ColorWay founder Oleg Krystiuk. (джерело: LinkedIn)
Киянин Олег Кристюк розпочав свою підприємницьку діяльність ще в далеких дев’яностих, за рік після незалежності України. Тоді амбітний українець почав втілювати ідею в маси про те, що комп'ютер - це звичайний повсякденний пристрій, який має продаватися в усіх побутових магазинах, а в майбутньому він мав би покращити якість життя. Так і сталося.
Українець разом з партнером у 2007 році заснував бренд "ColorWay", який набрав популярності в Україні, а у 2012 році відкрилася перша європейська філія зі штаб-квартирою у Братиславі. Бренд спеціалізується на продажі витратних матеріалів для друку, мобільних аксесуарів для техніки, гаджетів для розумного дому та іншого.
У Словаччині компанія створила центральний склад, з якого щодня відправляються вантажі по всій Європі та за її межами.
Робота у компаніях з продажу комп'ютерної техніки, три вищі освіти та понад тридцять років підприємницької діяльності привели українця до посади візіонера українського бренду, який продає мобільні аксесуари у 30 країну світу з офісами в США, Європі та, навіть, Гонконзі. Головний офіс фірми знаходиться у Києві.
Підприємець надихає інших людей на відкриття бізнесу, співпрацює зі словацькими організаціями та проводить мотиваційні зустрічі для українців про те, як відкрити бізнес у Європі, оскільки має за плечима багаторічний досвід. Саме про це він і розповість у нашому подкасті.
Новини зі Словаччини: Ми познайомилися з вами у Братиславі понад півроку тому. Зараз відчуваю гордість, що саме ви стали гостем наших подкастів. Розкажіть, будь ласка, нашим слухачам про себе, свою історію та як зародився ваш бізнес.
Олег Кристюк: Я людина - це головне, українець. Мені 49 років, одружений, маю трьох дітей. Слава Богу є живі батьки, підприємець. Це якщо коротко.
Ще з дитинства люблю мріяти, фантазувати, мені цікаво відкривати для себе нові напрямки, цікаво експериментувати, робити якісь нестандартні дії, які, допомагають досягати бажаних результатів.
Від самого процесу, реалізації своїх мрій, у першу чергу, сам отримую внутрішнє задоволення. От сам для себе кажу "вау, супер, зроблю таке" і наступний день я вже перед собою ставлю нову ціль, та починаю йти до неї. Маю немалий досвід за плечима: як успішних проєктів, так і поразок.
Свого часу займався різними напрямками діяльності - роздрібна, оптова, корпоративна торгівля споживчими товарами та послугами. З 1992 року - власник бізнесу, хоч і працював в декількох компаніях, на різних посадах, розвив та розвивався разом з ними. З початку був приватним підприємцем, працював на ринку. Паралельно почав працювати на виробництві в комп’ютерній фірмі, швидко розвивався від продавця в магазині, керівника відділ до генерального директора (то вже правда була інша фірма).
Презентація проєкту в Україні (джерело: з особистого архіву Олега Кристюка)
У 2008 році вирішив сфокусуватися на розвитку свого бізнесу. Основна мета для мене - це розвиток, особистий та людей (робітників, партнерів, клієнтів) з якими ми разом досягаємо результату. Завжди відповідав за досягнення якоїсь конкретної цілі, а не за процес. Мені хотілося показати результати, які до цього ніхто не досягав.
Спочатку було цікаво продавати продукцію по всій Україні та бути "номер один", у 2000-х ми це зробили з комп’ютерами "Браво". Тоді я задумався над тим, щоб зробити свій бренд і продавати його по всьому світу. Так у 2007 році з’явився бренд ColorWay і він ставав все популярнішим в Україні. 12 років тому ми почали продавати продукцію країнам-сусідам - Молдові, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану. А у 2012 році була заснована словацька компанія Capital System, це європейська філія міжнародного бренду ColorWay.
НЗС: Тобто через п’ять років існування бренду в Україні ви вийшли на європейський ринок. З якого моменту ви зрозуміли, що готові до цього і з чим були труднощі?
ОК: Все відбулося досить цікаво, бо я думав буде аналогічна ситуація як була у пострадянських державах. Там ми знаходили дистриб’ютора і ввозили товар до країн великими контейнерами, далі займалися маркетингом, розвитком бренду, навчанням продавців, акціями для партнерів.
В Україні хітом продажу на той час були системи безперервної подачі чорнил (СБПЧ) для принтерів з понад мільйоном продажів. Оригінальні чорнила (якщо рахувати вартість картриджа і кількості чорнила в ньому) коштували дорого (в еквіваленті понад 2 000 євро за літр), а ми мали дуже вигідну пропозицію, де було 95% якості від оригіналу і вони коштували доступно, в еквіваленті орієнтовно 50 євро.
