На виставці фотографій О. Чекменьова (джерело: Alina Graffyova)
Фотороботи майстра не втрачають актуальності в часові. У 2015 році в художній галереї Slovak press photo вже проходила його виставка. Цього року її відкрили у зв'язку з військовими діями в Україні. На фотографіях зображено життя українців в 90-х роках: шахтарів, робітників, митців та просто події буденності.
На відкриття, яке відбулось 11 квітня, прийшли рідні Олександра: 16-річна донька Анастасія, партнерка Оксана з донькою Норою. Сам же Олександр залишився в Києві, щоб фіксувати події та знімати історії для свого майбутнього фільму про Україну.
“Дуже рада вас бачити на виставці робіт свого тата. Виставка важлива для всіх нас, оскільки на ній відображено життя звичайних людей з Донецька”, - привітала відвідувачів виставки Анастасія.
На відкриття прийшла родина фотографа (джерело: Alina Graffyova)
Світлини у галереї всі охочі можуть придбати або внести благодійну поміч, яка буде передана родині Олександра.
Оксана розповіла історію, яка сталась в Києві перед їхнім відїздом. У Олександра в Словаччині є друг Павло і саме до нього він хотів відвезти свою родину.
“Я можу розповісти один епізод, який характеризує Сашу як митця. На початку Сашко написав Павлові, що приїдуть двоє людей - я і моя донька Нора. Потім через півгодини написав, що приїдуть вже четверо людей. Ми поїхали на вокзал, там тричі була повітряна тривога. Саша взяв на вокзал фотоапарат, йому треба було посадити нас на потяг і зробити кілька кадрів. На вокзалі він побачив жінку з двома дітьми, вони познайомились і він сказав - вас поїде семеро. Фотографія цієї жінки Анни з двома близнюками на вокзалі вийшла в одному із закордонних видань. Мені здається, Сашко переступає ту грань і входить в контакт зі своїм героєм, він не залишається за камерою”.
Оксана додала, що фотограф знав усіх героїв цієї виставки, з усіма спілкувався і для нього це були не чужі люди.
Яна Гойстрічова, завідуюча фотоательє, додала, що не зважаючи на складне життя людей у 90-х роках, на світлинах можна побачити велику людяність та радість до життя.
Під час заходу відвідувачі змогли побачити й автора виставки через відеотрансляцію.
Олександр сказав, що дуже радий, що його родина зараз знаходиться саме в Словаччині. І зараз словацькі друзі стали ще ближчими для нього. Чоловік поділився, що кілька годин тому він приїхав з Бучі, також був в Ірпені. Туди з'їхалось близько трьохсот журналістів з усього світу.
“На сьогоднішній день я продовжую знімати людей, які вижили та пишу їх історії життя. Сподіваюсь, що до кінця цього року буде видана книга. Вона буде про звичайних громадян, про тих, хто до війни був цивільним, а в перші дні війни - пішов захищати нашу країну”.
Фотограф розповів, що він народився в Луганську, знімав та писав історію міста спочатку для себе. Як виявилося потім - історію для всіх людей.
“Чому вибрана виставка Донбас? І в 2015 році він був важливим, і зараз. Бо саме тут зародились події, які ми бачимо зараз. Де люди, не маючи майбунього, стали заручниками нелюдського сусіда. Проте я знаю, що правда переможе і ми переможемо. І до цієї перемоги кожен з вас приклав свої зусилля”, - констатував Олександр.
Донька Настя розповіла, що в Києві вона також фотографувала та знімала відео про українські ЗСУ, захоплюючись їх мужністю. У планах дівчини зняти короткий фільм про українських військових.
Дівчата поділились, що найважчою була поїздка до Словаччини під час військових дій на Україні.З часом у Києві вони вже звикли до сирен, проте коли чекали потяга в Тернополі було дуже холодно і страшно, були голодними.
“Від війни неможливо втекти, якщо ти тікаєш, то вона все рівно залишається у тебе в душі. Мені здається, що всі фотографії Олександра, у тому числі й про Донецьк, вони про якесь душевне потрясіння, надрив. Разом з цими почуттями він бачить і красу цього світу”, - підсумувала Оксана.
Виставка триватиме до 11 травня у галереї Slovak press photo за адресою: вул. Вентурська (Venturska), 9.
Довідка. Олександр Чекменьов розпочав кар’єру фотографа в невеликій фотостудії у рідному місті: у вільний від роботи час фотографував на вулицях і в будинках людей, на яких найсильніше вплинула економічна криза після розпаду Радянського Союзу. Його роботи дозволяють зсередини і зблизька поглянути на трансформацію шахтарського регіону в дев’яностих. У 1997 році Олександр переїхав до Києва, де працює фотожурналістом. Його роботи публікували у блозі New York Times Lens, Time Lightbox, New Yorker Photo Booth, MSNBC, Qwartz та інших виданнях.
Вибрані особисті виставки:
Виставка у Blue Sky Gallery, Портленд, США; серії «Донбас» і «Паспорт» (2016); виставка в галереї Palffy Palace, Братислава, Словаччина; серія «Донбас» (2015); виставка в галереї Clara Maria Sels, Дюссельдорф, Німеччина; серія «Божевільний світ» (2014).
