Екстрадиція - це процес передачі особи з однієї країни в іншу з метою притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. (джерело: pixabay.com)
Екстрадиція є важливою темою в міжнародному праві, але вона не завжди має чітке тлумачення. Злочинна діяльність стає все більш складною і не знає кордонів. Під час кризи питання екстрадиції також часто може перетворитися з інструменту правосуддя на інструмент переслідування дисидентів та політичних опонентів.
Такі ситуації часто можуть траплятися в деяких країнах, де систематично порушуються права людини, і єдиний спосіб запобігти цьому - звернутися за допомогою до експертів.
Екстрадиція (SK - Vydanie / ENG - Extradition) - це процес передачі особи з однієї країни в іншу з метою притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Цей правовий механізм є важливим у сфері кримінальних справ та співпраці між країнами. За цим процесом стоїть багато деталей, які впливають на його результат.
За словами Міхала Орівського (Michal Orivský) зі словацької адвокатської компанії FALATH & PARTNERS, ця процедура регулюється міжнародними угодами та Кримінально-процесуальним кодексом (Trestný poriadok) Словацької Республіки. Міжнародний ордер на арешт - це правовий інструмент, який забезпечує співпрацю між судовими органами держав-учасниць.
Адвокат Міхал Орівський (джерело: Фото адвокатської компанії )
"Міжнародний ордер на арешт (Medzinárodný zatykač) може бути виданий у випадках, коли обвинувачений або засуджений перебуває за кордоном, та є необхідність його приводу до суду або попри те, що йому було належним чином вручено вирок, він не береться до виконання покарання. Своєю чергою, суд видає міжнародний ордер на арешт, якщо присутність обвинуваченого не може бути забезпечена в інший спосіб. Такі обставини як відсутність обвинуваченого, попри виклик до суду, або його проживання за кордоном, є вирішальними", - каже юрист.
Умови екстрадиції до іншої країни зі Словаччини залежать від застосування міжнародних угод і законодавства. Зокрема, повинна бути дотримана правова процедура, а виданий міжнародний ордер на арешт повинен відповідати міжнародним правовим стандартам.
Екстрадиція в Україну та тимчасовий захист
У разі видачі особи в Україну уповноваженими органами у сфері екстрадиції відповідно до статті 574 Кримінального кодексу України є Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України. Саме ці органи звертаються до іноземних держав із запитом про видачу особи. Більше інформації про екстрадицію в Україну можна знайти тут.
Міністерство юстиції Словацької Республіки (Ministerstvo spravodlivosti Slovenskej republiky) уповноважене приймати запити про екстрадицію зі Словаччини до іншої держави. Запит повинен містити оригінал або завірену копію обвинувального вироку, ордер на арешт і опис злочинів, у зв'язку з яким запитується екстрадиція, та текст відповідного законодавства запитуючої держави.
Екстрадиція можлива, якщо правопорушення вважається кримінальним злочином за словацьким законодавством, і якщо верхня межа покарання у вигляді позбавлення волі перевищує один рік.
Щодо громадян України, які потенційно можуть бути об'єктом екстрадиційної процедури, Орівський підкреслює, що Кримінально-процесуальний кодекс Словацької Республіки не визнає війну як причину для призупинення співпраці у кримінальних справах. Тому статус тимчасового притулку (Dočasné útočisko) не може стати на заваді екстрадиції. Однак остаточне рішення залишається за міністром юстиції Словацької Республіки.
Інтерпол та "червоне повідомлення"
Illustrative stock photo (джерело: Sme)
"Червоне повідомлення" (SK - Červené oznámenie / ENG - Red Notice) - це запит до правоохоронних органів по всьому світу з проханням знайти та тимчасово затримати особу в очікуванні екстрадиції, видачі або інших судових процедур.
Воно ґрунтується на ордері на арешт або судовому рішенні, виданому судовим органом запитуючої держави. Країни застосовують власне законодавство при прийнятті рішення про арешт особи.
Процедура Словацької Республіки у випадку отримання запиту від іноземної держави відповідно до § 498 - § 514 Кримінально-процесуального кодексу (Trestný poriadok) може бути наступною:
прокурор регіональної прокуратури, до компетенції якої належить місце утримання під вартою або проживання запитуваної особи, проводить попереднє розслідування з метою визначення, чи припустима видача іноземній державі. Якщо досудове розслідування розпочато до отримання запиту про екстрадицію, прокурор повинен негайно повідомити про це Міністерство юстиції. Метою досудового розслідування є оцінка того, чи дотримані умови для видачі особи іноземній державі.
На вимогу іноземного органу прокурор може наказати поліції затримати особу, видачі якої вимагає іноземний орган. Суд приймає рішення щодо запиту прокурора про затримання протягом 48 годин. Крім того, суд може прийняти рішення про попереднє затримання (Predbežná väzba), яке не може тривати довше 40 днів з моменту затримання. Його метою є забезпечення того, щоб затримана особа залишалася на території Словацької Республіки до отримання запиту про екстрадицію.
Чи можна запобігти екстрадиції?
Особа, видача якої запитується, має право на захисника у процедурі екстрадиції.
Існують випадки, коли екстрадиція зі Словаччини неможлива, наприклад, якщо особа є громадянином Словаччини (за винятком випадків, передбачених законом) або якщо особа подала заяву про надання міжнародного захисту (Azyl) чи вже отримала такий захист. Також, якщо закінчився термін притягнення до кримінальної відповідальності, або якщо особа відклала свою можливу екстрадицію до іноземної держави, подавши заяву про надання захисту, оскільки екстрадиція не може відбутися, поки не буде прийнято рішення за її клопотанням.
За словами адвоката, якщо особа подає прохання про надання захисту, Міністерство юстиції може надати їй безстроковий захист (Azyl na dobu neurčitú), якщо вона має обґрунтовані побоювання переслідувань з расових, національних, релігійних чи політичних причин. У деяких випадках захист надається спочатку на 3 роки, а потім на невизначений термін.
"Захист також може бути наданий на гуманітарних підставах, якщо захист не може бути наданий, автоматично розглядається питання про надання додаткового захисту (Doplňková ochrana), якщо існує серйозний ризик заподіяння серйозної шкоди в разі повернення в країну походження", - каже Орівський.
Однак юристи наголошують, що кожна кримінальна справа є по-своєму специфічною і завжди слід звертатися за допомогою до адвоката. Важливо зазначити, що процес екстрадиції - це ситуація, в якій клієнта може представляти адвокат, тоді як у випадку досудового ув'язнення існує підстава обов'язкового захисту, що означає, що якщо особа не обирає адвоката (захисника), він буде призначений їй випадковим чином.
Адвокат може надати клієнту значну допомогу і провести його через весь процес. Крім того, завжди є можливість звернутися до правозахисних організацій, як-от Міжнародна організація з міграції (International Organization for Migration), які можуть надати первинну консультацію.
Матеріал створено завдяки програмі ЮНЕСКО "Підтримка українських біженців через ЗМІ", що фінансується урядом Японії.