Також ми за аналогією Apple створювали якісну мотивовану технічну підтримку у своїй компанії, навчали, а потім сертифікували сервісних інженерів по всій Україні, щоб вони могли ставити та обслуговувати ці СБПЧ, і всі кошти за установку сервісні центри забирали собі. Тобто якщо українець купував у магазині принтер з цією системою і саме сертифікований інженер від ColorWay її й ставив покупцеві. Інженери ж були зацікавлені у тому, щоб товару компанії продавалося все більше, бо вони теж отримували за це кошти. Насправді наша компанія розвинула для людей ринок друку вдома, це стало доступним та звичним процесом – роздрукувати фото не виходячи з хати, наприклад. А головне – ми приносили радість людям, які дома мали можливості друкувати більше щасливих моментів свого життя.
НЗС: Як вас тоді зустріла Європа?
ОК:А у Європі все по-іншому. Ми тоді підготували свій стенд бренду ColorWay на одній з виставок CeBIT (колись найбільша у світі міжнародна виставка, присвячена інформаційним та телекомунікаційним технологіям; проводилася щовесни в Ганновері, Німеччина - ред.). Нами зацікавилися європейські партнери, але вони не хотіли купувати товар контейнерами (вже звичним для нас способом), вони мали інші вимоги. "Ми хочемо, щоб ваша компанія була європейська, щоб мала репутацію, щоб можна було побачити склад виробів. Ви рік-два попрацюйте, а ми на вас подивимося", - казали вони. Ми замислилися і вирішили відкрити свій офіс у Європі.
НЗС: Наскільки швидко вдалося налагодити зв’язок з європейськими партнерами?
На одній із презентацій бренду (джерело: з особистий архів Олега Кристюка)
ОК: Не так швидко все відбулося, як ми очікували. Все було повільніше, у порівнянні з Україною. Літо почалося, всі поїхали на dovolenku (укр.-відпустка), місяць перед Різдвом - всі готуються. Місяць після Різдва, як я кажу, всі лікуються. І от тут ще треба вибрати момент зустрічі й домовитися.
Ми, українці, як "голодні" хочемо досягти цілей, бігти вперед і ти домовляєшся з партнером: завтра ставимо стенди з товаром, післязавтра навчання персоналу, а з понеділка акція для покупців. А вони дивляться і кажуть: "Ви на скільки років це запланували? Давайте три тижні ми подумаємо, потім за два тижні вам відповімо відповідь".
Була ситуація з німцями, ми приїхали домовлятися за співпрацю з власниками магазинів. Вони побачили нашу продукцію, бренд, умови партнерства і кажуть: добре, ми маємо пропозицію збільшити на два тижні відстрочку платежу на замовлення. Я вже проаналізував магазини, побачив можливості, тому загорівся. Кажу їм, так давайте, вони кажуть ні, ми так працювати з вами не будемо. Ви повинні були взяти тайм-аут, приїхати до себе в офіс, проаналізувати чи вистачить вам ресурсів, потім зробити нам зустрічну пропозицію. Тобто витратити місяць на обговорення. А я ж звик все відразу вирішувати. Треба підготовлюватися до співпраці, аналізувати, бачити маркетингові інструменти, бути ефективним, у тому числі в часі. А у них подібні процеси переходять в затяжний процес.
НЗС: Ви знали, у якій країні Європи відкриватимете першу філію? За якими критеріями відбирали місце?
ОК: Це не був швидкий процес, зізнаюся. Тоді ми з партнерами розглядали чотири країни, зі Східної Європи, з доброю логістикою до інших європейських країн - це Угорщина, Словаччина, Польща та Чехія. У кожній країні були свої плюси та мінуси. Угорщину ми не вибрали через складність мови, оскільки у фірму треба було наймати й місцевих працівників, а в Чехії на той момент було багато російського бізнесу. Польща, за словами партнерів, на той час мала сумнівну бізнес-репутацію.
Ми з партнерами пів року їздили й вибирали місце для складу. Я проїхався по Словаччині й зрозумів, яка це добра krásna (чудова) країна, яка тут природа, гори, озера, наприклад Štrbské Pleso (одне з найвідоміших словацьких озер посеред гір Високі Татри), а ще замки, pekné mestá та milí ľudia (укр. гарні місця та милі люди).
Мої європейські партнери з душевною добротою називають Словаччину велика dedina (село), але це без негативного забарвлення, а навпаки з якимись спогадами про предків. Крім того, Словаччина має кордон з Україною, тут мова схожа на нашу і тут валюта в євро, що теж значно впливає на бізнес. Тому ми й зупинилися саме на Братиславі. Мені подобається столиця, її географічне місце. Який крутий автовокзал Nivy тут відбудували, у багатьох європейських країнах такого немає.
