Вигляд на містечко Ясів у долині Бодви (джерело: Julia Bair)
Всього лише за 28 кілометрів від Кошиць серед пагорбів, полів, гірських потічків та лісів розкинулося містечко, куди навіть одноденна мандрівка дарує гарний настрій і незабутній досвід затишного літнього відпочинку.
Історія, архітектура, захопливі краєвиди — Ясов цікавий мандрівникам з різноманітними вподобаннями й вимогами до позаміських вражень і пригод.
Початок поїздки
Суботнього ранку ми з моєю 6-річною донькою напакували наплічники харчами, водою, теплим одягом і вирушили до автовокзалу. Саме звідти вирушають рейсові автобуси до Ясова – в будні кожні 30-40 хв; у вихідні з меншою частотою відправлення. 1,90 євро коштує дорослий квиток; 1,10 євро — дитячий. Близько 40 хвилин тривала подорож серпантинами Кошицького краю. Контрастні барви стиглих жовтих полів на фоні яскраво блакитного неба нагадували нам українські, з тією лише різницею, що тут поля зазвичай обіймають схили пагорбів, а не рівнини, як у нас.
Вийшли в центрі біля місцевого уряду. Дорогою до місця зустрічі з нашими друзями зауважили, що в Ясові ресторани, крамниці та кнайпи здебільшого позначені нібито невигадливими назвами “Скеля” або “Під скелею”. Але тут це є абсолютно доречним. Відоме з 18 століття містечко колись називалося і Ясовський Подзамок, і Ясовське Подградьє, а раніше мало ще купу різних мадярських та німецьких назв. Хоча від самого початку могло би гордо іменувати себе Підскельним. Скелю, що здіймається над знаменитою Ясовською печерою й лісом, добре видно з різних його кутків. Либонь, у надто далеку прадавнину це був велетенський гірський пік. Сьогодні ж висота крутосхилої, з пласкою, порослою лісом вершиною скелі становить 349 мерів над рівнем моря…
Проте що помічаєш найпершим, вилізши з автобуса — це живописні, галасливі роми, якими залюднена центральна частина містечка. Вже зі скелі ми розгледіли характерно впізнавані халупки й намети ромського табору на окраїні Ясова.
Наші подружки з Києва, які виїхали з Кошиць трохи раніше, вже чекали нас під печерою.
Ясовська печера
По-перше, тільки на місці ми дізналися (отакі-от неорганізовані, дикі туристи), що Ясовська печера входить до списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. Вже це говорить про її об’єктивну цінність, і цим, зокрема, також пояснюється її туристична популярність.
Про те, що Ясовська печера була відома людям з прадавніх часів, свідчать численні археологічні знахідки з палеоліту, неоліту, бронзового й залізного віку ба навіть значно раніших епох. Серед решток доісторичних тварин тут були знайдені кістки печерного ведмедя і печерної гієни. До теперішнього часу виявлено до 19 видів кажанів, які тут переважно зимують. Перші письмові свідчення про Ясовську печеру з’явилися у 18 столітті завдяки монахам Премонстратського ордену. Це підземне диво розташоване у вапняковому масиві, у товщі якого можна побачити сталагміти, сталагнати, щити, барабани, кам’яні «водоспади» та інші форми, створені найкращою архітекторкою й дизайнеркою інтер’єрів — пані Природою.
Уперше печеру було відкрито для публічного відвідування у 1846 році.
Теперішній штучний вхід до печери міститься на правому березі річки Бодва, тоді як природний отвір (сьогодні він використовується як вихід) знаходиться на висоті 286 м над рівнем моря. Печера має довжину 2811 м і перепад висот 55 м. В наш час печера доступна для відвідувачів з 1 квітня по 31 жовтня. Туристи можуть пройти низкою коридорів (у вигляді петлі) завдовжки 720 м, подолання цього маршруту забирає близько 45 хв.
Пізнавальна стежка: Ясовський град та скеля з розкішним видом на містечко
Cкеля з розкішним видом на містечко (джерело: Julia Bair)
Стежку на скелясту вершину в більшості туристичних путівників не згадують або ж згадують побіжно, тоді як без проходження маршруту до залишків мурів Ясовського граду (замку) та споглядання краси Ясова, його архітектурних пам’яток та мальовничих околиць враження від мандрівки не будуть цілісними. Попри те біля печери туристів вдосталь, а на цій стежці зовсім безлюдно. Що лише додало нам приватної насолоди від мандрівки.
