поряд з останніми відвідувачами — до великої втіхи дітей. Екзотичні птахи, риби, жабки, африканські смугасті зебри, а також, звичні словацьким лісам, ведмеді, вовки й олені — тут є за ким поспостерігати малим і старшим дослідникам світу природи.
Павич вільно розгулює територією зоопарку м.Кошице (джерело: Julia Bair)
Територія серед чарівних гір і западин, що вже починають яскраво зеленіти й цвісти розмаїтими весняними квітами, така величезна, що за кількагодинну мандрівку Кошицьким зоопарком ми встигли оглянути лише його частину. Залюбки повернемося туди ще впродовж святкових днів, адже донька Софійка з нетерпінням чекає ще одного захопливого атракціону в його межах — Динопарку, який у квітні вже відчинено для відвідувачів.
На малечу в Кошицях чекає ще один великодній сюрприз. 21 квітня о 16 год. Закарпатський обласний театр ляльок “Бавка” з нашого Ужгорода запрошує дітлахів на святкову виставу в приміщенні Кошицького лялькового театру за адресою Alžbetina 38. Вхід вільний. Тож варто не проґавити можливості залучити дітей до театрального мистецтва рідною мовою у цікавій для них формі.
Про інші театри, музеї, виставкові зали Кошиць та їхні програми для українців обіцяю розповісти у наступній публікації. Веселих свят!
Юлія Баір - журналістка зі Львова, яка через війну в Україні разом з донькою була змушена переїхати до Словаччини. У матеріалах журналістка описує своє теперішнє життя в місті Кошиці.
