Руслана: Помаранчева революція мене розчарувала, довіряю Зеленському, бо він не політик

Українська співачка Руслана Лижичко вийшла на сцену Братиславського замку в характерному та звичному для неї костюмі. Вона виступала перед присутніми і дякувала словакам за підтримку та допомогу, яку вони показують і посилають Україні.

«Сьогодні я тримаюся подалі від політиків, але вірю Зеленському, що він прийме правильні рішення. І я йому довіряю саме тому, що він не політик, а актор», – пояснює Руслана в інтерв’ю SME.

У Братиславі вона виступила на благодійному концерті у підтримку України, організованому словацьким аналітичним центром Globsec.

- Пам’ятаю вас на сцені в помаранчевій водолазці чи з помаранчевим шарфом на шиї. Ви виступали на підтримку кандидата в президенти Віктора Ющенка, якого під час кампанії хтось отруїв діоксином.

- О так, це був 2004 рік.

- У першому турі переміг Ющенко, у другому його переміг, підтримуваний Кремлем, Віктор Янукович. Проте, за даними міжнародних спостерігачів, вибори супроводжувалися низкою фальсифікацій та махінацій на користь Януковича. Глава Кремля Володимир Путін привітав його з президентством ще до того, як українська влада оголосила результати. Чи вважали ви перемогою те, що вам вдалося домогтися повторних виборів і Ющенко нарешті переміг?

- Це був дуже важливий і яскравий момент в українській історії. Навіть тоді, ми, фактично, сказали Путіну “йди до біса”. Україна ніколи не хотіла залишатися в чиїхось руках, тому й хотіла вирватися з-під радянської влади.

Проте з часом Україна не змогла успішно реформуватися після 2004 року, і проблеми полягали не тільки в корупції. Уже тоді ми повинні були сказати Путіну, що нам байдуже до його газу та нафти, якими б вигідними не були ціни, за якими Москва продаватиме нам цю сировину.

Навіть політики, на яких тоді покладали надію багато українців, не змогли вивести Україну на правильний шлях. Сьогодні я тримаюся на відстані від політиків, не стою на боці жодного з них.

Останнім часом, коли ми слухали, як Путін тлумачить історію України, мене це завжди хвилювало. Які дурниці він говорив про нашу країну?

Ми, українці, дуже вільна нація. У цій війні ми також боремося за те, щоб наша країна ніколи не повернулася до Радянського Союзу чи будь-якої його форми.

Руслана на концерті в Братиславському замку. (джерело: GLOBSEC)

- Ви кажете, що тримаєтеся на відстані від політиків, тому що вони вас підвели. Після Помаранчевої революції ви незабаром оцінили, що “(політики) знищили все. Ми побачили, що ідеї можна тільки продавати, а політикам не можна вірити”. Чи Володимир Зеленський – політик, якому можна довіряти?

- Я вважаю, що коли йому доведеться приймати рішення, це рішення буде правильним для країни. І я йому довіряю саме тому, що він не політик, а актор. Багато хто ставив під сумнів його як коміка, але я завжди буду більше довіряти акторові, ніж політику. Я особисто знаю Володимира Зеленського і знаю, що він приймає рішення з почуттям до української нації.

Проте, це правда, що мені не подобаються деякі люди, які його оточують.

- Кого ви маєте на увазі? Такі політики, як прем’єр-міністр Шмигаль чи міністр оборони Резніков?

- Ні, ні, вони добре працюють. Люди, про яких я кажу, їх не видно. Але я боюся, і я не одна в цьому, що ці люди, приховані від громадськості навколо президента, можуть погано вплинути на нього. Сподіваюся, коли все закінчиться, ми всі з ними попрощаємося.

- Так про кого ви говорите?

- Наразі скажімо лиш те, що ми знаємо про цих людей і стежимо за ними.

- Де ви дізналися новину про вторгнення Росії в Україну?

- Ми з командою у той час були в Карпатах і побували там, де я виросла. Я із західноукраїнського Львова, але дитинство моє пройшло в Карпатах. Ми планували в тих місцях знімати кліп, бо вже створювали новий альбом під назвою “Wild Heart”.

У той момент, коли в нашу країну влучили перші російські ракети, ми вже були оснащені технікою і прямували в гори. Це момент, коли озираєшся на цю красу, розумієш, що живеш у прекрасній країні, і раптом відчуваєш, що хтось зі сходу на захід руйнує її і бомбардує. Коли я вам кажу, у мене мурашки по тілу. Кожну хвилину, навіть й під час цієї розмови, під російським вогнем гинуть невинні українці.

- Ви тоді з Карпат повернулися додому?

- Так, я повернулася до Києва. Я ніколи раніше не бачила свого чоловіка таким стурбованим і нервовим. Його обличчя потемніло, і він заговорив зі мною так, ніби ми бачилися востаннє. Він попросив своїх друзів подбати про мою безпеку.

Під час Помаранчевої революції чи Революції Гідності саме він підняв мене на трибуну. Не була впевнена, чи маю так виступати.

Він визнав, що це дещо небезпечно, проте дуже важливо. Стали тоді ми на сцену разом з братами Кличко.

- Ваш чоловік хотів йти воювати?

- Мій чоловік музикант, як і я. І він теж родом зі Львова. Саме в цьому місті спалахнули перші українські протести проти тоталітарного радянського режиму.