Цікава історія давно зниклого замку
На початку 14 століття в Угорському королівстві, до якого тоді належала Словаччина, йшла запекла боротьба за престол. Угорська шляхта воювала проти короля Карла I Роберта (1288-1342) з роду Анжу, намагаючись захопити коронні землі. Незважаючи на перемоги королівських військ, король не почувався в безпеці і наказав збудувати на Ясовській скелі кам’яний замок для захисту своїх володінь. Про важливість цієї сторожової фортеці говорить те, що керував Ясовським замком у ті часи особисто палатин (віце-король). У 1390 році замок перейшов у володіння Ясовського монастиря, і ще довго переходив з рук у руки, руйнувався (нагадуванням про одну з таких руйнацій на верхньому поверсі Ясовської печери, в так званій Гуситській залі, є напис на стіні, зроблений 1452 року, коли чеський полководець Ян Іскра переміг військо угорського князя Яноша Гуняді) і знову відбудовувався. Поступово замок втратив своє оборонне значення, занепав і тепер на його місці можна побачити лише рештки руїн.
Премонстратський монастир
Дорогою зі скелі до монастиря нас переполохав незвичний для такої тихої місцини оглушливий рев моторів. “Невже це оту секвою пиляють?!” – розплакалася мала фантазерка Софійка, – “Хух, мамо! То тільки байкери, секвоя в безпеці”. І справді – гучне байкерське весілля виїжджало з подвір’я збудованого у 18 cтолітті в прекрасному бароковому стилі монастиря саме тоді, коли ми підходили. Гості осідлали своїх гуркотливих металевих коней та довгою мотоциклетною колоною рушили вдалину, поєднавши в своєму весільному обряді гул улюблених модерних байків та вінчання в храмі старезного монастиря, чия історія почалася ще в 1228 році.
Ще не вляглася курява за весільною колоною, як досередини монастирського храму ввійшла група немолодих туристів з туристичного автобуса. Монастирем проводять групові екскурсії. Нам вистачило, всівшись на вижовклому від спеки газоні перед входом до монастиря, зовнішнього споглядання й розгадування художніх сюжетів вцілілих фресок, скульптур та ліпнини. Дітей найбільше розважила секвоя — порівняно з тисячолітніми американськими сестрами ще зовсім молода в свої 200 років, та вже височезна порівняно з іншими деревами монастирського комплексу. Принадні для ока текстури кори й чудовий хвойний аромат в затінку дерева спонукають залишатися поряд з ним якнайдовше.
Таблиці з фото розповідають про сотні крилатих мешканців, що обрали своєю домівкою монастирське горище. Пізніше на газоні діти помітили трупик кажана, що з таємничих причин не дожив до ночі під дахом.
Ще один монастирський смаколик – органна музика. Вранці, коли ми проходили ще безлюдним подвір’ям, зсередини лунали звуки органу – органіст в темному костюмі якраз вправлявся в грі.
Рибник
Чудове місце для пікніка серед буколічного краєвиду. (джерело: Julia Bair)
На озері поряд з автокемпінгом тиша. “Рибалки гніваються на всіх, хто там проходить. Зважайте, не розгнівайте ще дужче отого злого дядька, якому ще нічого не клюнуло”, – попереджають нас дітлахи з автокемпінгу, проводячи нас до озера. Трохи віддалік рибальських альтанок лавки для відпочинку – місцина справді чудова для пікніка серед буколічного краєвиду.
Старий цвинтар серед лісу
Далі стежкою починаються “Ясовські дубини” – природна заповідна зона, повна вкритих мохами й лишайниками дерев. Трохи глибше в лісі обгороджений парканом маленький загадковий старий цвинтар. Більшість надгробків датовані першою половиною 20 століття, проте є чимало могил й 19 сторіччя.
Практичні поради
Залежно від погоди розрахуйте потрібну вашій компанії кількість води до кінця вашої мандрівки: в суботу магазини в містечку зачинилися опівдні й ми не мали змоги поповнити свої запаси води, тож її довелося економити.
Якщо плануєте спускатися в Ясовську печеру, візьміть з дому теплий одяг, адже в печері близько +8 градусів. У спекотні дні перепад температури відчувається особливо гостро.
Зручне взуття — обов’язкова умова насолоди фантастичними ясовськими краєвидами. Підійматися вгору на скелю не надто складно, проте з дітьми доведеться зробити один-два перепочинки. Для цього в затінку вздовж стежки трапляються зручні лавки. Ближче до верхівки шлях кам’янистий, для його комфортного проходження варто обирати закрите взуття.
Хочеться вірити, що назва Jasov походить не лише від словацького jaskyňa (печера), а, мабуть, має стосунок і до слова “jas”, що означає — “світло”, “яскраво”, “блискуче”… Саме такими епітетами ми з донею й нашими друзями можемо характеризувати наші враження від екскурсії до цього чудового містечка і його природного довкілля.
