Словак з українським корінням, який очолював оперу Словацького національного театру

Славомір Якубек про співпрацю з Україною, пропаганду та знайомство з Василем Сліпаком.

Славомір ЯкубекСлавомір Якубек (Джерело: Марина Ковальчук)

Зі Славоміром я познайомилася випадково, але ця зустріч вже залишила слід у серці. Він народився в Словаччині, закінчив Словацьку музичну академію за фахом музичної теорії, музикознавець.Працював на радіо в редакції класичної музики, оперної музики. Він репрезентував Словацьке радіо в міжнародній профспілці EBU у Женеві. Довгий час працював у національному театрі в Братислави в опері. Спершу був драматургом, потім головним драматургом, аж поки не очолив оперу Словацького національного театру, водночас працюючи шеф-редактором музичного часопису Hudobný život. Його матір родом зі Львівщини, а батько словак.

SkryťTurn off ads
SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement
SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement

Розмова з ним мене вразила щирістю, відвертістю й інтелектом.

- Як ви з дитинства наверталися до української культури: як це відбувалося? Це робили батьки чи вам було цікаво самому як дитині?

- Я народився вже у східній Словаччині, мій батько був солістом опери в Кошицях, потім Брно і врешті солістом національного театру в Братиславі, тож ми чимало подорожували та це не було просто. Моя мама також співала, вона була акторкою в театрі. Контакти з українською культурою та історією у мене розпочалися від мами. А ми завжди, за можливості, вакації проводили в Україні. Два місяці, деколи місяць, але це було можливо від певного часу тому, що мамин дядько був дисидентом, постраждав під час ери СРСР, був у засланні та таборах. Не було можливості поїхати до України. Моя мама не бачила свою маму 20 років, навіть більше.

SkryťTurn off ads

- Чи ви завжди пишалися тим, що у вас є українське коріння? Чи можливо був час коли це навіть доводилося приховувати?

- Ні, ми ніколи не приховували цього. Але правда, що умови були різні, мій тато і моя мама ніколи не були партійні, навіть через те, що ми сім’я віруючих, ми завжди були іншої думки. Адже частина нашої сім’ї походить з України.

- Коли ви почали співати українських пісень?

- Мама співала завжди.Дитиною я не співав, але пізніше, як вже був студентом, то мене мама привела до гурту в Братиславі, ансамблю Тараса Шевченка, який існує 50 років.

- Зараз буде цікаво для українців тут і для українців в Україні така річ - що вас зараз пов’язує з Україною творчо? Якісь проєкти?

- Тепер я фрилансер. Я вільний драматург та менеджер. Але до 2018 року працював директором опери Словацького національного театру і там був з "вільними руками". Тому розпочав співпрацю з українськими художниками й співаками, режисерами, з оперними ансамблями, оперними театрами, започаткував співпрацю й з Львівським театром. Я був у столиці України у 2016 році, коли Київ вступав до міжнародної організації "Опера Європи". Як амбасадор у сфері оперної музики також хотів допомогти українським ансамблям і художникам. Сконтактував, мабуть, з найліпшим сучасним українським оперним режисером Жолдаком. Розмірковував наскільки ми спроможні співпрацювати, бо це велика зміна і для України, тому що певні норми не цілком працювали тоді. Зокрема словаки могли робити цілком вільно копродукцію (спільне виробництво - ред.), вільно рухатися і в економічному секторі, і юридичному. Я сконтактував, мабуть, з найліпшим українським оперним режисером Жолдаком, він живе в Берліні. Дуже хотів його запросити й до Братислави, щоб він зробив постановку, Була ідея копродукції львівської опери та братиславської опери національного театру, режисером мав бути Жолдак. Але на жаль прийшов Covid, потім війна. Водночас ми мали гармонізувати межі законодавства, а це не можна зробити одним театром, потрібна діяльність й міністерства культури.

- Я вважаю, що після війни це все продовжимо.

- Так. Я вірю, що так. То був такий великий початок, не лише один проєкт. Я запропонував львівській опері допомогу з контактами в західній Європі. Я з ними їздив на Кіпр, де відбувається знаний літній оперний фестиваль і там повинні були налагодити контакти, проєкт вже був напоготові. Натомість Covid зупинив і цей фестиваль, та сподіваюся, що все відновиться і ту працю, яку ми зробили, ми продовжимо в майбутньому.

- Ваше ставлення до України змінилося після початку війни?

