Вистава українського театру стала символічно-теплою ковдрою з рідного дому

Біда, що спіткала Україну, має свій несподівано світлий бік — це підтримка, допомога дружніх країн. Словаччина є однією з найближчих до нас країн та надзвичайно важливою для подальшої взаємодії наших націй та культурної співпраці. Аби додати Великоднім святкуванням маленьких українців особливих емоцій, в спільному проєкті підтримки українських дітей об’єднали зусилля кілька організацій. Це Департамент культури, національностей та релігій ЗОВА, Закарпатський академічний обласний театр ляльок, Кошицький театр ляльок та Союз русинів-українців Словацької Республіки.

З прадавніх часів чи не у всіх культурах казка була одним з важливих елементів розважально-виховного процесу дітей. Співпереживаючи досвіду казкових героїв дитина пізнає світ з усіма його вабами й небезпеками.

Закарпатський академічний обласний театр ляльок “Бавка” (джерело: Julia Bair)

Казку-гру “Мишка та рожева стрічка” 21 квітня показав Закарпатський академічний обласний театр ляльок “Бавка” для українських дітей на сцені Кошицького лялькового театру. Вона подарувала малятам (а також і їх мамам) справжнє свято, зануривши глядачів у захопливий фантазійний світ, та заодно навчаючи, застерігаючи й відволікаючи від клопітних буднів.

Тож вистава українського театру стала символічно теплою ковдрою з рідного дому, що додала дітям і дорослим затишку в період Великодніх свят.

Казка як навчальна гра

Історія про маленьку мишку, яка обирала друзів не за їхніми особистими чеснотами, а тільки за милістю звучання їхнього голосу, всім припала до душі. Надія Михайлюк з Вінниці привела до театру своїх онуків. Каже, що й для себе почерпнула з вистави чимало.

“Просяться на думку актуальні нашому сьогоденню паралелі до наївної казкової мишки, яка через свою сліпу довірливість ледь не заплатила власним життям. Бо з усіх звірят вибрала собі в друзі свого природного ворога — кота, тільки тому, що їй здалося ласкавим, найприємнішим його муркотіння. Тоді як цілком безпечно для всіх вона могла стати друзями з іншими товариськими героями, але їм відмовляла у приятелюванні лише через їхні "неприємні" голоси”.

Впродовж вистави актори залучали до дії дітей із залу, водночас навчаючи їх англійської мови. Ненав’язливо створюючи дітям нагоду похизуватися їхніми знаннями англійської, промовити вже відомі слова й вивчити нові — адже казку створено у формі навчальної гри, коли діти повторюють англомовні відповідники вживаних героями слів.

Під кінець спектаклю навіть найсором’язливіші з маленьких глядачів разом з усіма вже казали вголос на півника “rooster”, на коробку “box”, на дерево “tree”. Отже можна впевнено підсумувати, що ця зустріч з театром для всіх пройшла не лише цікаво, а й насправді плідно.

А по завершенню казки, окрім теплих вражень від її перегляду, діти замість банальних оцінок отримали ще й подарунки на згадку про подію – розмальовки зі словацько-українським міні-розмовником та традиційні великодні ласощі.
“Мамо, дивися, що я маю! Справжня пасочка! Майже така сама, як бабуся пече. Давай сфотографуємо і покажемо їй по вайберу, що ми вже маємо паску. Але треба сказати, що потім вдома всі разом влаштуємо ще один Великдень з її пасками, щоб не образилася. Я їй знову допомагатиму тісто місити і прикрашати. А дідусь буде терти хрін, як завжди”, — ділиться емоціями та сподіваннями 8-річна Мирослава з Житомирщини. Мама розчулено киває, беручи в доні з рук подарунки, а дівчинка одразу прямує до сцени знайомитися з акторами.

Закарпатський академічний обласний театр ляльок “Бавка” з відвідувачами (джерело: Julia Bair)

“Розуміємо, наскільки для вимушено переселених дітей важливе відчуття дому, особливо на свята. Підтримати їх у скрутний час — це психологічна допомога й для нас самих. Зараз кожен робить для України те, що може і вміє”, — відповідає на подяки матерів команда театру “Бавка”.

Розповідають, що їхній колектив від початку війни активно долучився до волонтерської діяльності, зокрема спільно з дитячою театральною студією проводили заходи-зустрічі з лялькотерапії для дітей, які тимчасово евакуювалися до Закарпаття з прифронтових областей України.

Охочих відвідати безкоштовний показ виявилося так багато, що театр через фізичну неможливість вмістити всіх малих і дорослих глядачів заздалегідь запланував ще дві вистави замість обіцяної раніше одної. Перед входом вишикувалася довга черга дітей у супроводі їхніх матусь, котрі із зацікавленими вогниками в очах зустрічали поглядом тих діток, що зі задоволеними усмішками виходили з будівлі Кошицького лялькового театру.

Арт-терапія театром
В Кошицях на юних театралів чекає ще багато цікавого. Кошицький ляльковий театр має захоплюючий репертуар. Ми також з донькою вже встигли відвідати дві вистави пряшівського театру “Portal”. Якщо після першої з них донька зізналася, що розуміла лише частину слів і пісень, то вже наступного разу ми обидві розуміли практично все, підхоплюючи раніше невідомі словацькі слова зі змісту всім відомих казок.

Пряшівський театр “Portal (джерело: Julia Bair)

Незабутньою подією стали відвідини балету “Doktor Jajboli” в Кошицькому державному театрі. Феєрична вистава, де оповідка ведеться експресивною мовою танцю, яскравих костюмів та декорацій — і жодного мовного бар’єру для глядачів будь-якого віку. І там серед глядачів зустріли чимало українських дітей, вражених театральним шоу.

Тож поки ми в Кошицях, плануємо й надалі проводити дозвілля з користю, сміливо досліджуючи репертуар словацьких театрів.