"Мені здавалося, що це кінець": як українська курсантка стала голосом молоді в Словаччині

Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.

Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook |Instagram | Telegram

Владислава Балера — впевнена в собі, відкрита й рішуча. Сьогодні вона спокійно говорить про плани й мрії, але щойно згадує себе три роки тому — 18-річну дівчину, яка змушена була залишити рідну Харківщину — її голос дещо змінюється.

"Це не найкращий час у моєму житті", — зізналася дівчина у новому епізоді подкасту "Своїм ходом", створеному за підтримки UNICEF. У ньому молоді українці розповідають про власний досвід адаптації за кордоном.

Майже три роки тому, у липні 2022 року, Балера переїхала з окупованої Балаклії до Нітри, міста у західній Словаччині, де вже проживала її мама. Переїзд приніс із собою нові виклики — пошук роботи, мовний бар’єр і відчуття повної демотивації.

"Я вже була курсанткою університету внутрішніх справ, майбутньою працівницею МВС, а опинилася на автомобільному заводі — без знання мови, без досвіду, у три зміни з нічними змінами. Я не так уявляла свої 18. Тоді здавалося, що це кінець — кінець мого життя", — пригадує дівчина.

Щоби впоратися з буденністю й апатією, Владислава звернулася до психолога й пройшла кілька психотерапевтичних сесій.

Серед доступних можливостей для української молоді в Словаччині — безплатний проєкт від UNICEF "One Stop Shop", відомий під назвою "Як добре, що ти є". Він працює як онлайн, так і фізично у місті Košice в межах ініціативи Pathways та пропонує перелік актуальних сервісів для українців.

Зараз Балера працює молодіжною активісткою, коучем у Нітрі, отримала сертифікат знання словацької мови рівня С1 та активно розвивається у словацькому та українському середовищі.

Те, що здавалося кінцем життя, стало досвідом, за який вона вдячна — і який допоміг їй не лише змінити себе, а й підтримати інших.