- Воно постійно змінюється, тому що мій перший досвід був так скажімо в дитинстві. Насправді я в Україні був близько 30 разів. Тобто щороку. Роки, коли я навчався, я мав добрі контакти з родиною. Мій двоюрідний брат вже мешкає в Італії, він реставратор, другий двоюрідний брат живе в Варшаві, вони там живуть вже певний час. У 2015-2018 роках дуже часто я приїздив і властиво налагоджував контакти в різних інституціях з людьми, які діяли в культурі, й мої знання поглиблювалися. Тож це не лише приватні контакти, а й професійні. Двічі мене запрошували у Львів на відомий конкурс Соломії Крушельницької, де я був в журі, на конкурс Василя Сліпака.

Мушу сказати, що я особисто добре знав Василя Сліпака, тому що його далека родина проживає в Братиславі. Його ціла родина втікала, як і моя. То була та сама діаспора, генерація, яка втікала під кінець другої світової війни в 1944 році. Вже було зрозуміло, що до Галичини повернеться Росія і властива ера радянського союзу. З Василем Сліпаком я ще познайомився, коли він починав кар’єру, як молодий студент і приїздив на конкурс до Жиліни. Це конкурс для молодих інструменталістів, співаків, музикантів. Він там став лауреатом. потім Сліпак приїздив до Братислави, ми спільно займалися в академії. Його перші кроки досить професійні, він був контратенором, тож складно в Україні здобути більшу освіту в тому напрямі, тому він поїхав до Парижа. І так він зупинився у західній Європі, він був надзвичайно талановитим, мав геніальний талант.

- Чи в силі культурна робота, культурна війна змінити щось у стосунках між словаками та українцями, адже за останньою статистикою ставлення словаків до українців погіршилось. Наприклад, в опитуванні від GLOBSEC за січень 50% опитаних словаків висловили негативне ставлення до українських біженців у своїй країні, на відміну від поляків чи чехів, які сприймають цей процес як позитивний.

- Так соціологічні аналізи, про які мій колишній професор, ректор філармонії завжди любив говорити: що є мала брехня, велика брехня і соціологічна статистика. Чимало словаків дуже довгий час думали, що Україна і її народ ніби тісно пов'язані з російською культурою, з історією, і мали сумніви щодо існування окремого народу України як такого. Насамперед через московську пропаганду протягом дуже тривалого часу. Річ у тому, що усі школи, освіта, це інтерпретували та викладали історію України, яка не мала самостійної історії, лише спільно з російською, бракувало знань взагалі про історію, культуру України. Україна для словаків була певним етно людей, які мають свій фольклор, живуть поряд, але вони вже сучасні. Так Росія хотіла це подавати.

- Це також показник низького рівня освіти.

- Так. Це була освіта в межах пропаганди СРСР. Ми ледь-ледь звільнилися від старих педагогічних текстів. Навіть про себе ми не знаємо правду. Словаки мають різні етапи історії — є етапи, якими ми пишаємося, коли була перша Словацька держава у 9 сторіччі. Пізніше під Австро-Угорщиною словаки були під великим тиском, майже втратили свою мову. Все дуже пізно прийшло на Словаччину – своя культура, музика, література. Тиск з боку Угорщини був дуже жорстокий. Забороняли навіть розмовляти словацькою. Немає знань про Україну. Словаки один з останніх народів, який здобув державу, отримав змогу розвивати свою культуру, і його довга історія пов'язана з Угорщиною. Словаки національний театр відкрили аж 1920 році. Державу першу спільно з чехами здобули в 1918 р. Дуже великі паралелі є з Україною у Словаччини. З одного боку не проінформовані, погано освічені щодо України, а з другого — ніби егоїзм, ніби ми вже в безпеці в ЄС, а якийсь сусід тягне до якоїсь війни.

- Коли сюди приїхали українці, словаки мене дуже вразили. Настільки щиро приймали, хотіли допомогти. Але частина, все ж, вірить пропаганді. Вона працювала, насамперед, у соцмережах, а не всі люди вміють в цьому орієнтуватися.

- Просто є певні люди, які чутливіше реагують на пропаганду. Є регіони у Словаччині, де справді умови життя погіршилися. Гадали, що Європа буде мати великі проблеми через російський газ, а вийшло, що навпаки, жодних проблем. Європа переорієнтувалася, згуртувалася, об’єдналася. У словаків відразу страх, у нас економіка тримається на чому? Закордонні компанії, які інвестують в автомобільний сектор. На другому місці — газ, нафта. "Словнафт" це велика компанія і це відразу загроза для господарства.