Взагалі за останні кілька років багато їжджу по Словаччині. У Кошицях стадіон ремонтують, відкрили культурний центр, біля Пряшева зробили тунель в горі, відкрили об’їзду дорогу, відкрили дорогу до Holice і ще багато чого. Можливо в Словаччині є немало проблем, які треба робити, але люди, які живуть тут постійно, можуть не звертати уваги й думати, що нічого не змінюється. Особисто для мене навпаки - все змінилося, стало rýchlejšie (швидше), я бачу як на краще змінилася Словаччина за останні 10 років.
НЗС: Виправдане було відкриття компанії у Братиславі?
ОК: Так, виправдане. Але з корегуванням. Коли відкриваєш новий бізнес в іншій країні (регіоні, у цьому випадку Європі), треба приїжджати та жити тут. Тоді краще розумієш всі нюанси, тенденції, особливості ринку, можеш експериментувати, створювати амбітну професійну команду, швидко вносити корективи в план розвитку та маркетинг, приймати важливі рішення. Бо коли розвитком займається найманий працівник, то він працює, відсоток продажів збільшується, але нема прориву.
Бізнес-конференція "Потенціал українсько-словацької співпраці", жовтень 2022 рік, Словаччина, (джерело: з архіву linkedin.com.)
Після відкриття ми крок за кроком почали налагоджувати партнерство з європейськими компаніями. Ми змінили політику і з розумінням ситуації, підлаштовуємося під європейські реалії. Продаємо продукцію в Словаччині, Чехії, Польщі, Угорщині, Австрії, Німеччині, країнах Балтії, Англії, Болгарії та інших. Стратегія розвитку бренду полягає в забезпеченні максимальній доступності продукції для клієнтів та якісній взаємовигідній співпраці з партнерами. Тому ми працюємо з дистриб’юторами, роздрібними мережами магазинів, інтернет - магазинами.
В Україні продукція продається у більш ніж 20 тисяч торгових точок. Наші партнери Фокстрот, Комфі, Розетка, Цитрус, Алло, ЖЖук, Епіцентр, Брейн, Дзвінок, Комп’ютерний Всесвіт та багато інших. Ми так з командою гадали, що в Україні до війни за кожні 3-4 секунди продавався один продукт бренду ColorWay. Маємо й амбітні цілі на розвиток в Європі.
Ще один лайфхак полягає в тому, що ковід навчив нас і всіх словаків, що donášku (укр. - доставка) можна отримувати вдома. Раніше у нас був офіс у Братиславі, але бізнес - це про ефективність, про прибуток. Навіщо офіс, якщо туди ніхто не ходить. Тому ми його та склад об'єднали у Шаморіні. Там працюють у більшості словаки, а також українці, які давно живуть тут. Важко знайти активних продавців, хотілося б брати місцевих, бо вони краще продають місцевим. Але талановита молодь їде в інші країни з більшим потенціалом (такі світові тенденції). А хто залишився, коли їм кажеш на співбесіді, що ми можемо зробити мотиваційну програму, щоб була можливість більше заробити, вони говорять, що ми не хочемо напружуватися, більше працювати, відповідати за результат, тому не потрібно. Це для мене досить дивно.
Ми продаємо продукцію по всій Європі саме як словацька компанія. Я вдячний Словаччині, за те, що вона відкрила мені вікно у Європу, розуміє перспективи та допомагає з міжнародним розвитком.
НЗС: Чи є відмінності між процесом: відкрити бізнес в Україні та у Європі?
Українсько-Словацький бізнес-форум в місті Ужгород, листопад 2022 рік. (джерело: з архіву linkedin.com.)
ОК: Моє уявлення розвитку бізнесу у Європі коли ми відкривалися і зараз воно інше. Ми вміємо створювати, розвивати партнерську мережу. Коли ми відкрили тут компанію, наше бачення було, що ми запропонуємо якісну продукцію бренду, надамо маркетингову підтримку, впровадимо ефективні напрацьовані технології, щоб кожен дистриб’ютор, партнер, магазин, інтернет-магазин більше заробляв, і буде прорив. Скажемо, що ми готові реалізовувати маркетингові активності, навчати та мотивувати працівників, і це ж європейці, вони ж більше забезпечені, хочуть купувати модні та сучасні, головне, якісні товари. Так ми думали. Але зараз я розумію, що це була ілюзія.
У реальності це виглядає по-іншому. Це зовсім інша система життя. Європейці дуже консервативні й вони радіють тому, що мають. Але вони мають більше ніж ми, проте оцей самодостатній мінімум - мати квартиру дачу, машину, забезпечити навчання дітям, їздити на відпочинок - і їм цього достатньо.