Чоловік брав участь у боротьбі за незалежну Україну. І тому він мав проблеми, як і всі інші, хто займався подібною діяльністю. Йому довелося залишити університет і тимчасово тоді опинився в армії. Він може працювати зі зенітною зброєю, але зараз має проблеми з очима, тому не пішов на фронт, воює з Росією інформаційно, точніше з російською пропагандою.

- Як це відбувається?

- Вісім років тому ми створили спеціалізоване агентство. Воно існує ще з часів Євромайдану. Сьогодні агентство складається з низки ІТ-спеціалістів, які відстежують і контролюють весь контент, пов’язаний з Україною, що поширюється в інтернеті.

Іноді над цим щодня працює більше тисячі людей з усього світу. Вони аналізують статті та контент у соціальних мережах, а коли йдеться про дезінформацію та кремлівську пропаганду загалом, перевіряють їх фактами, готують відповідну реакцію і спростовують чутки. Мій чоловік відіграє важливу роль у функціонуванні цієї агенції.

(джерело: GLOBSEC)

- Після початку війни ви залишилися у бомбардованому Києві?

- У березні я виступала для української армії.

- Ви не вважали це небезпечним?

- Безпечним це не було, але нічого страшного. Нашим бійцям потрібна не тільки зброя, а й якесь внутрішнє паливо, підтримка.

Потім ми з командою їздили до Румунії, Литви, Стамбула, Туреччини, Роттердама, Нідерландів. Зараз ми в Братиславі, але у нас ще поїздка до Німеччини та Польщі.

Зараз ми в Братиславі, але на нас ще чекає поїздка до Німеччини та Польщі.

- Думаю, що ціль цих поїздок не просто концерти.

- Наша головна мета – утримати увагу Європи на суті, без впливу кремлівської пропаганди. Проте, ми бачимо, що Франція, Нідерланди, Австрія та Угорщина іноді мають проблеми аби протистояти Путіну. Водночас достатньо було б, якби місцеві керівники уявляли, що у них з Москвою така сама проблема, як у нас. Тобто, що Кремль бачить у них проблему як і у прозахідно орієнтованій Україні.

Я, мабуть, повторюсь, але, будь ласка, у День Незалежності України – 24 серпня – повідомте нам, що Брюссель знайшов рішення щодо того, як Україна може стати частиною Європейського Союзу. Це навіть важливіше, ніж постачання зброї.

- Міністр закордонних справ Словаччини Іван Корчок є різким критиком режиму Путіна та прихильником незалежної України як частини Заходу. Проте тиждень тому в інтерв’ю він наголошував, що Україна найближчими роками не стане членом ЄС, оскільки це складний процес, і якщо він прискориться, то це зашкодить, особливо Україні. Натомість Корчок вважає, що Україна має отримати чіткий сигнал у вигляді статусу кандидата, щоб знати, що для неї є місце в Союзі і що на неї почекають.

- Думаю, що я не буду здаватися невдячною. Ми дуже цінуємо всю допомогу та підтримку, яку надають нам європейські країни. Хотіла точніше сказати, що у нас мало часу на цей формат України, яка нібито має бути просто державою між ЄС і Росією.

Ми більше не можемо бути просто європейським щитом, ми воюємо. Скільки зброї ми можемо використовувати? Мабуть, не більше, ніж у нас людей. Звісно, ​​мені подобається бачення статусу кандидата, воно трохи ближче, відчутніше. Будь ласка, зробіть що можете прямо зараз.

Моя помічниця Ольга з Ірпеня. Вона встигла евакуюватися, але скрізь вже падали російські ракети. Це війна, в якій російські солдати тривалий час вбивають мирних жителів лише тому, що можуть це зробити. У цей час вже легше зрозуміти терористів, які у своєму божевіллі вбивають заради ідеології. Але це? Воювати і навіть не розуміти заради чого?

- Тиждень тому я розмовляла з Жанною Немцовою, дочкою вбитого російського опозиційного політика Бориса Нємцова. За її словами, брати Кличко попросили її мобілізувати російське суспільство проти війни, і багато українців сподівалися, що в Москві та Санкт-Петербурзі відбудуться великі антивоєнні демонстрації. Вона, мабуть, з самого початку знала, що цього не станеться.

- Фактично всі українці намагаються зрозуміти, чому росіяни так себе поводять.Як вони взагалі можуть таке робити.

Мова не йде про помсту, немає наміру вбивати росіян, тому що вони вбивають нас. Ми справді намагаємося зрозуміти, що сталося з їхньою країною, бо йдеться не лише про режим Путіна, але вторгнення публічно підтримує більша частина російського суспільства.

Моя мама народилася на Сахаліні, тож вона родом із Росії, але насправді ніколи не жила в цій країні. Сьогодні про себе говорить, що вона горда українка.

- Чи вірите ви, що Україна може виграти цю війну?

- Безумовно. І не просто виграти. Я вірю, що ми можемо багато чого змінити на краще не тільки в Україні, а й за її межами, наприклад для вас. Ця війна може допомогти Європі рухатися до більш “зеленої” енергії. Ми показуємо, наскільки важливо бути незалежними від Росії.

Крім того, ми показуємо, що нація важливіша за політиків та президента.. Зеленський має владу в своїх руках лише тому, що українці довірили її йому. Це, зрештою, відрізняє його від Путіна. Тільки з нами він сильний. Ми показуємо всьому світу, як важливо разом протистояти ворогу, бути сильною і сучасною нацією, бути братами і сестрами один одному, бути справді єдиною країною.

© Sme Svet