Усі фронти дуже важливі. І культурний фронт. Усі можливі шляхи, аби якнайшвидше дізнатися правду про українців, про мову, потім словаки будуть змушені відкритися до України. Дуже багато людей, дуже здібних, добрих фахівців залишають Словаччину, їдуть до Чехії, Німеччини. Словаччина має брак кваліфікованих фахівців. Досі формально складно когось запросити на роботу, тож слід спростити усі процедури.

Невдовзі відбудуться вибори у Словаччині, нам важливо, щоб до влади прийшли ті політичні структури, які мають прогресивні погляди. Натомість хто б не прийшов, будуть зважати на основні рішення ЄС.

Якщо ми хочемо мати зиски від присутності у європейських структурах, мусимо певні речі розуміти, що ті рішення добрі. Я вірю, що є перспектива позитивна для словаків. Дуже важливо, щоб словаки мали змогу читати про українську історію, правдиву, а не інтерпретовану СРСР.

У минулому були великі художники, наукові працівники, спортсмени, яких сприймали, як російських. Скажімо, композитори Бортнянський, Березовський. Україна дає інформацію, що то українські композитори. Москва забирала усі таланти. Та імперіальна політика показувала Україну якоюсь провінцією. Імперія хотіла позбутися інших народних культур, зробилася центром і забирала всіх здібних людей, трактувала як своїх. Люди не знають у Словаччині, що Бубка українець. Оксана Линів дуже талановита українська диригентка, яка зробила велику кар’єру. Сьогодні вже не кажуть, що це є російська. Вже зрозуміло, що це українська артистка. Раніше такого не було. Всі походили з Радянського Союзу. Якщо буде об’єктивна інформація, відразу образ України буде інакшим.

Крім того, Україна намагається і я гадаю, це здійсниться, крок за кроком інтегруватися в Європейські структури. Це насамперед питання безпеки. Європейські структури є структурами НАТО. Там розуміють, якщо України не існуватиме і вона не буде достатньо сильна, тоді проблема безпеки континенту не буде розв'язана. Коли Україна буде інтегрована в ЄС І НАТО, зв'язки будуть інтенсивніші та сприйняття України змінюватиметься в позитивний бік.

- Що б ви побажали українцям?

- Бажаю українцям сили, віри, перемоги, бо це дуже тяжка боротьба!

Найпопулярніше

Komerčné články

  1. Špičkové pokrytie v záhrade či v pivnici? Takto internet rozšírite do každého kúta
  2. Za hranicami bytu: Ako si vybudovať dobré susedské vzťahy?
  3. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové?
  4. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur
  5. Wellness v prírode: máme tip, kde si na jar najlepšie oddýchnete
  6. Slováci minuli za 4 dni na dovolenky 6,4 milióna eur
  7. Do ZWIRN OFFICE sa sťahuje špičková zubná klinika 3SDent
  8. Deväť dobrých: Jarný literárny výber v denníkoch SME a Korzár
  1. Leťte priamo z KOŠÍC a dovolenkujte na najkrajších plážach
  2. Za hranicami bytu: Ako si vybudovať dobré susedské vzťahy?
  3. Výlet 2 v 1: Jednou nohou na Slovensku, druhou v Rakúsku
  4. Ahoj, TABI! Kto je záhadný digitvor?
  5. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur
  6. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové?
  7. Dobrovoľníci z MetLife vysadili nové stromy a kríky
  8. MISSia splnená. Projekt Kesselbauer ožíva spokojnými majiteľmi
  1. Fellner otvorene: Manželka mi vyčítala, že zo mňa nič nemá 30 711
  2. Deväť dobrých: Jarný literárny výber v denníkoch SME a Korzár 17 376
  3. Do utorka za vás uhradia polovicu exotickej dovolenky 16 543
  4. Slováci minuli za 4 dni na dovolenky 6,4 milióna eur 10 890
  5. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové? 10 225
  6. Patria medzi svetovú elitu. Slováci zariskovali a predbehli dobu 10 029
  7. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur 7 806
  8. Ako Japonci potopili ruské nádeje na Ďalekom východe 5 816

Інші статті з розділу

Пропонуємо вам підбірку заходів, що проходитимуть у різних містах Словаччини.


Кілька музеїв і галерей у Братиславі відкриті безкоштовно в першу середу місяця.


Практична інформація від словацької податкової.


Регулярні авіарейси до Стамбулу, курси словацької мови для українців та які зміни влада внесла до закону про проживання іноземців.


SkryťClose ad