Заступник голови правління "Союзу русинів-українців Словацької Республіки" (СРУСР) Віктор Бандурчин. (джерело: з особистого архіву )
Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.
Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook | Instagram | Telegram
Заступник голови правління "Союзу русинів-українців Словацької Республіки" (СРУСР) та секретар "Європейського Конгресу Українців" Віктор Бандурчин пов’язаний з Україною, як то кажуть, і душею й тілом.
Його мати, яка прищепила синові любов до України, народилася у прикордонному зі Словаччиною селі Мирча Ужгородського району на Закарпатті. Надалі українська мова і культура супроводжувала його й у словацькій школі, й в університеті.
Сьогодні Бандурчин представляє у Словаччині та ЄС організації, які надають культурно-гуманітарну підтримку для українців у Словацькій Республіці, особливо з початку повномасштабного вторгнення РФ.
Бандурчин закінчив Філософський університет у Пряшеві. Там, крім іншого, вивчав українську мову й літературу. І нині Пряшів є таким собі осередком українства. Тут, зокрема, працює словацько-український інформаційний центр, на базі якого й діє СРУСР.
Цей центр після 24 лютого 2022 року став, фактично, частиною Координаційного центру з допомоги українським біженцям. Разом з іншими громадськими організаціями та ініціативами тут отримували різноманітну підтримку сотні українців. Власне, двері центру і нині відкриті для українців, які шукають допомоги або поради, каже Бандурчин.
Заступник голови Союзу, який є ще й професійним українсько-словацьким перекладачем, розповів, що одразу після початку війни долучився до допомоги у створених осередках для прийому українців, яких тоді через Ужгород їхало десятки тисяч. Цій усій масі людей треба було допомагати з комунікацією та координувати подальше їх відправлення у ЄС або облаштування у самій Словаччині.
Коли потік біженців дещо вщух, він долучився до організаційних заходів зі збору й відправки різноманітної допомоги Україні.
(джерело: з особистого архіву)
Кількість українців у Словаччині з роками різко зменшується
Місцем найбільшого скупчення автохтонного населення русинів-українців є територія Північно-Східної Словаччини, що межує з Закарпатською областю України й Лемківщиною у Польщі. Проживають вони переважно у селах і містах нинішнього Пряшівського краю, а також в Кошицях, Братиславі, Нітрі та інших містах Словаччини. Традиційним центром громадського, культурного, освітнього та релігійного життя русинів-українців Словаччини є місто Пряшів.
"Під тиском асиміляції кількість українців Словаччини постійно падає. Якщо в 1846 році русинів було 187 321, то у переписі 2011 року їх було вже 40 912 осіб (разом взятих русинів і українців). А згідно з довоєнним переписом 2021 року, майже 9,5 тисяч жителів Словаччини записалися українцями та понад 23 тисячі — русинами", — розповідає Бандурчин.
У найбільш представницьку організацію цих меншин у Словаччині "Союз русинів-українців Словацької Республіки" Віктор потрапив 16 років тому у 2008-му. А з 2013 року є заступником голови правління союзу.
Ця організація, має шість Регіональних рад: у Старій Любовні, Свиднику, Бардейові, Гуменному, в Кошице та Пряшеві. Наразі, зі слів Бандурчина, активних членів Союзу русинів-українців Словацької Республіки нараховується близько 200 осіб.
"СРУСР стоїть осторонь політики та політичних процесів. Ми, в основному, допомагаємо у реалізації прав русинів-українців на історично даний спосіб життя, власну культуру, вживання материнської мови та власну самобутність. Допомагаємо розвитку національного шкільництва та збереженню східного церковного обряду. Однак, СРУСР продовжує вважати ненауковою та історично необґрунтованою проблемою поділу згаданих національностей на дві групи та виступає за вживання української літературної мови в школах та закладах культури на території компактного проживання її представників", — пояснив Віктор Бандурчин.
Зберегти культурний ген...
(джерело: з особистого архіву)
"Це не означає, що ми не співпереживаємо з Україною ті жахливі події, які відбуваються там уже третій рік... Однак, зміст СРУСР це, в основному культурно-просвітницька діяльність. Зокрема, видаємо двотижневик "Нове життя", дитячий часопис "Веселка" та неперіодичні видання. А щороку організовуємо декілька центральних та цілий ряд регіональних та місцевих культурних подій, які збирають тисячі українців та русинів Словаччини. Серед них найбільші: Свято культури русинів-українців Словаччини у Свиднику, а також Фестиваль драми й художнього слова імені Олександра Духновича в Пряшеві, Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини в Камйонці, Фестиваль духовної пісні в Снині, огляд народних пісень "Маковицька струна" в Бардейові й Пряшеві та інші", — підсумовує пан Бандурчин.
Пан Віктор каже, що СРУСР, нині відкритий для українців, які проживають у Словаччині.
"Рідна культура і мистецтво" — це своєрідний ген, це ключ, який відкриває серця людей до прадідівських традицій, пісень та звичаїв. Ми ж нашій організації намагаємося робити все можливе, аби цей ген жив, розвивався і допомагав тим, хто його найбільше потребує у такий непростий час", — додав Бандурчин.
