Що можуть запитати в українців після подачі заяви на отримання міжнародного захисту?

Міжнародний захист (Azyl) є необхідним інструментом для забезпечення прав і безпеки мільйонів людей, що потерпають від переслідувань, конфліктів та інших форм небезпеки.

Попри численні виклики, міжнародна спільнота продовжує працювати над удосконаленням механізмів захисту, підвищенням рівня співпраці та зміцненням правових основ для забезпечення ефективного і всеосяжного захисту осіб, які його потребують.

Сьогодні у багатьох людей, особливо з України, виникає питання подачі документів на міжнародний захист, оскільки тимчасовий захист (Dočasné útočisko в Словаччині), який надають й безліч країн, полишає невизначеним статус українців у майбутньому. Окрім того, міжнародний захист та додаткова охорона дають можливість отримати паспорт іноземця, так званий "чорний паспорт біженця" (Cudzinecký pas/Alien's passport) або проїзний документ біженця (Cestovný doklad - Dohovor z 28. Jula).

Детальніше можна прочитати тут.

При цьому подача на міжнародний захист добре показала себе на прикладі біженців з таких країн як Сирія, Сомалі, Палестина та ін.

Відомо безліч випадків коли, наприклад, чоловіки з цих країн (навіть призовного віку) припливали до ЄС на надувних човнах без жодних документів, які б могли підтвердити їх особистість.

Статистика та цифри

Згідно даних UNHCR, станом на кінець 2022 року Європа, включно з Туреччиною, прийняла понад третину (36%) усіх біженців у світі. Кількість біженців у європейських країнах зросла з 7 мільйонів наприкінці 2021 року до 12,4 мільйона наприкінці 2022 року. Ця цифра рахується спільно з біженцями з України.

У Словаччині станом на 30 квітня 2024 року всього на розгляді знаходилось 50 клопотань про надання міжнародного захисту, 13 заяв було ухвалено та 3 справи було ухвалено зі статусом додаткової охорони (doplnková ochrana). За 2024 рік на міжнародний захист подали 11 громадян України чоловічої статі, з яких було схвалено лише одну заяву зі статусом додаткової охорони.

Більше статистики можна дізнатися тут.

Як отримати міжнародний захист

Згідно з з сайту Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки, процедура надання міжнародного притулку починається з заяви іноземця в компетентному відділенні поліції про те, що він/вона просить притулку в Словацькій Республіці. Під час процедури надання притулку МВС оцінює причини, а також правдивість інформації, на підставі якої особа подає заяву про надання притулку.

Експерти відмічають, що важливим етапом для отримання міжнародного захисту є співбесіда (інтерв’ю) з уповноваженою особою, під час якого здобувач міжнародного захисту повинен буде довести, що він потребує захист, оскільки в рідній країні його життю загрожує небезпека.

Тому шукач притулку повинен бути готовий відповісти на загальні запитання які стосуються можливих загроз його безпеці на навіть й на такі теми, як склад сім'ї, стан здоров'я та історію подорожей.

Відповідно до міжнародних норм, у разі необхідності уряд повинен забезпечити перекладача. Важливо знати, що перекладач зобов’язаний лише перекладати, але аж ніяк не втручатися в процес інтерв’ю та в жодному разі не має права надавати якісь поради.

Якщо є суттєві підозри з того, що перекладач має упереджене ставлення або взагалі перекладає не всю надану інформацію, то можна попросити урядовців щодо його заміни.

Співбесіда з міграційними урядовцями

Співбесіди з уповноваженою особою можуть тривати багато годин та бути розподіленими на декілька етапів.

Відповідно до , яку оприлюднила британська організація Right to Remain (Право на перебування), важливо довести, що саме в рідній країні загрожує небезпека.

Наприклад, переслідування за релігією, расою, національністю, політичними поглядами або приналежність до якоїсь із соціальних груп, які зазнають переслідувань (часто під цим мається на увазі соціальна група всередині країні).

В анкеті, яку необхідно заповнити, важливо вказати під яку саме підставу підпадає випадок здобувача захисту, оскільки вона буде розглядатися в конкретній категорії уповноваженими особами.

Також важливо чи є країна походження безпечною. Згідно з World Population Review Україна має червоний рівень загрози і в списку країн за рівнем безпеки йде відразу після Сомалі.

Але, як наголошує українське видання "Юридична газета", в Україні не запроваджено стан війни. Для прискіпливих урядовців це може стати аргументом, що Україна є безпечною країною і цього може бути достатньо для відмови в отриманні статусу біженця.

Також важливим є питання державного захисту - чи звертався здобувач міжнародного захисту до органів влади своєї країни перед тим, як звернутися за захистом до органів влади за кордоном? І якщо так, то чому ця допомога була неефективною? А якщо не звертався, то чому саме?

У процесі розгляду можливості надання статусу біженця відповідний уряд розглядатиме цю інформацію та приймати рішення: чи мала місце нездатність рідної держави захистити людину від шкоди.

Часто під час інтерв’ю ставлять питання щодо переїзду в межах країни до безпечніших регіонів і того, чому такий переїзд, якщо він був, не вирішив питання безпеки. Особливо це може стосуватися людей, які в Україні мали офіційний статус внутрішньо переміщених осіб.

Як відповідати на питання?

Експерти зазначають, що важлива послідовність у викладенні фактів та відсутність суперечностей. Тому необхідно уважно слідкувати за інформацією яка вказується при подачі заяви на статус біженця.

Якщо здається, що важливі деталі були пропущені, необхідно про це негайно повідомити.

Коли урядовець ставить питання, на них необхідно відповідати якомога детальніше та намагатися не надавати односкладових відповідей "так" чи "ні". Міграційна служба в такому випадку може звинуватити заявника у "нечіткості".

До заяви щодо надання міжнародного захисту корисно надати також і офіційні документи з рідної країни, які можна перевірити. Наприклад, судові рішення, виклик у кримінальному провадженні, медичні висновки тощо.

Вагомим аргументом для надання статусу міжнародного захисту є характер зв’язку із країною, в якій подається заява на отримання статусу біженця, тривалість проживання в ній, трудовий стаж в рідній країні та в країні де подається заява про захист, докази волонтерської діяльності, рекомендаційні листи, докази щодо навчання та інші документи, які можуть підтвердити наміри щодо подальшої інтеграції.

Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.