Головне для них - менше працювати і більше мати вільного часу: ходити в кіно, театри, ресторани, займатися спортом. У них є консервативність у ставленні до нового, воно для них не знайоме, чуже і взагалі для чого щось міняти.
У Братиславі є ресторани словацької та чеської кухні, які всі місцеві знають, наприклад, "Hostinec U deda", "Bizon", "Kolkovňa", "Prazdroj", ти приходиш і там завжди дуже багато людей і думаєш, ой тут можна було щось змінити: столи прикрасити чи зробити смачні фотографії їжі для меню, провести акції.
А потім коли це розповідаєш словакам, вони кажуть: "Навіщо щось міняти, ми так звикли й це для нас подобається, а те що ви кажете це "понти". Вони не розуміють для чого щось міняти, якщо їх влаштовує те, що є.
Європейці тяжіють до більш якісного рівня життя, але не хочуть експериментувати, бо бачать в цьому ризик.
НЗС: Чи змінилися ваші пріоритети та переконання після початку повномасштабного вторгнення Росії до України? Яким для вас був 2022 рік?
ОК: Насправді рік був дуже важким. Люблю бачити гарні моменти, навіть у тяжкій ситуації хочу показувати приклади досягнень людей, находити позитив, рішення та можливості. Адже наша місія від Бога - радіти життю. Але у цій ситуації, коли з одного боку є загиблі та поранені друзі, а скільки всього українців, я розумію, яке страждання зараз витримує багато людей і як страждає моя земля. Тому не можу повністю радіти життю.
Я дякую нашим захисникам, українцям з великої літери, які боронять нашу Батьківщину, людям які допомагають ЗСУ. Дуже хочеться, щоб скоріше була перемога, щоб "орки" якнайшвидше пішли з нашої країни. І ми далі будували своє майбутнє самі, з тими пріоритетами, які ми поставили самі собі - це зв’язок з ЄС, НАТО. З нашою працьовитістю, творчістю створили та побудували гідну Україну, яка займе своє місце в Європі, бо Україна за територією з Кримом та Донбасом - це найбільша країна Європи.
НЗС: Як на вашу думку змінилося відношення словаків до України та українців після початку війни. Чи ви відчували до вторгнення проросійські візії тут, кидалося це в очі?
ОК: Так, відчував. Треба розуміти, що пропаганда - це страшна річ, може формувати погляди та переконання в будь-якому напрямку. У Словаччині чимало російського телебачення, наративів, які вкладали у людей, завдяки проросійським партіям чи активістам, так ще "родюче середовище" - багато людей, які продовжують жити минулим. У Словаччині, на жаль, в більшості забули події та наслідки весни 68 року.
Війна завжди приносить нещастя та збитки, ця криза торкнулась і Словаччині. Збільшились ціни на деякі речі, в країні багато біженців, світова політична та фінансова криза, допомога Україні. Але російська пропаганда спрямована на перемикання уваги з причини цієї кризи на мрії під утопічні гасла. Вийдемо з НАТО, перестанемо платити гроші в Євросоюз, всі словаки стануть дуже багатими людьми.
Якщо дивитися на прогресивних словаків, то вони підтримували Україну завжди. Зараз збільшилася повага до українців, українці своїми діями та результатами довели, що ми єдина нація, яка може перемагати орду, ми можемо зараз продовжувати вести бізнес в умовах кризи, розвиватися, допомагати. А ще є українці, які переїхали до Словаччини та не просто стали заробітчанами, а роблять культурні події, роблять досягнення, відкривають власні справи, вони є обличчям справжнього українця. Це людина, яка зараз підіймає імідж України.
Ставлення до українців змінилося. Але і ми робимо це ставлення. Мені хочеться, щоб відповідаючи на питання, хто ж такі українці, люди складали риси, що це творчі люди, працьовиті, активні, освічені, порядні, відповідальні люди, які мають мрії та вміють її реалізувати. Для цього кожний з нас повинен прагнути бути таким.
НЗС: Наскільки реально українцям відкрити власну справу у Словаччині?
ОК: Насправді зараз є дві речі, якщо дивитися чисто юридичну форму. Відкрити бізнес, що раніше, що зараз це стандартні процедури. Причому зараз навіть простіше для українців, звісно не скрізь, але в якихось моментах українцям йдуть на зустріч. Головне питання, це який бізнес створювати та розвивати? Якщо ж українці мають успішний бізнес в Україні, то вони повинні вже виходити на європейський рівень, і не гаяти часу, ми ж хочемо бути частиною ЄС. Для цього треба готуватися. Я дуже дякую Словаччині за те, що допомагає Україні, багато робить для українців, дає можливості для розвитку бізнесу в Європі.
Цей подкаст створено за підтримки Фонду регіональних новин про Україну, який діє при Міжнародному інституті преси.
